Добрий день, учні групи № 14
ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".
Ми будемо з вами здійснювати
очне навчання в ліцеї ,а для тих хто хворіє цей блог .
з предмету: "Ветеринарна медицина"
19.03.2024
Тема програми. Внутрішні незаразні хвороби.
Тема уроку№8 Хвороби органів дихання, травлення.
Домашнє завдання:
написати міні -конспект, виписати захворювання органів дихання, за посиланням
ВНУТРІШНІ НЕЗАРАЗНІ ХВОРОБИ ТВАРИН
Дати відповідь на запитання:
1. Причини виникнення захворювання органів дихання . 2. Мікроклімат-це
3. Заходи профілактики для недопущення захворювання.
1. Причини виникнення захворювання органів дихання . 2. Мікроклімат-це
3. Заходи профілактики для недопущення захворювання.
Внутрішні незаразні хвороби- це хвороби органів дихання, травлення, нервової, серцево-судинної системи, органів сечовиділення та статевих, порушення обміну речовин, хвороби копит і очей, а також хірургічні захворювання, кастрації і способи підковування коней.
Ці хвороби виникають найчастіше внаслідок неправильної годівлі, недотримання санітарно-гігієнічних умов догляду й утримання тварин, різних механічних ушкоджень, отруєнь.
Про економічні збитки господарств, спричинені внутрішніми незаразними хворобами, можна судити з того, що падіж великої рогатої худоби від цих хвороб у три рази більший, ніж від інфекційних, і в два рази - ніж від інвазійних. Здебільшого падіж тварин зумовлюється хворобами органів травлення і дихання. Загибель тварин від усіх внутрішніх незаразних хвороб становить 35 %. Крім того, економічні збитки зумовлюються зниженням продуктивності тварин і якості продукції, втратою працездатності хворих тварин та затратами на лікування їх.
Взаємодія організму із зовнішнім середовищем - єдиний нерозривний процес, який зумовлює життя і стан організму - здоров'я. Зовнішні й внутрішні фактори можуть шкідливо впливати на організм, зумовлюючи його хворобливий стан.
Зовнішніми причинами хвороб є різні організаційно-господарські недоліки та вади годівлі, догляду, утримання і використання тварин, травми, дія на організм високої і низької температури, сонячних променів, отрут органічного й хімічного походження, мікроби, віруси, гриби й гельмінти.
До внутрішніх причин належать порушення обміну речовин, стан нервової системи, вади конституції тощо.
Для запобігання внутрішнім незаразним хворобам і лікування їх широко застосовують диспансеризацію.
Диспансеризація- це система лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на оздоровлення стад та підвищення продуктивності, її мета - своєчасне виявлення захворювань та систематичне проведення лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на те, щоб забезпечити відновлення здоров'я тварин.
Диспансеризація передбачає три етапи - діагностичний, терапевтичний і профілактичний.
На діагностичному етапі провадиться клінічне обстеження, тобто загальне дослідження тварин, лабораторне дослідження крові, молока та сечі. На основі цих досліджень тварин поділяють на:
• клінічно здорових;
• клінічно здорових, але з недостатнім обміном речовин;
• клінічно хворих, з яскраво вираженими ознаками внутрішніх
незаразних хвороб.
незаразних хвороб.
Терапевтичний етап передбачає груповий метод лікування, під час якого тварини забезпечуються білками, жирами, вуглеводами та іншими поживними речовинами, яких бракує в організмі.
Клінічно хворих тварин лікують індивідуально, з урахуванням характеру і ступеня патологічного процесу.
Профілактичний етап полягає в тому, що ветеринарні спеціалісти, технологи й агрономи беруть активну участь у створенні біологічно повноцінної кормової бази відповідно до особливостей обміну речовин і продуктивності тварин.
У системі планової профілактики важливо організувати годівлю тварин так, щоб зимове утримання не відрізнялося від літнього, тобто забезпечити поголів'я коренеплодами, високоякісним силосом, сінажем, дієтичними кормами, доброякісним сіном.
Хвороби системи дихання
У тварин хвороби органів дихання спостерігаються досить часто, особливо восени, взимку і на початку весни, тобто тоді, коли найбільш можлива простуда.
Найчастіше такі хвороби спостерігаються в умовах тваринницьких комплексів і ферм, де мають місце незадовільні утримання і догляд, і де неправильно організовані годівля й напування. Тварин утримують у холодних, сирих і невпорядкованих, з протягами приміщеннях, що нерідко призводить до простуди, погана вентиляція приміщень зумовлює подразнення органів дихання аміаком, який нагромаджується, а також сірководнем та іншими газами, тварин чистять і роздають у приміщеннях сіно з наявністю великої кількості пилу, згодовують замерзлі корми і напувають дуже холодною водою.
