Основи молочної справи урок№ 23.09.06.2026

 

Добрий день, учні групи № 14 

 

 ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей". 

 Ми продовжуємо   очне   навчання .                                                                       

   

 "Основи молочної   справи"

                                                        

09.06 2026

ТЕМА  ПРОГРАМИ       Доїльні  апарати  і устаткування

Тема уроку  23  Значення, стан  і перспективи механізації  доїння  корів Значення правильного  підбору корів  для машинного доїння

Машинне доїння істотно полегшує й підвищує продуктивність праці тваринників, створює передумови для одержання високосортного молока, особливо при доїнні в молокопровід. Залежно від системи утримання тварин і технології їх доїння у 4–5 разів (доїння у стійлах) та навіть у 10–20 і більше (доїння на автоматизованих конвеєрних установках) можна знизити затрати праці порівняно з ручним варіантом.

Ґрунтуючись на закономірностях фізіологічних  процесів, що відбуваються під час доїння, розроблено основний технологічний документ “Правила машинного доїння”, який регламентує виконання всіх технологічний операцій машинного доїння. Цей документ охоплює оцінку придатності корів до машинного доїння, технологію і організацію доїння, санітарну обробку і ТО доїльний установок, вимоги до доїльних залів, правила ОП.

Основними операціями, передбаченими технологією доїння, для забезпечення стабільності процесу є: перевірка технічного стану доїльної апаратури; в холодну пору року підігрівання доїльних апаратів у гарячій воді; обмивання вимені теплою (40-45С) водою; обтирання його чистим рушником; масаж дійок і вимені; здоювання перших струменів молока; огляд стану вимені і дійок; одівання і вмикання доїльних апаратів; контроль за ходом доїння; здійснення машинного додоювання; знімання доїльних апаратів. Повне видоювання молока повинно здійснюватися без ручного додоювання.   

Під час доїння повинні забезпечуватись такі основні вимоги: стабільність виконання всіх технологічних операцій; час перебування корів на переддоїльних майданчиках не більше 20 хв.; тривалість операцій підготовки вимені до доїння не менше 40 і не більше 60 с; власне доїння не більше 4-6 хв., а операцій машинного додоювання 30 с; доїльні апарати повинні вимикатися, якщо інтенсивність молоковіддачі знизилась до 200 мл/хв.; робота доїльних апаратів після закінчення молоковіддачі – не більше 1 хв.

Основні вимоги, що ставляться до доїльних апаратів такі: пропускна здатність повинна відповідати максимальному значенню інтенсивності молоковіддачі; конструктивні параметри колектора – забезпечувати відсутність зворотного потоку молока; частота пульсацій, співвідношення тактів і вакуумний режим доїльного апарата – бути незмінним у процесі доїння або автоматично пристосуватись до умов доїння; технічний стан дійкової гуми – відповідати безпечним умовам доїння. 

Професіонали вважають, що доїння машинним способом має багато переваг:

·         гігієна та якість продукції;

·         схожість з природним процесом;

·         соски менше травмуються;

·         висока продуктивність;

·         доярі не витрачають багато фізичних зусиль;

·         вим’я залишається порожнім.

Перш ніж надіти склянки на соски, потрібно збільшити тиск до потрібного значення.

Прибуток молочних господарств залежить від обраної моделі господарювання, обраної породи дійних корів, обслуговування череди та здоров'я дійних корів, що за суттю є основою молочного господарства. Задля отримання молока високої якості у господарстві слід забезпечити  відповідні, чисті та м'які лежбища, достатньо комфортні умови для дійних корів, що включає
у себе: вільне пересування по неслизьких та чистих підлогах, достатньо широкі проходи, доступ до напувалок, добру циркуляцію повітря та відповідне годування дійних корів, беручи до уваги фізіологічні особливості та фазу лактації дійних корів, а також правильне доїння корів первинну обробку молока та відповідне зберігання.
Задачею кожного молочаря є вибір для господарства найвідповіднішої породи дійних корів,
але суттєвим є також зовнішній вигляд корів. Особливу увагу слід приділити грудній клітині корови. Вона повинна бути широка, достатньо глибока, щоби корова могла легко дихати. Важливим є також об'єм живота, прямота спини, але дуже суттєвим є кріплення вимені, глибина та довжина вимені, довжина центральної зв’язки та довжина дійок, місцезнаходження дійок твердість м'яза-стискача дійок.Рис. № 1

 Підняте (1-2 бали) Середнє кріплення

(5 балів)

Дуже добрий пологий

перехід (9 балів)

У корів, що мають підняте вим'я, частіше спостерігають захворювання маститом.

