Основи зоогігієни урок №7 14.01.2025

 Добрий день, учні групи № 14 

ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".   

За допомогою цього блогу, ми будемо з вами   здійснювати 

дистанційне навчання   з предмету : "Основи зоогігієни "

    14.01.2025

Домашнє завдання -Опрацювати матеріал .              Записати і вивчити .

Тема  програми :Санітарно-гігієнічні вимоги до грунтів, кормів і годівлі сільськогосподарських тварин.

Тема уроку№7Санітарно-гігієнічний контроль за якістю кормів.

Правильна оцінка якості, контроль за заготівлею й зберіганням кормів -- важливі заходи у профілактиці захворювань і підвищенні продуктивності тварин, особливо в умовах промислової технології виробництва. Тому контроль за доброякісністю кормів і правильним їх використанням повинен бути у центрі уваги зооветеринарних працівників.                                                                                                                  

При заготівлі основну увагу звертають на своєчасність збирання сіна та соломи в найкоротші строки – сіно скошують у фазі бутонізації та на початку цвітіння, а злакових трав – при виході їх у трубку і на початку колосіння. Тривалість заготівлі не повинна перевищувати 10–12 днів.При польовому цвітінні під дією сонця, опадів і ферментаційних процесів у скошеній траві втрачається приблизно 30–50% найцінніших поживних речовин і до 90% каротину.Краще, коли зелену масу в покосах лише прив'ялюють до вологості 35–45%, а потім досушують у скиртах або сховищах до вологості 15–18% за допомогою активного вентилювання.Ефективним є приготування трав'яного борошна, гранулювання та брикетування грубих кормів – в 1кг міститься 0,7–0,8 к.од., 80–95 г перетравного протеїну й до 30мг каротину.При закладці силосу чи сінажу використовують багаторічні трави (бобові) у фазі бутонізації, а злакові – у фазі колосіння. Основними є швидка й надійна ізоляція рослинної маси від проникнення повітря, а також оптимальна її вологість: для сінажу – 45–55%, для силосу – до 70%. Строк закладки не > 4 діб.Останнім часом для консервації додають хімічні сполуки:                                                                       - органічні кислоти – мурашина, пропіонова, бензойна, сульфанілова, сорбінова;

- сухі сірковмісні сполуки — Na піросульфат і бісульфат.

У кукурудзяний силос для збагачення його протеїном додають карбамід або амонійні солі.

Коренебульбоплоди зберігають у сховищах, де t° підтримується в межах 0–3°С, відносна вологість – 80–90%.

Санітарно-гігієнічну оцінку якості різних видів кормів здійснюють за допомогою органолептичних і лабораторних методів.

Органолептичним методом визначають запах, смак, колір, консистенцію, структуру, однорідність та ін.

Лабораторними методами визначають вміст поживних і мінеральних речовин, вітамінів, а в силосі ще й загальну кислотність, наявність вільних кислот.

Одночасно корми досліджують на наявність отруйних речовин, механічних і хімічних домішок та шкідників.

Якість кормів оцінюють за наступними показниками:

1. нешкідливість, безпечність, поживність;
2. доброякісність;
3. біологічна цінність.

При цьому необхідно враховувати загальнобіологічні закономірності обміну речовин – чим вищий рівень годівлі, тим вища продуктивність тварин і нижчі затрати.

Ветеринарно-санітарні вимоги і норми по шкідливості кормів і кормових добавок затверджуються у встановленому порядку та передаються залежно від вимог міжнародних організацій.

Для визначення якості кормів існують наступні методи:

1. Органолептичні – вади, зовнішній вигляд, колір, запах, цілісність видового складу, збереженість, фази вегетації.

2. Фізико-хімічні – вологість, ступінь подрібнення, сипучість, наявність піску, скла тощо.

3. Хімічні методи – оцінка поживності кормів (наявність різних органічних, мінеральних речовин, вітамінів), рН (кислотність), наявність токсинів, отрут (пестицидів, алкалоїдів).

4. Ветеринарно-біологічні – проведення мікробіологічних, мікологічних, паразитологічних, аліментарних проб на лабораторних і сільськогосподарських тварин. При цьому визначають вплив мікроорганізмів, грибів, гельмінтів на якість кормів і етіологію хвороб.

Підготовка до годування

Мета:

1. підвищити поїдання;
2. покращити смак;
3. знешкодити (від токсинів, мікроорганізмів);
4. збагатити корми макро- і мікроелементами.

Застосовувати:

Фізичні способи – подрібнення (крупне 1,8 мм, середнє 1–1,8мм, тонке < 1мм).

Біологічні – піджарка, плющення.

Змішані – варка, запарювання.

При порушенні принципів годівлі можуть виникати так звані аліментарні хвороби. Причиною цих хвороб є:

біотичні патогени: бактерійні інфекції, вірусні інфекції, мікози, паразити;

абіотичні патогени: фізичні (t), механічні (гострі предмети), хімічні (дисбаланс, наявність шкідливих і отруйних речовин), організаційного порядку (порушення режиму і правил годівлі).