Система дихання забезпечує газообмін, регулює кислотно-лужну рівновагу в організмі, захищає його від шкідливої дії зовнішнього середо- вища. Функції її найтісніше зв’язані з функціями серцево-судинної сис- теми, крові, шкіри й нирок. Захворювання системи дихання у тварин трапляються часто, особливо у молодняку. За частотою випадків серед внутрішніх незаразних хвороб у сільськогосподарських тварин вони займають друге місце. Всі хвороби системи дихання умовно поділяють на три групи: 1) хвороби верхніх (передніх) дихальних шляхів; 2) хвороби плеври; 3) хвороби бронхів і легень.
У сільськогосподарських тварин часто виявляють кровотечу з носа, риніт, ларингіт, трахеїт, плеврит, бронхіт, емфізему легень, пневмонію і гангрену легень.
Загальні симптоми. Основними загальними симптомами хвороб системи дихання є кашель, задишка, ціаноз і порушення ритму дихання.
Кашель супроводжує всі хвороби системи дихання, причому його ха рактер, частота й інші особливості дають змогу не тільки уточнювати діагноз, а й диференціювати різноманітні хвороби системи. Наприклад, при трахеїті, макробронхіті кашель голосний, безболісний, спочатку сухий, а потім вологий. При мікробронхіті, пневмонії, альвеолярній емфіземі він слабкий, часто болючий. Плеврит характеризується слаб- ким, різко болючим сухим кашлем.
Задишка утруднення й подовження однієї або двох фаз дихання може бути вдихальною, видихальною і змішаною. Наприклад, при бронхіті частіше буває вдихальна задишка, при альвеолярній ем- фіземі легень — видихальна, а при пневмонії — змішана.
Ціаноз — синюшність видимих слизових оболонок і шкіри, настає внаслідок недостатньої артеріалізації крові в легенях і перезбагачення її відновленим гемоглобіном.
Порушення ритму дихання може спостерігатися раніше, ніж задишка і ціаноз, і характеризується збільшенням частоти дихання та іншими тяжкими аритміями дихання.
Дослідження системи дихання починають із верхніх дихальних шляхів.
Оглядають порожнину носа, гортань і трахею. Слизова оболонка носа здорових тварин рожево-червона й волога. Надмірна кількість вологи, що витікає з носа, спостерігається під час запалень слизової оболонки, гортані, плеври, бронхів відмічається болісний кашель.
Кашель - це захисна реакція організму, за його допомогою з дихальних шляхів видаляється подразник (мікроорганізми, пилові частинки, надлишок рідини тощо).
Оглядом грудної клітки визначають кількість дихальних рухів, ритм і силу дихання.
Межі коливань дихань за 1 хв такі:
Велика рогата худоба 10-30 | Кінь 8-16 |
Вівця, коза 12-20 | Верблюд 6-12 |
Свиня 10-20 | Собака 10-30 |
Птиця 15-30 |
На частоту дихання впливають вік, стать, робота, збудженість, порода тварини тощо. У тварин дихання супроводжується рухами грудної й черевної стінок, таке дихання називають грудочеревним. Якщо уражена плевра, дихання стає черевним, а коли болісна стінка живота - грудним. Посилення і прискорення дихальних рухів називають задишкою, яка свідчить про утруднену вентиляцію легень. Задишка супроводжується утрудненим вдихом або видихом. Якщо вона виникає періодично, то її називають астмою.
Під час пальпації грудної стінки натискають пальцями на міжреберну мускулатуру й ребра. Пальпація дозволяє виявити біль при плевриті, ураженнях ребер і міжреберних м'язів.
Перкусія грудної стінки дає можливість встановити ступінь наповнення повітрям легень і межі легеневого поля. Якщо наповнення будь-якої частини легень зменшується від ущільнення, то звук у відповідній ділянці стає притупленим або тупим (пневмонія), як і від скупчення рідини в грудній порожнині (плеврит). Встановлення за допомогою перкусії величини легеневого поля, особливо задньої межі, дає змогу виявити розтягнення легеневої тканини повітрям (емфізема). За допомогою аускультації грудної клітки здорових тварин виявляють дуже м'який і слабкий шум дихання (везикулярний); під час скупчення в дихальних шляхах рідини внаслідок запального процесу (ексудату) чути хрипи - сухі або вологі залежно від консистенції ексудату. Відкладання фібрину на листках плеври створює шуми тертя, рипіння тощо.
ХВОРОБИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Катар слизової оболонки носа- риніт. Запалення слизової оболонки носа трапляється в тварин усіх видів, але частіше в коней, овець і собак.
Причини. Риніт найчастіше виникає після застуди, вдихання хімічних речовин високої концентрації в погано вентильованих приміщеннях, аміаку, пилу, диму, хлору під час дезінфекції.
Як супровідна хвороба може спостерігатись при заразному катарі верхніх дихальних шляхів, запаленні гортані, трахеї, бронхів і пегень.
Ознаки. Слизова оболонка носової порожнини червона, Набрякла й болюча. На ній можуть бути лусочки фібрину. Тварини часто форкають, чхають. У них спостерігається виділення з носа, яке засихає на крилах носа. Дихання стає важким, тварина сопе, у неї з'являється задишка.
Лікування. Насамперед, необхідно усунути причину хвороби. Треба стежити за чистотою годівниць і напувалок, за тим, щоб корм був без пилу. Слизову оболонку носової порожнини зрошують 1-2 %-вим розчином борної кислоти, 1 %-вим розчином хлориду натрію. Застосовують вдування в носові хорди порошків норсульфазолу, стрептоциду, антибіотиків. Добре діють інгаляції парою води з домішками скипидару, соди, креоліну.
Бронхопневмонія- це захворювання проявляється катаральним запаленням бронхів і окремих часток легень із випотом в альвеоли ексудату.
Хворіють усі види сільських тварин, особливо молодняк. Хвороба завдає збитків тваринництву.
Причини Скупченість під час утримання тварин у вогких тісних приміщеннях, які до того ж погано вентилюються, охолодження й перегрівання їх, вдихання пилу, газів також можуть спричиняти захворювання.
Ознаки. Тварини, не їдять корм, в них з'являється спрага. Температура тіла підвищується на 1,5-2 °С. Дихання прискорене, утруднене поверхневе. З'являється короткий кашель і носові слизуваті або слизувато-гнійні витікання. Пульс частий. Сеча має кислу реакцію і білок. Під час розтину виявляють уражені ділянки легень мармурового малюнка.
Лікування. Хворих тварин виділяють в окремі групи створюють їм належні умови утримання й годівлі. Коней звільняють від роботи. Влітку тварин слід утримувати на свіжому повітрі. Із початку захворювання рекомендується застосовувати антибіотики й сульфаніламідні препарати.
Для молодняка в кормовий раціон вводять зелені корми, коренеплоди, пивні дріжджі вітамінні препарати, зокрема риб'ячий жир.
Хворим тваринам призначають^ зігрівальні компреси, теплі вкутування грудної клітки, ультрафіолетове опромінювання відхаркувальні засоби та речовини для розріджування слизу.
Профілактика полягає в правильному утриманні та відповідній годівлі. Приміщення для тварин мають бути сухими, теплими, добре вентилюватись. Особливу увагу слід звернути на організацію систематичних прогулянок.
Плеврит.Плевритом називається запалення плеври, що
супроводиться відкладанням або випотіванням ексудату. Частіше від
інших тварин на нього хворіють собаки та коні, а з молодняка - телята
та поросята.
супроводиться відкладанням або випотіванням ексудату. Частіше від
інших тварин на нього хворіють собаки та коні, а з молодняка - телята
та поросята.
Причини. Плеврит може виникнути під час наскрізного поранення грудної клітки, травм діафрагми. Здебільшого плеврит розвивається внаслідок поширення запального процесу із сусідніх органів (пневмонія, гангрена й туберкульоз легень, перикардит тощо). Крім того, плеврит частот розвивається під час такого гострого загального інфекційного захворювання, як мит, а також піємії, ревматизму. Причиною виникнення часто буває застуда.
Ознаки. Плеврит починається пригніченням і втратою апетиту. Температура тіла підвищується, дихання прискорене, поверхневе, пульс прискорюється. При пальпації грудної клітки спостерігається її болючість, а тому тварина більше стоїть. Аускультацією виявляють шуми тертя плеври.
На підгрудді, нижній поверхні грудей, череві й мошонці нерідко виявляють набряки застійного характеру.
Лікування. Хворій тварині слід створити належні умови утримання. Годують її легкоиеретравними кормами, а споживання води обмежують. Лікувальні заходи спрямовують на ліквідацію причин захворювання. Застосовують антибіотики й сульфаніламідні препарати, на грудну клітку ставлять гірчичники, банки, компреси, втирають гострі мазі, роблять масаж і теплі вкутування. Для розсмоктування рідкого ексудату застосовують сечогінні й потогінні засоби.
Профілактика передбачає комплекс заходів, спрямованих на створення здорового стада тварин, стійких проти захворювань, у тому числі й проти хвороб органів дихання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий