Добрий день, учні групи № 14
ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".
За допомогою цього блогу, ми будемо з вами здійснювати
навчання з предмету: "Тваринництво"
Тема програми: Технологія виробництва яловичини
Тема уроку:№13 Нагул худоби .
Домашнє завдання :
Опрацювати та записати конспект
Відгодівлю тварин на природних або культурних пасовищах називають нагулом.
Це найдешевший спосіб відгодівлі тварин. У скотарстві, при вирощуванні худоби на м'ясо, широко практикують нагул. Порівнюючи з відгодівлею нагул у результаті виключення із виробничого циклу цілого ряду трудомістких операцій (заготівля і транспортування кормів, прибирання приміщень, видалення пигною) дає можливість у 5-10 разів зменшити собівартість приросту і у 3-4 рази підвищити продуктивність праці.
Необхідно
організувати підгодівлю худоби сіллю, а при необхідності в окремих зонах і
мікроелементами, в залежності від наявності їх в кормах.
Дорослій
худобі в середньому на добу потрібно 60-70 л, а молодняку 45-50 л води.
Тирло
для відпочинку худоби влаштовують на піднесених місцях з південним схилом з
розрахунку 15-25 м2 на одну тварину. Його слід обладнати чесаламі, годівницями.
Важливою перевагою нагулу є те, що він дозволяє виробляти високоякісну яловичину з мінімальними витратами концентрованих кормів або навіть і без них. Успіх нагулу значною мірою залежить від умілого формування нагульних черед. Тварин підбирають за статтю, віком, живою масою та вгодованістю. Розмір череди від 50 до 200 голів, проте необхідно пам'ятати, що при великій кількості тварин у череді важко контролювати, як використовується пасовище і який стан окремих тварин. Краще нагулюються кастровані тварини, бугайці ж поводяться на пасовищі неспокійно, що значнознижує ефективність нагулу. Особливу увагу слід звернути на обробку худоби проти шкірного овода. Без цього у найбільш продуктивний пасовищний період (травень, червень) тварини різко зменшують прирости живої маси та погіршується якість одержуваної при забої шкіри. Щодня тварин випасають не менше 13-14 год, вміло використовуючи пасовища з урахуванням пори року, часу доби, ботанічного складу трав, погоди. Ранньої весни худобу випасають на ділянках, віддалених від постійних джерел водопостачання. Літні пасовища повинні бути розташовані недалеко від пунктів напування. Під осінні пасовища відводять ділянки недалеко від посівів, щоб використовувати для випасання стерню. Успіх нагулу залежить також і від вмілого чергування пасовищ протягом доби. За жаркої погоди худобу краще пасти на ділянках із соковитою рослинністю, біля річки чи озера. Ввечері і рано вранці, а також у дощову погоду тварини краще пасуться на підвищеннях, які добре продуваються вітром. Тут їх менше турбують комахи, а трава буває м'якшою і краще поїдається худобою. Щоб запобігти отруєнню тварин рослинами, вранці і ввечері, коли сонце знаходиться низько над горизонтом, череду на пасовищі тримають «за сонцем».
Особливу увагу звертають на напування. Влітку тварин необхідно напувати 3-4 рази за добу: вранці, в 11-12 год, у 16-17 год, а також ввечері. Весною і восени напувають не менше 2 разів - вранці і в 15-16 год.
Організовуючи нагул, слід добре подбати про обладнання тирла. Ранньої весни і восени тирла влаштовують на низьких, але сухих місцях. Його огороджують парканом, біля якого обладнують годівниці для мінеральних кормів. Влітку тирло розташовують на підвищених, сухих, що добре провітрюються, місцях на відстані 400-500 м від джерела водопостачання.
Для одержання запланованих приростів важливо знати врожайність пасовища, її визначають укісним методом. Щоб визначити, яка частка трави з'їдається тваринами, необхідно урожайність помножити на коефіцієнт використання трави худобою при випасанні. Величина цих коефіцієнтів така: для суходільних, лучно-степових, низинних та лиманних пасовищ - 0,5-0,7, лісових та солончакових - 0,3-0,5, злакових - 0,6-0,8, сіяних багаторічних - 0,8-0,9. Визначивши кількість маси, яка з'їдається, на пасовищі встановлюють вихід кормових одиниць і протеїну з одиниці площі. Враховуючи заплановані прирости і кількість поживних речовин, одержуваних з 1 га, встановлюють навантаження тварин на 1 га пасовища.
Найбільшого поширення у даний час набула загінна система випасання. Кількість загонів визначають, виходячи із тривалості пасовищного періоду, можливого числа циклів випасання і середньої тривалості випасання тварин у загоні протягом одного циклу. На природних пасовищах можна рекомендувати таку кількість загонів по зонах: Полісся- 15-16, Лісостеп - 20, Степ - 30.
Площа загону залежить від кількості тварин, яка припадає на одиницю площі, ширини захвату на одну тварину, запасу зеленої маси і її поїданостітривалості перебування худоби в кожному загоні, способу випасання, скільки разів повертаються у даний загін за пасовищний період та забезпечення водою. Для степових районів, залежно від врожайності пасовищ, можна рекомендувати приблизно такі площі загонів: при 6 ц/га – 65-70 га; при 10 ц-40-50; при 15 ц -25-30; при 20 ц-20; при 30 ц-15; при 40 ц-10; при 60 ц – 6-7 га. Розбивають пасовище на загони так, щоб вони були бажано прямокутної або близької до неї форми (200-600x400-1200 м) і мали вихід до джерел водопостачання та тирла.
Враховуючи дані науки та досвід практики, можна рекомендувати дві системи виробництва яловичини при нагулі. Вони різняться за віком реалізації худоби, інтенсивністю її росту та сезоном народження молодняка. Перша - це інтенсивне вирощування і нагул молодняка до 15- 16-місячного віку та живої маси 400- 420 кг. Час народження телят - осінь - зима, тривалість стійлового утримання-180-210 днів, середньодобові прирости – 700-800 г, тривалість нагулу у перше літо- 150-170 днів при середньодобових приростах 800-900 г і заключна стійлова відгодівля протягом 90-100 днів при приростах 1000-1100 г. Наведена система придатна для господарств, які мають добрі пасовища.
Друга система включає вирощування, нагул та заключну відгодівлю молодняку і реалізацію його у 18-21-місячному віці живою масою 400-450 кг. При цій системі телята народжуються навесні і влітку, перший пасовищний період триває 150-160 днів при середньодобових приростах 700-800 г; стійловий період – 200- 210 днів, рівень приростів – 500-600 г; другий пасовищний період-160-180 днів при середньодобових приростах 800-900 г. Таку систему можна доповнити заключною стійловою відгодівлею тривалістю 60-90 днів. Використання пасовищ протягом двох сезонів, а також дешевих грубих і соковитих кормів у стійловий період дає можливість різко зменшити витрати на виробництво яловичини, проте інтенсивність вирощування тут значно нижча.
Отже, при вмілому випасанні на пасовищах із звичайним травостоєм високих приростів можна досягти і без додаткової підгодівлі концентрованими чи іншими кормами. На пасовищах же із бідною рослинністю худобу слід підгодовувати концентрованими кормами (по 1,5-2 кг на тварину за добу) або протягом 1-1,5 год випасати на літніх посівах суданки чи інших сіяних трав. Підгодівлю найкраще проводити ввечері за 1,5-2 год до нічного відпочинку. Як при інтенсивній відгодівлі, так і при добре організованому нагулі тільки поодинокі тварини можуть не досягати вищої категорії вгодованості.
Комментариев нет:
Отправить комментарий