"Основи молочного скотарства "
13.05.2025
Тема програми. Вступ. Фізіологія молокоутворення і молоковиділення
Тема уроку №3 |
Молочна залоза – це складно організований орган, що складається з цілого ряду тканин, серед яких виділяють: залозисту (секреторну, паренхіматозну), яка тісно пов’язана з системою проток; м’язову (міоепітеліальну і гладенько-м’язову); сполучну (строму); жирову та кровоносні і лімфатичні судини та нерви з їх закінченнями
Залозиста (секреторна, паренхіматозна) тканина
Залозиста тканина – має вигляд гроноподібної пористої маси, яка складається із залозистих трубок з альвеолярними пухирцями. Її клітини виконують біосинтез основних компонентів молока і мають різну форму залежно від функціонального стану органа і місця їх локалізації. Так, в період наповнення секретом вони мають кубічну форму, а після виведення стають плоскими. Секреторні клітини об’єднуються у молочні альвеоли – невеликі пухирці або мішечки, стінка яких вистелена одним шаром залозистих клітин, вільні кінці яких відкриваються у альвеолярну порожнину (рис. 6). Діаметр альвеол, навіть у одній і тій же часточці, може коливатися у значних межах. Середній же діаметр становить – 0,1-0,3 мм. У кожній альвеолі, залежно від її розміру, знаходиться від 91 (великі) до 18 (дрібні) секреторних клітин. Залежно від рівня секреторної діяльності їх висота сягає 2,7-16,2 мк. У деяких видів (буйволиці) кількість секреторних клітин у великих альвеолах може досягати 200-370. Форма альвеол може бути різною – від кулеподібної до гілкоподібно розміщених трубок і значною мірою зумовлюється видом та породою тварин, періодом лактації, віком і рядом інших факторів. Між собою альвеоли розділені сполучною тканиною (інтерстицією) і кожна оточена густою сіткою міоепітеліальних клітин, які мають здатність скорочуватися і регулювати її діаметр. На сліпому кінці вона заокруглюється, а з протилежного боку звужується і переходить у тонкий вивідний проток. Сполучнотканинна оболонка, або базальна мембрана альвеол, має товщину 600- 650 Ǻ і без різкої межі переходить в міжчасточкову інтерстиціальну сполучну тканину. Отже, альвеоли, які разом утворюють часточково-альвеолярну систему складаються із шару секреторних клітин, базальної мембрани, шару міоепітеліальних клітин та кровоносних і лімфатичних судин. Альвеоли об’єднуються в окремі групи – часточки кожна із яких має загальний вивідний проток (рис. 6, 7). Установлено, що довжина кожної . Система проток, як основа формування залозистої тканини Поряд із альвеолами до складу залозистої (паренхіматозної) тканини входить і система проток. Тонкі вивідні протоки, які розпочинаються від альвеол, спочатку мають майже таку будову, як і стінки альвеол і вистелені одношаровим епітелієм. Проте цей епітелій найчастіше досить плоский і може виробляти секрет лише у періоди найвищої активності молочної залози. 2. М’язова (міоепітеліальна і гладенько-м’язова) тканина.
До м’язової тканини (скорочувальних елементів) молочної залози відносять міоепітелій і гладенькі м’язи. Клітини міоепітелію знаходяться на альвеолярній оболонці і вкривають зовні шар залозистих клітин, що утворюють порожнину альвеол. На стінках дрібних внутрішньо часточкових, а інколи і між часточкових проток міоепітелій розміщується впродовж них. У місцях з’єднання з альвеолою міоепітелій переходить на стінку альвеоли без видимої перерви. Клітини міоепітелію мають зіркову структуру з великими овальними ядрами. Зіркову форму їм надають відростки, які утворюють навколо альвеоли 35 щось на зразок сітки чи корзинки. Зубчатими відростками міоепітеліальні клітини зростаються один з одним і з базальною мембраною залозистих клітин (рис. 10). Розрізняють два типи міоепітеліальних клітин: зіркоподібні, які розміщуються навколо альвеол і веретеноподібні – впродовж поверхні проток. Обидва типи виконують скорочувальну функцію і сприяють виведенню секрету із залоз внаслідок стискування альвеол і розширення проток
3. Сполучна тканина (строма)
Сполучна тканина (строма) у молочній залозі виконує механічну, підтримуючу і захисну функції. У ній проходять кровоносні і лімфатичні судини та нерви. Проте, дехто вважає, що роль сполучної тканини, як опорної частини молочної залози, напевно чисто механічною функцією не обмежується, а через неї проходить потік рідин і обмін речовин між кровоносними судинами і секреторними клітинами молочної залози. Сполучна тканина поділяє паренхіму на частки і часточки, що видно навіть неозброєним оком. За кольором, у великої рогатої худоби вона біла, у той час як паренхіма має жовто-оранжеве забарвлення. Сполучнотканинна основа залози, як правило, є безпосереднім продовженням сполучнотканинного апарату черевної стінки і у жуйних переходить в область основи вим’я по 37 обидва боки білої лінії черева. У корів проходить між правими і лівими частками вим’я і називається підвішуючою (підтримуючою) зв’язкою вим’я. Ця зв’язка складається із двох тісно розміщених листків жовтої черевної фасції, багата на еластичні волокна та поділяє вим’я на праву і ліву половини. У нижній частині вим’я обидва листки підвішуючої зв’язки розходяться кожний на відповідну половину. Кровоносні судині і нерви обох половин вим’я через, цю зв’язку, мають численні анастомози. Зовні вим’я підтримується поверхневою фасцією, яка є продовженням поверхневої черевної. Ця фасція, покриваючи кожну половину вим’я, виконує функцію бічної зв’язки. Вона білого кольору і бідна на еластичні волокна. Поверхнева фасція, без видимих меж, переходить у глибоку (власну) фасцію вим’я, яка покриває залозисту частину органу. Від неї у середину вим’я відходять численні перегородки – трабекули, які проникають між долями, дольками і альвеолами залози утворюючи чарункову сполучнотканинну сітку. Таким чином бічна зв’язка сполучається з підвішуючою зв’язкою, що дозволяє утримувати вим’я в певному положенні. Проте більшість ссавців такого зв’язкового апарату не мають. Різниця в еластичності бічних і підтримуючих зв’язок при наповненні вим’я (корова, коза і ін.) молоком сприяє більшому його розширенні у горизонтальному напрямі, ніж у вертикальному. У процесі лактації співвідношення сполучної і залозистої тканин вим’я постійно змінюється. Так, під кінець лактації та під час інволюції органу кількість сполучної тканини зростає. Навколо часток і внутрішньочасточкових проток сполучна тканина має більш тонку структуру, ніж у міжчастковій області. Тут колагенові волокна тонші і менш щільні. 3.4. Жирова тканина У молочній залозі всіх ссавців представлена дуже добре. При дослідженнях жирової тканини основна увага вчених була спрямована на вивчення її розвитку в ембріональний період, взаємовідносинам з залозистою у постембріональному онтогенезі, кількісному співвідношенню жирової і 38 залозистої тканин під час лактації, питанням обміну речовин і накопиченню жиру в жирових клітинах. Установлено, що вже у 2-3,5 місячних і навіть молодших ембріонів великої рогатої худоби спостерігається виділення жирової тканини із мезенхіми у вигляді кулеподібних скупчень, які поступово збільшуючись за розмірами утворюють жирові часточки розділені шарами волокнистої сполучної тканини. У віці 16-20 тижнів молочна залоза великої рогатої худоби відділена від оточуючих тканин жировими часточками. Закладання жирової тканини відбувається розпочинаючи від основи вим’я до його центру. Остаточне формування жирової подушки молочної залози, за рахунок розростання жирових часток, завершується у другій половині тільності. Жирова тканина, яка заміщається у процесі підготовки вим’я до лактації залозистою паренхімою, резервує тим самим необхідний для неї простір, зумовлюючи значною мірою форму залози і морфологічне відгородження органу. При цьому існує сувора закономірність не лише у розвитку, але і у розподіленні в молочній залозі жирової тканини, яка утворюється заново. Як правило, у період інволюції залозистої тканини дрібновакуолисті жирові клітини з’являються навколо грона, а потім і між окремими альвеолами. Їх перетворення у крупновакуолисті клітини відбувається спочатку у периферійній, а потім і в центральній зоні грона з утворенням жирового острівця. По мірі росту жирових клітин такі жирові острівці об’єднуються і у межах бувшої залозистої часточки формується жирова часточка оточена сполучною тканиною. По мірі росту жирової тканини у залозі в процесі її інволюції у деяких видів ссавців відбувається майже повна атрофія залозистої тканини і заміна її жировою. Кількість жирової тканини в залозі постійно змінюється залежно від виду, породи, віку, періоду лактації і ін. Так, у м’ясної худоби вона розвинена сильніше, ніж у молочної, а у буйволиць жирової тканини у вим’ї більше, ніж у корів. У корів молочних порід жирова тканина займає у середньому 43% усієї маси залози. Відкладання жиру у молочній залозі сільськогосподарських тварин більше всього спостерігається у основи вим’я, у передній і задній його 39 частинах. Розвиток жирової тканини молочної залози відбувається незалежно від розвитку підшкірної жирової клітковини, який відбувається на пізніших стадіях ембріогенезу. Це свідчить про особливу біологічну роль жирової тканини для молочної залози. У своєму розвитку вона тісно пов’язана з кровоносною системою. Напевно, що рясна і густа сітка капілярів у жирових острівцях є основним джерелом жирового матеріалу у зоні жирових часток вим’я. Поряд із високим ступенем васкуляризації у жировій тканині молочної залози спостерігається наявність багатої симпатичної і адренергічної іннервації, що безумовно має глибокий фізіологічний зміст. Оскільки у регулюванні жирового обміну велику роль відіграє периферичний адренергічний апарат жирової тканини, можна вважати, що при підготовці молочної залози до лактації його функціональна активація сприяє швидкій мобілізації жирних кислот і сприятливо відбивається на процесах заміщення жирової тканини залозистою паренхімою органа. Отже, роль нервової системи в процесах мобілізації жиру із жирової тканини молочної залози, особливо на ранніх етапах лактації досить значна. Звідси висновок – жирова тканина є не лише енергетичним матеріалом, але й необхідним компонентом у процесах формування клітинних структур паренхіми і біологічно важливих сполук молочної залози. Жирова тканина відіграє важливу роль також і у секреції молочного жиру. Транспортування молочного жиру до клітин альвеол відбувається як безпосередньо – дякуючи хорошій проникності клітин альвеол і проток для жирних кислот, так і при допомозі лейкоцитарних клітин – молозивних тілець
Комментариев нет:
Отправить комментарий