Добрий день, учні групи № 14
ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".
За допомогою цього блогу, ми будемо з вами здійснювати дистанційне навчання з предмету: "Тваринництво"
Тема програми: Технологія виробництва м’яса птиці та яєць.
Тема уроку: №27 Пташники їх види. Породи птиці.
Домашнє завдання
СТВОРИТИ презинтацію курей
Записати конспект
На сьогоднішній день птахівничі господарства України застосовують дві
основні системи утримання птиці: вигульну та безвигульну (рис.
6.1, 6.2).
Рис. 6.1. Вигульна система утримання птиці
Рис. 6.2. Безвигульна система утримання птиці
Спосіб утримання птиці залежить від природних умов, системи ведення
господарства та спеціалізації виробництва. Виходячи з цього, всі питання
гігієни інкубації, вирощування молодняку, утримання дорослої птиці, виробництва
м'яса курчат-бройлерів, м'яса індиків, качок і гусей можуть бути розглянуті
тільки з урахуванням санітарно-гігієнічної оцінки основних технологічних
процесів при різних системах утримання птиці, і зокрема, технології
промислового виробництва курячих яєць і м'яса різних видів птиці. Процес
виробництва яєць і м'яса птиці залежить від спеціалізації й напрямку
господарства. Він може бути замкнутим, коли технологічний цикл виробництва
закінчений в межах одного господарства. У цьому випадку в одному
спеціалізованому господарстві забезпечується цілорічна потокова система
виробництва яєць або м'яса бройлерів. Технологічний процес виробництва яєць
починається з інкубації їх, одержання добових курчат і вирощування молодняку
для рівномірного цілорічного комплектування промислового стада курок-несучок,
що дають основну продукцію – харчове яйце. Спеціалізовані підприємства із
замкнутим циклом можуть бути по виробництву м'яса курчат-бройлерів, качок та
індиків. Одержання інкубаційного яйця, його інкубація, вирощування й
комплектування основного стада курок-несучок в одному господарстві виключає
можливість заносу інфекції з добовим молодняком. Крім спеціалізованих
господарств замкнутого типу, в Україні є велика кількість господарств (ферм),
де використовується неповний технологічний цикл виробництва.
Окремі господарства одержують добовий молодняк птиці з інкубаторів, а потім
вирощують його для одержання несучок, товарного та інкубаційного яйця. Говорячи
про гігієнічну оцінку основних технологічних процесів при різних системах
вирощування птиці, необхідно відзначити, що як вигульна система утримання
птиці, так і безвигульна система утримання мають свої позитивні й негативні
сторони.
Вигульна система утримання має наступні переваги:
- 1. Моціон;
- 2. Виключається гіпо- і
адинамія;
- 3. Відсутність наминів.
Безвигульна система утримання сільськогосподарської птиці має свої переваги:
- 1. Економія виробничих площ;
- 2. Створюється оптимальний
мікроклімат;
- 3. Полегшується ветеринарне
обслуговування птиці;
- 4. Виключається необхідність у
підстилці:
- 5. Зниження собівартості.
У птахівництві застосовують наступні способи утримання птиці:
- • утримання на підлозі;
- • на глибокій підстилці;
- • на планчастій підлозі;
- • на сітчастій підлозі;
- • клітковий;
- • вольєрний;
- • комбінований.
Прийнятий спосіб вирощування птиці (клітковий, утримання на підлозі тощо)
зумовлює вибір відповідних засобів механізації і обладнання: систем вентиляції,
годівлі та напування, видалення і вивантаження посліду, механізмів для збору
яйця.
Всі ці істотні відмінності в кінцевому підсумку впливають на капіталовкладення при будівництві або реконструкції приміщень для утримання птиці. Характер технічного оснащення птахівничих підприємств обумовлюється перш за все концентрацією виробництва, потужністю об'єкта, а значить, місткістю будівель і їх будівельної специфікою, тобто наявністю традиційних (павільйонних) і нових (зблокованих в горизонтальній і вертикальній площинах) пташників. Незалежно від способів вирощування і утримання птиці названі чинники визначають рівень даного виробництва, його сучасність і ступінь відповідності вимогам народного господарства.