Рис. № 2

Довжина 

Короткі дійки (<3 см) Середня довжина

дійок (3-5 см)

Довгі дійки (>5 см)

Корів з короткими дійками важче доїти, як руками, так і механічно. Для механічного доїння

найкраще підходять корови з дійками середньої довжини (3-5 см). Останні дослідження свідчать про те, що найкраще, коли корови мають дуже добрий пологий перехід вимені (мал. № 1)та дійки середньої довжини (мал. № 2). Вим'я та дійки по довжині не можуть бути розташовані нижче ніж скакальний суглоб.

Кріплення вимені

Спрямованість дійок назовні свідчить про слабку центральну підтримуючу зв’язку. Якщо дійки спрямовані назовні, це свідчить про те, що підтримуюча зв’язка є надто твердою. На  рис. № 3 справа «Дійки спрямовані всередину» зображені дійки корів, яких не можна доїти   доїльним апаратом, оскільки обладнання не може розпізнати розташування дійок, внаслідок

чого корів, дійки яких спрямовані всередину, не видоюють до кінця, тому вони часто хворіють  на запалення вимені.                                                                                  Форма вим’я — не сукупність морфологічних властивостей молочної

залози, які знаходяться у зв’язках із продуктивністю, молоковиведенням і

придатністю до ефективного машинного доїння. Найбільш бажаним для машинного

доїння буде велике, поширене далеко вперед по череву і назад за лінію

стегна, щільно прикріплене, з рівномірно розвиненими частками і правильно

розміщеними дійками вим’я.

За формою вим’я може бути:

► ванноподібне — поширене далеко вперед, подовжене, широке й досить

глибоке, його довжина на 15 % і більше перевищує ширину (на плані

має форму витягнутого овалу);

► чашоподібне — середнє за довжиною і шириною, досить глибоке і

дещо округле вим’я. Його довжина на 5— 15 % перевищує ширину (на плані

має форму невеликого овалу); ► округле або квадратне — має невелику площу прикріплення до тулуба,

дещо звужене донизу, довжина орієнтовно рівна ширині;

► козине — має недорозвинені передні або сильно гіпертрофовані і відвислі

задні частки вим’я. Передні частки від задніх відділяються добре вираженою

бічною борозною;

► примітивне — малорозвинене, напівкругле з маленькими, близько

розміщеними дійками.

Оцінюючи форму вим’я, слід пам’ятати, що з віком збільшується його

глибина, а отже, дещо змінюється і його форма. Так, якщо первістка мала

вим’я ванноподібної форми, то з віком воно буде чашоподібним, а чашоподібне

— може стати відвислим, округлим.

Ступінь поширення вим’я вперед під черевом можна визначити також за

відстанню переднього його краю до вертикальної лінії, проведеної з крайнього

зовнішнього виступу маклака або від переднього краю вим’я до пупка.

Бажаним є відхилення переднього краю вим’я від вертикалі, проведеної до

маклака, для первісток 4—8 см, а для повновікових корів 6—10 см і більше.

Корів, що мають округле, звужене і козине вим’я, із стада вилучають і

для відтворення не використовують.

Розміри або величина вим’я є однією із найважливіших ознак молочності

корови. Розміри вим’я збільшуються до п’ятої — шостої лактації і в цей

період від корів одержують найвищі надої. За розміром вим’я поділяють на

велике— з обхватом 120 см і більше, середнє — 110—119 і мале — менше

110 см. Для визначення величини вим’я беруть його проміри і одержані матеріали

порівнюють із мінімальними вимогами (табл. 78). На вим’ї беруть такі

проміри:

► довжину — від його переднього краю біля основи прикріплення до

черева і до задньої випуклості, циркулем; .

► найбільшу ширину — в найбільш віддалених точках над дійками

передніх часток, циркулем;

► обхват — по горизонтальній лінії на рівні переднього краю, мірною

стрічкою;

► глибину — вертикально, від стінки черева в точці прикріплення

вим’я до основи дійки, мірною стрічкою;

► довжину дійки — від її основи до вершини, мірною стрічкою;

► діаметр дійки — у верхній третині дійки, кутикуломіром або штангенциркулем;

► відстань між передніми дійками — мірною стрічкою, між вершинами

передніх дійок;

► відстань між задніми дійками — мірною стрічкою, між вершинами

задніх дійок;

► відстань між передніми і задніми дійками — мірною стрічкою, між

вершинами передніх і задніх дійок.

Структуру (залозистість) вим’я оцінюють його промацуванням до і після

видоювання. Розрізняють залозисте, середньозалозисте і м’ясисте або жирове

вим’я.

Залозисте вим’я має дрібнозернисту структуру, після видоювання стає

м’яким, губчастим і дуже спадає (зменшується в об’ємі), утворюючи ззаду

дрібні складки шкіри (запас вим’я). Стінки дійок у такого вим’я найчастіше

тонкі й еластичні.

У вим’я, що має середню залозистість, тканини після видоювання також

губчасті, але дещо щільніші, їх структура великозерниста і не досить чітка

при промацуванні. Спадання такого вим’я після видоювання середнє і

ззаду утворюється кілька великих складок шкіри.

М’ясисте (жирове) вим’я має дуже добре розвинені сполучну і жирову

тканини. При промацуванні воно досить туге, щільно обтягнуте шкірою і після

видоювання його об’єм майже не змінюється.

Визначаючи залозистість вим’я, слід завжди враховувати стадію лактації

і рівень годівлі корів. На початку лактації, особливо при повноцінній і добрій

годівлі, навіть залозисте вим’я при промацуванні буває щільним і менш еластичним,

ніж у цих же тварин у середині лактації. Перші 2—4 тижні (особливо

у нетелей) після отелення вим’я, а інколи й стінки черева біля нього бувають

дуже наповнені лімфою, а тому при промацуванні воно буде щільним і після

видоювання не спадає. Інколи спостерігають також ущільнення окремих часток

вим’я після захворювання маститом. Тому, оцінюючи вим’я, не слід такі

ущільнення плутати із природною м’ясистістю.

Об’єктивним критерієм оцінки залозистості вим’я є добові й разові надої.

Як правило, тварини із залозистим вим’ям не тільки продуктивніші, а й

легше і повніше видоюються.

Проводячи оцінку корів за цим показником, слід пам’ятати, що залозиста

і сполучна тканини у вим’ї повинні бути у певному співвідношенні. Якщо

буде більше сполучної тканини, відповідно зменшиться об’єм залозистої і

знизяться надої. І навпаки, якщо буде дуже розвинена залозиста й недостатньо сполучна — значно зменшиться опірність вим’я хворобам, що також  особливо небажано.

Важливе значення при машинному доїнні має величина, форма і розміщення

дійок. За формою дійки бувають: циліндричні, конічні, пляшкоподі-

бні, грушоподібні, олівцеподібні (тонкі й довгі), лійкоподібні (товсті, конічні).

Найбільш бажана циліндрична і дещо конічна форма дійок.

Грушоподібна і пляшкоподібна форми дійок часто з’являються у корів у

процесі їх експлуатації під впливом різноманітних факторів. Досить часто,

особливо у сименталів, зустрічаються додаткові дійки, які можуть знаходитися ззаду, між задніми і передніми, або поряд із нормальними дійками. Ці додаткові дійки, а також форма і розміри їх досить добре успадковуються як від батька, так і від матері. Тому, відбираючи бугаїв-плідників, слід звертати увагу на наявність додаткових дійок у корів-матерів і на рудименти дійок (їх  кількість, розміщення, форму) спереду мошонки у бугаїв.

Розміщення дійок на вим’ї може бути: широке, майже квадратне; широке

передніх і зближене задніх; зближене бічних при нормальній відстані між дійками  лівого і правого боку; зближене розміщення всіх дійок. Небажана як дуже близька (до 6 см), так і дуже велика (більше 20 см) відстань між вершинами дійок.У першому випадку це перешкоджатиме надівати доїльні стакани, а в другому, під вагою стаканів і колектора, дійки дуже згинаються і це сповільнює або і зовсім припиняє видоювання молока. Достатньою слід вважати відстань між вершинами передніх дійок— 10-20 см, задніх — 6— 12, а між передніми і задніми —7— 12 см. Бажано також, щоб дійки були спрямовані вертикально вниз.

Важливого значення при оцінці слід надавати прикріпленню вим’я до

черева. Прикріплення вим’я буває: щільне, коли передній край його непомітно переходить у черево; достатньо щільне, коли передні частки утворюють добре видимий кут між вим’ям і черевом; не досить щільне — передні частки і лінія черева утворюють майже прямий кут; дещо відвисле, з добре видимим перехватом біля основи, і відвисле. Відвисле вим’я заважає корові рухатися, його важко або і неможливо видоювати апаратом, воно швидко забруднюється, частіше пошкоджується і піддається захворюванням. Тому відстань від дна вим’я до підлоги повинна бути не менше 45—50 см, тобто, щоб дно вим’я не було нижче рівня скакального суглоба.

Крім зазначених показників, оцінюють розвиток кровоносних судин, часток

вим’я і розміщення дна вим’я відносно горизонталі.

Розвиток кровоносних судин оцінюють за черевними і підшкірними венами

вим’я. Вони можуть бути розвинені та виступати під шкірою і на череві

добре, посередньо й погано. Добре розвинені й дуже розгалужені вени вказують на можливу високу продуктивність вим’я, пов’язану з інтенсивною

циркуляцією крові у ньому. Слід пам’ятати, що вони виступають краще у

корів старшого віку, ніж у первісток, та їх видніше літом, ніж зимою, на добре оброслому вим’ї.

Розвиток часток вим’я оцінюють спочатку порівнянням між собою лівої

й правої половин, відмічаючи їх симетричність або несиметричність. Потім

оцінюють пропорціональність передніх і задніх часток, відзначаючи їх

рівномірність або нерівномірність розвитку.

Хороше вим’я має бути симетричним, з рівномірно розвиненими частками.

Але досить часто при огляді збоку можна спостерігати більше або менше

виражений його поділ на передні і задні частки бічною борозною. Ця борозна

утворюється внаслідок поганого розвитку залозистої й сполучної тканин, а

тому добре її вираження небажане, оскільки таке вим’я має менший об’єм і

частіше хворіє маститами.

Значний вплив на якість оцінки і придатність корови до машинного доїння

має положення стосовно горизонталі, дна вим’я. Воно може бути горизонтальним; дещо нахиленим (кут до 10— 15°); ламаним (різноповерховим) і надто нахиленим (кут відносно горизонталі більше 15°).

У вим’ї із погано розвиненими передніми частками дно має нахилену

або ламану лінію, що дуже небажано, оскільки маса доїльних стаканів і коллектора  розподіляється по частках нерівномірно. В цьому випадку більш відтягнуті  передні дійки (до того ж із менш продуктивними частками)   видоюються швидше і піддаються холостому доїнню, що негативно впливає як на продуктивність, так і, особливо на стан вим’я.

Зазначеніморфологічні ознаки вим’я об’єднані в п ’ять груп  і

оцінюються за 25-бальною шкалою. Залежно від характеру недоліків і вад,

ступеня їх вираження, оцінку відповідної ознаки знижують на 1—2 бали або

більше. Сума 5-бальних оцінок вказаних груп ознак дає загальну оцінку

вим’я. Середню оцінку за морфологічні ознаки вим’я одержують, поділивши

загальну суму балів на п ’ять з точністю до 0,5 бала. Одержаний показник записують у картку оцінки.

Оцінка функціональних показників вим’я порівняно з оцінкою морфологічних складніша і трудомісткіша, але вона дає можливість більш точно визначити придатність корів до машинного доїння. Нині   використовують цілий ряд показників, що тією чи іншою мірою характеризують цю оцінку

 Це такі показники:

► співвідношення надоїв в окремих четвертях — функціонально самостійних   частках вим’я, %;

► індекс вим’я (співвідношення надою із передніх часток до загального

надою із вим’я), Іп/з, %;

► відхилення відсотку надою кожної із часток від 25%, тобто від ідеального

співвідношення їх продуктивності;

► тривалість машинного доїння, хв, с;

► середня інтенсивність молоковиведення, кг/хв;

► максимальна інтенсивність молоковиведення, кг/хв;

► ступінь видоювання за перші 2, 3 або 4 хв;

► тривалість машинного додоювання і його об’єм;

► тривалість ручного додоювання і його величина (об’єм);

► об’єм і вміст жиру в резидуальному молоці, його відсоткове співвідношення

до загального надою;

► тривалість і інтенсивність молоковиведення (середня і максимальна)

окремих часток вим’я;

► побудова кривих інтенсивності молоковиведення для кожної корови;

► одночасність видоювання (холосте доїння) окремих часток вим’я;

► визначення можливості розтягуватися дійкового каналу та ряд інших__ Визначення наведених показників пов’язано з цілим рядом технічних

ускладнень і значними витратами робочого часу і затратами праці, а тому

найчастіше оцінюють тривалість доїння і середню інтенсивність молоковиведення,

одночасність видоювання всіх часток вим’я (холосте доїння); рівно-

мірність розвитку (індекс вим’я) передніх і задніх часток вим’я, повноту видоювання

і кількість молока, одержаного з кожної частки вим’я.

Тривалість доїння зумовлює продуктивність праці та доїльних установок

і фактичні затрати праці на видоювання однієї корови, одночасно впливаючи

на повноту видоювання. Внаслідок короткочасної дії окситоцину (до 6

хв) найбільш повно видоюється вим’я корів, тривалість доїння яких не перевищує 3— 5 хв. При підвищенні інтенсивності молоковиведення зменшується тривалість доїння, тобто між цими показниками існує від’ємна кореляція (г =—0,41 до —0,59). З віком і підвищенням надоїв тривалість доїння збільшується,

але при цьому вона має дещо криволінійний характер.

Інтенсивність молоковиведення є одним із важливих показників селе-

кційно-племінної роботи. Збільшення до розумних меж інтенсивності молоковиведення дозволить значно знизити затрати праці і часу на видоювання  одиниці молока, а отже, дасть значний економічний ефект. Інтенсивність молоковиведення

в основному залежить від анатомо-фізіологічних особливостей

корів. З віком і підвищенням надоїв вона також зростає. Між разовим надоєм

і інтенсивністю молоковиведення існує досить високовірогідна

позитивна залежність, що дає можливість, використовуючи формулу лінійної

регресії, визначити очікувану інтенсивність молоковиведення при відповідній

величині надоїв у середньому по групі дочок бутая-плідника при його

оцінці.

Одночасність видоювання часток вим’я, як селекційний показник, має

досить низьку питому вагу. Це зумовлено його низькою повторюваністю і

складністю визначення без спеціального доїльного апарата. При збільшенні

разових надоїв холосте доїння також зростає, а при збільшенні інтенсивності

молоковиведення — зменшується.

Співвідношення надоїв із передніх часток до загального надою із вим’я

або індекс є об’єктивним показником його розвитку і функціонального стану.

Він значною мірою зумовлюється спадковістю і з віком зменшується.

Відзначена його від’ємна кореляція з тривалістю холостого доїння і позитивна

з інтенсивністю молоковиведення.

Кількість молока, одержаного при додоюванні руками, лише частково

показує повноту видоювання корови апаратом. Цей найбільш мінливий

показник молоковиведення має низьку повторюваність, зростає з віком і частково

пропорційний величині разового надою. Але незважаючи на це, слід в

кожному конкретному випадку дізнатися про причину великого об’єму ручного

додоювання (наповзання стаканів на дійки, гальмування молоковиведення,

погана підготовка до доїння чи несвоєчасне і неуміле машинне додоювання)

і домагатися зниження кількості залишкового молока до мінімуму.

Більш надійним критерієм оцінки повноти видоювання є об’єм (в абсолютних

і відносних величинах) резидуального молока, але для масової селекції

його визначення поки що технічно складне.

Щоб оцінити функціональні показники вим’я проводять спеціальне контрольне

доїння звичайним або спеціальним (ДАЧ-ІМ чи функціонально подібним

до нього) доїльним апаратом. При цьому слід простежити, щоб корова

не була хвора і в охоті, а також суворо дотримувати правил підготовки тварин

до доїння і самої техніки доїння. Для одержання достовірних результатів:

із кожної дійки в окремий кухоль (на чорну пластинку) руками видоюють 2—

З цівки молока і перевіряють наявність в ньому згустків крові, гною чи інших

змін, що дає можливість не допустити до доїння корів, хворих на мастит;

вим’я обмивають теплою (45—0 °С) водою або витирають спеціальною серветкою

з дезинфікуючим розчином; насухо витирають рушником чи серветкою

і проводять попередній (переддоїльний) масаж вим’я. Всі наведені (підготовчі)

операції мають тривати в сумі не більше 40—60 с. Закінчивши

підготовку вим’я до доїння і переконавшись, що корова припустила молоко,

на дійки надівають доїльні стакани.

Для цього однією рукою беруть за колектор доїльного апарата і підводять

його під вим’я, а другою відкривають клапан (зажим) і почергово, беручи

доїльний стакан так, щоб великий і вказівний пальці були вільними і, при

необхідності, допомагали спрямувати дійку в доїльний стакан, надівають їх

на дійки. Спочатку стакани надівають на задню і передню дійки, що розміщені

на протилежному від оператора боці, а потім — на задню і передню,

розміщені біля нього. При доїнні на установці ≪Паралель≫ доїльні стакани

надівають ззаду — спочатку на передні, а потім на задні дійки. Щоб при надіванні

доїльних стаканів не було прососів повітря, необхідно при підніманні

стакана вгору затискувати молочний патрубок. Крім того, під час доїння не

слід фіксувати шайбу клапана колектора в положенні ≪промивання≫, оскільки

це не дасть можливості автоматично відключити колектор від вакууму

при випадковому спаданні стаканів із вим’я.

Під час доїння стежать за поведінкою тварини і виділенням молока. Після

значного зниження виділення молока або припинення його виділення з

двох чи трьох дійок (орієнтовно через 3—5 хв після початку доїння) проводять

машинне додоювання. Для цього однією рукою колектор з доїльними

стаканами відтягують дещо вниз і вперед (на себе, назад), а другою — промацують

і проводять масаж тих часток, що не видоїлися. Додоювання продовжують

до припинення виділення молока із частки, що видоюється останньою

(15 — ЗО с), і знімають стакани доїльного апарата з дійок. Для цього

однією рукою беруть колектор (молочні патрубки), а другою — закривають

зажим (клапан). Потім пальцем натискують на гумову присоску одного із доїльних

стаканів, впускають повітря і плавно знімають стакани з дійок. Ні в

якому разі не можна знімати доїльні стакани, не впустивши під них повітря, а

тим більше не відключивши вакуум. Це призводить до серйозних травм дійок.

На сучасних доїльних установках дана операція виконується автоматично.

Дуже важливо своєчасно знімати доїльні стакани з дійок. Перетримка на

вим’ї особливо двотактних доїльних апаратів, викликає біль і у корови виробляється

рефлекс гальмування на машинне доїння. Це спричинює збільшення

часу видоювання

Домашнє завдання