Курей промислового стада утримують в опалюваних пташниках без вікон на підлозі з глибокою підстилкою або в клітках. Перший спосіб утримання зберігся в невеликих господарствах (рис. 9.4). На більшості птахофабрик і спеціалізованих фермах застосовують кліткове утримання з використанням кліткових батарей БКН-3А, Р-21, ККТ, ОБН-1, КОН-А із розміщенням у кожній клітці 3 — 5 голів (рис. 9.5).
|
Рис. 9.4.
Утримання курок-несучок у пташнику на глибокій підстилці |
Цілорічне
комплектування промислового стада курок-несучок потребує створення певних умов
утримання. Для забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату в пташнику
використовують обладнання «Клімат-47», що працює в автоматичному режимі.
У
приміщеннях для курок-несучок підтримують температуру повітря в усі періоди
року в межах 12 — 18 °С, а відносну вологість — 60 — 70 %. Швидкість руху
повітря в холодну пору року має становити від 0,3 до 0,6 м/с, у теплу — 1,2, в
зонах із жарким кліматом — до
|
Рис. 9.5.
Утримання курок-несучок промислового стада у кліткових батареях |
Значний вплив на розвиток і продуктивність курок-несучок має освітлення. Після переведення молодок у пташники промислового стада курей у перші два тижні тривалість світлового дня має становити 9 год, а освітленість — 5 — 7 лк. До переведення в основне стадо, з 19-го по 22-й тиждень, світловий день поступово доводять до 11год 30 хв, а інтенсивність освітленості підвищують до 25 — 30 лк і залишають на цьому рівні. З 23-го по 31-й тиждень або до настання піку несучості світловий день збільшують щодня на 30 хв, доводячи до 16 — 17 год і підтримують на цьому рівні до кінця продуктивного періоду.
Інтенсивність
освітленості не такою мірою впливає на птицю, як тривалість світлового дня.
Проте за занадто яскравого освітлення птиця більше схильна до канібалізму,
непокоїться, а за слабкого, особливо в нижніх ярусах кліток, кури не бачать
корм і воду, погано орієнтуються, що призводить до зниження їх продуктивності.
Нормальною інтенсивністю освітленості вважають 20 лк у проходах між клітками і
до 70 лк — по фронту годівниць.
Для
курок-несучок необхідно створювати умови, які б сприяли швидкому зростанню
інтенсивності їх несучості після 21-тижневого віку. Несучки сучасних кросів уже
до 20-тижневого віку здатні досягати 50 % несучості, а пік їх продуктивності
(90 % і вище) спостерігають у віці 25 — 26 тижнів.
Породи
курей
Яєчні
породи курей (леггорн, російська біла та ін.) мають порівняно невелику живу
масу, але несучість курок 200 — 290 яєць за рік.
В
Україні поширені м’ясо-яєчні породи курей: полтавська глиняста, кроси
Борки-колор, Борки-117, Слобідський-3 та ін. Жива маса у 52 тижні курей
становить 2,0 — 2,2 кг, півнів 3,0 — 3,2 кг. Несучість 210 — 285 яєць за рік.
Маса яєць 60 — 62 г. Кури спокійні, добре пристосовуються до вирощування й
утримання як на підлозі, так і в клітках різного типу. М’ясо курей ніжніше і
соковитіше, ніж у яєчних курей.
В
Україні приділяється значна увага розвитку птахівництва, виробництву м’яса
птиці і, зокрема, м’яса бройлерів. Провідними виробниками бройлерів у світі є
фірми КОББ та АРБОР-АИКРЕС. Для виведення високопродуктивних м’ясних порід та
кросів і вирощування гібридної птиці в Україні створено спеціалізовані,
племінні господарства (Гаврилівський птахокомплекс та ін.).
Чотирилінійний
крос «Бройлер-6» добре пристосовується до умов промислової технології, має
великий генетичний потенціал відтворних і м’ясних властивостей вихідних ліній
та батьківських форм. Чоловіча форма курей цього кросу характеризується високою
швидкістю росту молодняку, а материнська — добрими відтворними властивостями.
Гібриди в 7-тижневому віці мають живу масу понад 1,6 кг.
Крос
«Гібро» завезено із Нідерландів у 1982 р. Птиця цього кросу за швидкістю росту,
м’ясними формами і конверсією корму переважає птицю кросу «Бройлер-6». Середня
жива маса одного бройлера в 7-тижневому віці становить 1,84 кг.
Крос
КОББ-500 завезено з Англії. Птиця цього кросу має підвищену генетичну
опірність хворобам. Курчата за 42 — 43 дні досягають живої маси 2,1 — 2,2 кг
при витратах корму до 2 кг на 1 кг м’яса птиці.
Чотирилінійний
крос «Зміна» створено в результаті багаторічної роботи на основі генофонду
кросів «Бройлер-6» і «Гібро». Особливість кросу — висока швидкість росту
бройлерів (понад 40 г за добу) і конверсія корму на 1 кг приросту (2,2 кг). На
заключному етапі вирощування (з 5-го по 7-й тиждень) бройлери кросу «Зміна»
мають добовий приріст живої маси до 70 г. Птиця кросу «Зміна» добре поєднує
високі відтворні і м’ясні властивості.
Крос
«Бройлер-компакт-8» має високий генетичний потенціал. Він відрізняється від
кросу «Бройлер-6» материнською формою.
Класифікація курячих порід
У
яєчних курей звисаючий на бік листоподібний гребінь, у півнів – прямостоячий.
Птахи мають щільне оперення і широкий біля основи хвіст. Вага курчат яєчної
породи становить 30-35 г. Середня вага курей – 1,8-2,2 кг, півнів – 2,7-3,0 кг.
Несучість курей цих порід 200-220 яєць на рік, у просунутих фермерських господарствах
доходить і до 270 штук.
Кури цієї породи зі схожим на трикутник тулубом набули найбільшого поширення у світі. Через непереносимість шуму птаха необхідно утримувати у тихих умовах. У 4,5-5 місяців кури починають нести яйця, які важать приблизно 60 г, мають великий розмір і міцну шкаралупу білого кольору. Леггорни приносять на рік від 160 до 300 яєць і навіть більше. Максимальна продуктивність настає у птахів в 1 рік.
Витривала
порода курей, яка не вимагає особливого догляду. Завдяки сильному імунітету
птахи майже не хворіють. Середня вага яйця – 70 г. Несучість курей – 300 і
більше штук на рік. Максимальні результати яйцекладки можна отримувати протягом
3-4 років.
Адлерська срібляста. Несучість у курей зазвичай починається у 6 місяців.
Продуктивність становить 170-190 яєць на рік, іноді доходить до 200 штук. Яйця
середнього розміру, важать майже 58-59 г, покриті шкаралупою кремового кольору.
Для розведення Адлерська срібляста не придатна, оскільки у цих курей відсутній
інстинкт насиджування.
М'ясні
Кури
м'ясних порід відрізняються від інших масивною статурою і великою вагою.
Візуально визначити м'ясних курей можна за короткими ногами, щільним оперенням
і кремезним тілом. У житті цей домашній птах поводиться спокійно.
М'ясні породи (корніш,
кохінхіни та ін) курей мають велику живу масу і добру скоростиглість. їх
розводять головним чином для виробництва м'ясних курчат (бройлерів). Жива маса
півнів 4,55,5 кг, курок - 3,5-4 кг, забійний вихід наггівнутрованих тушок курчат
- 80 %, нутрованих - 60 %, дорослої птиці відповідно 80 і
62 %.
Корніш (корнуельські кури). Виведено в Англії
(графство Кор-нуол) з використанням таких бійцевих порід як стара азіатська
(азіль), малайська і стара
англійська, тому їх характерними особливостями є широкі і глибокі груди, довга
та широка спина, товсті, міцні ноги. Кури мають різноманітне оперення, але
розводять птицю з білим оперенням. Хвіст у них короткий, гребінь трояндо- або
струч-коподібний, дзьоб товстий, короткий, загнутий. Маса півнів 4-4,5 кг,
курок - 3-3,5 кг, несучість - 100-130 яєць на рік, маса яйця 57-60 г (шкаралупа
світло-коричнева). Порода поширена в усіх країнах світу з розвиненою бройлерною
промисловістю. У корнішів розвинений інстинкт насиджування, їх використовують
як батьківську форму для виробництва бройлерів. Молодняк росте швидко.
Кохінхін. Середня вага півнів 4,5 кг, курей - 3,5 кг; яйценос-кість - 120 яєць; вага яйця 60 г. В даний час велика увага надається створенню м'ясних кросів, курчата-бройлери яких у віці 6-7 неділь мають вагу не менше 1,6-1,7 кг і відрізняються високими м'ясними якостями.
Середня
вага курей 3,5-4 кг, півнів – 4,5-5 кг. М'ясо цих птахів вважається найніжнішим
і дієтичним порівняно з іншими м'ясними породами. Але якщо корм підібраний
неправильно, смакові якості м'яса помітно погіршуються
. Особин
цієї породи можна визначити за пишним оперенням на лапах і густими
бакенбардами. На злегка плескатій голові розташовується маленький гребінець
рожевого кольору. Кури важать у середньому 2,6-3,2 кг, півні – 3,1-4,0 кг.
Птахи відрізняються високою продуктивністю і витримують холоди, однак схильні
до ожиріння і втрачають продуктивність при схрещуванні з іншими породами.
М'ясо-яєчні
Досить популярні види курей для розведення у фермерських господарствах приватного типу. Представники цього універсального типу порід здатні як нести яйця, так і демонструвати високі м'ясні показники. Птахи відрізняються спокійною вдачею і витривалістю, а також володіють вродженим інстинктом насиджування.
Род-Айленд. Дуже
витривала і невибаглива в утриманні порода курей. Тіло має прямокутну форму,
тулуб – широкий і довгий, груди – опуклі. Оперення має червоно-коричневе
забарвлення, хвіст прикрашає чорне пір'я із зеленим відливом. Кури важать
приблизно 3 кг, півні – 3,8-4 кг.
Нью-Гемпшир. Курей
легко впізнати за червоно-коричневим оперенням, а півнів – за золотою гривою.
Середня вага курей – 2,5 кг, півнів – 3,5 кг. У птахів довгі ноги і короткий
хвіст. Порода добре уживається з іншими представниками пташиної родини. У
перший рік курка-несучка приносить приблизно 200 яєць, середня вага кожного 60
г.
Ювілейні. У птахів подвійне окреслене і оточене оперення.
Несучість курей досягає 180 яєць на рік. За гарного годування порода
характеризується швидким набором ваги. Квочки Кучинських Ювілейних дружньо
ставляться до курчат, включаючи й інших порід.
Ці породи – результат схрещування півня одного виду і курки іншого виду. Розведенням кросів переважно займаються великі птахофабрики. Серед кросів виділяють курей м'ясного, яєчного і універсального напрямку.
Майстер грей. Порода має характерне сіро-біле забарвлення пір'я. Птахи мають сильний імунітет, спокійний характер і витривалість. Вага дорослої курки приблизно 4 кг, півня – 6 кг. М'ясо птаха нежирне. Продуктивність у середньому становить 300 яєць на рік. Яйце вкрите світло-коричневою шкаралупою і важить понад 65 г.
Ломан Браун. Молодняк цієї породи рано дозріває – на 135-й день. У цей же час відбувається і перша яйцекладка, максимальні показники якої відзначаються у період з 160 по 180 дні життя. При цьому кладка яєць триває недовго – протягом 80 тижнів.
. Порода
здатна витримувати температуру до -15 °С, а також характеризується швидким
ростом і збільшенням маси. Кури важать 3,9 кг, півні – 4,5 кг. Несучість за рік
– понад 200 яєць вагою 60-70 г. Причому кури несуться майже безперервно.
Декоративні
Ці
породи курей родом з Китаю та Японії відрізняють маленькі розміри і привабливий
зовнішній вигляд. Одні з них виділяються завдяки наявності хохолків, інші –
короткого пір'я, треті – довгого пір'я і т.ін. Вирощування таких незвичайних
для нашої місцевості птахів вимагає особливих умов і досвіду.
Бійцівські Батьківщиною цих порід, які заслужили свою назву завдяки войовничим якостям, є Малайзія та Англія. До типових представників цього напрямку належать Малайська бійцівська і Англійська породи, які в інших країнах зазвичай беруть участь у півнячих боях. Розведенням бійцівських порід наші птахівники не займаються.
З урахуванням обраної
вами для вирощування та розведення породи необхідно забезпечити птаху
збалансований раціон. Радимо включати у програми годування курей готові
комбікорми від компанії «Фідлайф». У лінійці ТМ «Feed&Life» і ТМ «НОРМА
plus» представлені найменування кормів, розроблені під різні вікові групи
курей-несучок та бройлерів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий