Ми продовжуємо очне навчання, але для учнів які навчаються дистанційно ,чи хворі 22.04.2026
ТЕМА ПРОГРАМИ Виконання робіт на технологічному обладнанні, машинах і механізмах для тваринницьких ферм.
Тема уроку: Підготовка обладнання та машин на тваринницьких фермах.
Інструктаж за змістом занять, безпеки праці, організації робочого місця. Ознайомлення з технологічним обладнанням, машинами та механізмами для підготовкиі роздачі кормів, прибирання, транспортування та утилізації гною, обладнанням для приготування і роздавання регенерованого молока або замінника незбираного молока (ЗНМ); водо- і теплопостачанням ферм; загальнофермерськими машинами і обладнанням.
Мета роботи. : Вивчити призначення, будову, роботу, основні регулювання кормороздавачів. Закріпити знання з будови, роботи, регулювань, підготовці машин до роботи, налагодження насосів, водопровідної арматури на відповідний режим роботи. Закріпити знання з будови, роботи, регулювань, підготовці машин до роботи, налагодження подрібнювача на відповідний режим роботи.
Техніка безпеки :
1. Завдання необхідно виконувати на своєму робочому місці.2. Користуватися можна лише справним інструментом, ключі повинні відповідати розмірам гайок, що відгвинчуються. 3. Перед початком роботи необхідно переконатися в надійному закріпленні об’єкта огляду.
Закріпити знання з будови і технологічного процесу роботи машин і обладнання на тваринницьких фермах. Навчитися готувати їх до роботи.
Матеріали та обладнання. Кормороздавачі КТУ-10 А, РВК – Ф – 74, домкрат, комплект ключів, мірна лінійка.
Техніка безпеки. Пересувні і стаціонарні кормороздавачі. Пересувні кормороздавачі повинні мати справну гальмову систему, захисні кожухи ланцюгової і карданної передач. При агрегатуванні з косаркою та на роздаванні кормів, на поворотах слід виключати карданну передачу. З'єднувальні муфти і ланцюгові передачі стаціонарних кормороздавачів повинні мати захисні кожухи. Регулювання і ремонт слід виконувати лише після повної зупинки машини. Змащувати і регулювати машини, які агрегатуються з трактором, дозволяється лише тоді, коли двигун трактора не працює.
1.При використанні мобільних тракторних кормороздавачів забороняється: робити різкі повороти (під кутом понад 15º) , розвертати трактор відносно його поздовжньої осі на 45º, перевозити людей у кузові чи бункері кормороздавача, проштовхувати корм чи очищати бункер, коли увімкнені робочі органи.
2.Під час роботи коливального (вібраційного ) типу забороняється стояти біля торців жолоба, що коливається.
3.На задньому борту повині бути надписи про обмеження вантажопідйомності, швидкості транспортування, на передньому – надпис : «Очистка і технічне обслуговування при працюючому двигуні трактора забороняється».
4.При обслуговуванні кормороздавача користуватися «Правилами техніки безпеки в тваринництві.
5.Використовувати кормороздавач тільки по призначенню. 6.Подавати сигнал перед включенням робочих органів. 7.Швидкість поздовжнього транспортеру регулювати тільки після зупинки агрегату і виключення ВВП.
8.Працювати тільки справним інструментом. На зупинках кормороздатчик гальмувати зупиночними гальмам
Література. 1. Підбірка матеріалу по даній темі. 2. Посібник-практикум з механізації виробництва продукції тваринництва / I.І. Ревенко, В.М.Манько, С.С. Зарайська та ін. / За ред. І.І.Ревенка. - К.: Урожай, 1994 -288 с
КАРТКА ЗАВДАННЯ ПІДПИСАТИ ДЕТАЛІ ЗА НОМЕРАМИ
Засоби для роздавання кормів
5.1. Зоотехнічні вимоги до технології механізованого роздавання кормів
5.2. Класифікація кормороздавачів
5.3. Кормороздавачі для ферм
5.3.1. Кормороздавачі для ферм великої рогатої худоби
5.3.2. Кормороздавачі для свиноферм
5.3.3. Кормороздавачі для птахівничих ферм
5.4. Гідравлічні засоби роздавання кормів
5.5. Особливості техніки безпеки під час роботи на кормороздавачах
5.1. Зоотехнічні вимоги до технології механізованого роздавання кормів
Стан здоров'я, а також продуктивність тварин залежать не тільки від якості, а й значною мірою від своєчасності отримання ними кормів. Трудомісткість цього процесу становить 30 - 40% загальних затрат догляду за тваринами.
До кормороздавальних пристроїв ставлять такі зоотехнічні вимоги:
-усі види кормів потрібно роздавати рівномірно за фронтом годівлі;
-кормороздавачі мають бути обладнані пристроями для дозування;
-засоби механізації та їхні робочі органи не мають погіршувати якості корму і допускати втрат;
-кормороздавач має бути безпечним для тварин і обслуговуючого персоналу, простим в обслуговуванні і надійним у роботі;
-кормороздавачі мають бути високопродуктивними: роздавати корм в одному тваринницькому приміщенні за 15 – 20 хв, не порушувати при цьому однорідності і не забруднювати корму;
-кормороздавачі мають бути універсальними, не створювати надмірного шуму і забруднення, мати строк окупності не більше двох років і коефіцієнт готовності не менше 0,98;
-конструкція їх має бути доступною для обслуговування і безпечною.
5.2. Класифікація кормороздавачів
Визначальними є технологічні чинники, які спираються на фізико-механічні властивості кормових матеріалів, фізіологічні потреби тварин різних видів і вікових груп. При цьому для конкретного кормороздавача потрібно насамперед визначити, для якого виду кормів він призначений і на яку ферму галузевого характеру розрахований.
Рис. 5.1. Класифікація кормороздавачів
5.3. Кормороздавачі для ферм
5.3.1. Кормороздавачі для ферм великої рогатої худоби
На фермах великої рогатої худоби значно поширені причіпні бункерні кормороздавачі з урухомленням від вала відбирання потужності (ВВП) трактора. Кормові проходи у разі їх використання мають бути завширшки не менше 2,2 м, висота задньої стінки годівниці — не більше 0,75 м.
Агрегат для навантаження і роздавання кормів ПРК-Ф-0,4-6 призначений для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, роздавання кормів і прибирання гною з гнойових проходів із майданчиків на малих фермах великої рогатої худоби (рис. 5.2).
Корми, які роздають агрегатом ПРК-Ф-0,4-6, мають бути попередньо подрібнені і відповідати переліченим нижче вимогам. Вологість, %: силосу — 85, сінажу — 55, зеленої маси — 80, грубих кормів — 20, кормосуміші — 70; кількість часточок зеленої і прив'яленої маси завдовжки до 50 мм — не менше 75 % за масою; грубі корми завдовжки до 75 мм — не менше 90 % за масою.
Основні складники агрегату ПРК-Ф-0,4-6: трактор марки Т-30ТС, кормороздавач РММ-Ф-6, грейферний завантажувач марки ПГК-Ф-0,4 з бульдозерною лопатою.
Під час самозавантаження агрегату на перевалочних майданчиках і в траншеях тракторист має під'їхати до місця накопичення корму, зупинити агрегат і перевести завантажувач у робоче положення; завантажити корм у кузов кормороздавача рівномірно по всій його площі, при цьому простір над поперечним конвеєром має бути вільним від корму. Після закінчення завантаження завантажувач переводять у транспортне положення, в разі потреби очищають майданчик або дно траншеї від решток корму за допомогою бульдозерної лопати; переводять бульдозерну лопату в транспортне положення і встановлюють фіксуючий палець.
Тракторист, який роздає корми за допомогою агрегату ПРК-Ф-0,4-6, під'їхавши до місця роздавання, має впевнитися в тому, що домкрати завантажувача знаходяться в крайньому верхньому положенні, а його стріла — у крайньому нижньому посередині трактора; ексцентрик храпового механізму приводу поздовжнього конвеєра кормороздавача ставлять у положення, що відповідає потрібній нормі роздавання кормів з урахуванням швидкості руху агрегату. Корм роздають у годівниці відповідно д
Технологічни в транспортному поло9880 х 2430 мм, ширина на висоті до 0,6 м — 1505 - 1835 мм, кліренс — 225 мм, загальна маса — 4480 кг, зокрема трактора — 1840, кормороздавача — 1610, завантажувача — 896, бульдозерної лопати — 134 кг; максимальна транспортна швидкість агрегату — 16 км/год, швидкість під час роздавання корму — 1 - 3 км/год.
Технічні дані завантажувача: вантажопідіймальність — до 400 кг, тривалість робочого циклу завантажувача — 40 с, продуктивність у разі завантаженнясилосу зі сховищ — не менше 6 т/год, максимальна висота підйому корму грейфером — 4,6 м, максимальний виліт стріли — 3,78 м, глибина опускання грейфера нижче рівня опорної поверхні — 1 м, кут повороту стріли в платі — 270°, об'єм грейфера для сипких вантажів — 0,2 м3, робочий тиск гідроприводу — 15 МПа, радіус дії грейфера на опорній поверхні під час завантажувально-розвантажувальних робіт — 1,84 — 4,05 м.
Мобільний кормороздавач КТУ-10А. Кормороздавач тракторний універсальний КТУ-10А (рис. 5.3) призначений для транспортування та дозованого роздавання під час руху в годівниці або на кормові столи кормової суміші, змеленої листостеблової маси (кукурудзи, злакових і бобових трав, сіна, силосу, сінажу тощо) в літніх таборах, вигульних площадках і в тваринницьких приміщеннях з кормовим проходом завширшки не менше 2,2 м і годівниць заввишки не більше 0,75м. Крім того може використовуватися для обслуговування кукурудзо- і силосозбиральних машин, перевезення різних сільськогосподарських вантажів з розвантаженням їх через задній борт чи як живильник-дозатор у технологічних лініях кормоприготування та у разі завантаження сховищ кормів.
Агрегатується КТУ-10 з тракторами класу 1,4 (ПМЗ- 80/82, МТЗ-80/80Л, МТЗ-82/82Л), урухомлюється від ВВП трактора. Обслуговує машину один оператор. Кормороздавач КТУ-10А це - двовісний тракторний причіп. Він складається (рис. 5.4) з ходової частини 1, рами 2, кузова 4, поздовжнього 3 та поперечного 6 транспортерів, блоку бітерів 5. Кормороздавач обладнаний гальмами.
Ходова частина складається з передньої та задньої вісі, ресор, днища, підвіски і тягово-зчіпного пристрою. Рама зварної конструкції виконана з V-подібних гнутих профілів. У верхній частині її приварені опори з отворами для кріплення днища. До лонжеронів рами прикріплені кронштейни ресор, до останніх приєднані напівеліптичні листові ресори і передні та задні осі з колесами. Передня і задня вісь виготовлені зі стальних труб, в які вварені цапфи. Кожне колесо обертається на двох конічних вальницях.
Механізми урухомлення — карданний вал, редуктор, проміжний вал та урухомники поздовжнього і поперечного конвеєрів. Урухомлення поздовжнього конвеєра здійснюється кривошипно-шатунним та храповим механізмами і забезпечує зміну величину ходу та напрямку руху конвеєра. Подача конвеєра та напрямок його руху залежать від положень ексцентрикового диска, робочої і фіксувальної собачок щодо храпового колеса.
Поздовжній конвеєр являє собою чотири замкнених контури втулково-роликових ланцюгів з кроком 38 мм або круглоланкових ланцюгів 9×27 мм з приєднаними до них скребками.
Робочими органами для вивантажування кормів з кузова і подавання їх в годівниці є поздовжній подавальний і поперечний вивантажувальний конвеєри та гребінчасті бітери. Подавальний конвеєр планчастого типу встановлений на дні кузова.
Вивантажувальний конвеєр стрічковий змонтований на рамі кормо-вивантажувального пристрою у передній частині кузова. Для завантаження корму в високі годівниці кормороздавач може комплектуватись похилим конвеєром. Натяг полотна конвеєра здійснюється за допомогою гвинтового натяжного пристрою. Прогин нижньої вітки поздовжнього конвеєра повинен становити 60 - 80 мм.
Норму видачі корму регулюють за допомогою кривошипно-шатунного механізму з храповим колесом. Для цього фіксатор кожуха храпового колеса необхідно встановити на секторі проти відповідної поділки згідно з таблицею 5.1. При цьому кормороздавач слід зупинити шляхом вимкнення валу відбору потужності (ВВП) трактора. Під час роботи на два боки видача маси на один бік буде вдвічі меншою, ніж під час роботи на один бік. Для роздавання кормів на обидва боки встановлюють додатковий конвеєр і знімають заслінку з лівого вікна вивантажувального конвеєра. Роздавання кормів з використанням одного конвеєра можлива тільки на праву сторону. В цьому випадку два полотна вивантажувального конвеєра замінюють одним та переставляють ланцюг, який передає крутний момент від ВВП. Натяг ланцюгів повздовжнього конвеєра і стрічок вивантажувального та допоміжного конвеєрів регулюють натяжними гвинтами.
Під час роботи з додатковим похилим конвеєром кут нахилу його регулюють зміною довжини підтримувального ланцюга залежно від висоти годівниць.
В передній частині кузова встановлено бітери, що забезпечують розпушування та рівномірне подавання корму на поперечний конвеєр. Кормороздавач обладнаний колодковими гальмами з гідравлічним приводом і гальмом для стоянки.
Робочий процес виконується у такій послідовності.
Завантаження корму в кузов роздавача здійснюється навантажувачами або конвеєрами. Після доставки до місця годівлі тварин тракторист вмикає ВВП трактора і роздавач рухаючись вздовж годівниць, видає корм на один або два боки.
При цьому поздовжній конвеєр переміщає корм, що знаходиться на ньому, до бітерів. Останні розпушують і скидають корм на поперечні конвеєри, які подають його до годівниць.
Поздовжній конвеєр урухомлюється шатунно-храповим механізмом, який дозволяє змінювати норму видачі корму (рис. 5.5). За один оберт вала нижнього бітера шатун здійснює подвійний хід (вперед — назад). Робоча собачка шатуна, знаходячись у зачепленні з храповим колесом, повертає його на певний кут. Оскільки храпове колесо жорстко з'єднане з валом поздовжнього конвеєра, останній перемістить корм на певну відстань вперед і подасть його до бітерів. Якщо ексцентриковий диск повернути проти годинникової стрілки, він перекриє частину зубців храпового колеса і собачка поверне його на менший кут. Внаслідок цього зменшиться подача поздовжнього конвеєра. Норму видачі корму в межах від 6 до 72 кг/м довжини годівниці регулюють зміною подачі повздовжнього конвеєра за допомогою храпового механізму і робочої швидкості руху трактора в межах 1,7…2,6 км\год. Один тракторист керуючи трактором класу 1,4 кН з роздавачем КТУ-10А може обслуговувати 400-800 голів. КТУ-10А на відміну від КТУ-10, має більш вдосконалену конструкцію блоку бітерів та його приводу, збільшує подачу на 13%. Затрати на технічне обслуговування знижені на 7%, а загальна металоємність – на 18%.
Таблиця 5.1
Розрахункова продуктивність видачі кормів на один бік кормороздавачем КТУ-10А, кг/м
Поділки на секторі
Зелена маса
Силос
Жом
За швидкості руху агрегату, кг/м
1,67
2,85
1,67
2,85
1,67
2,85
1
4
9
5,2
12
7
2
1
8
18
10,4
24
14
3
4
12
27
15,6
36
21
4
8
16
36
20,8
48
28
5
35
20
45
26
60
35
6
42
24
54
31,2
72
42
7
49
28
63
36,4
84
49
8
56
32
72
41,6
96
56
Комбіновані агрегати для приготування і роздавання кормових сумішок – це своєрідні „кормоцехи на колесах” – є найсучаснішими технічними рішеннями при роздаванні кормів рогатій худобі. Вони оснащені шнеково-ножевими робочими органами, які бувають розміщені як горизонтально так і вертикально. Існують одно-, дво- та багатовальні змішувачі-роздавачі. Виробляють їх поки-що в обмеженій кількості у ВАТ «Брацлав» та закордонні фірми, зокрема, відомі варіанти білоруського виробництва ИСРК-12, „Хозяин”, а також фірми SEKO, KHUN, SILOKING та інші.
Один із таких комбінованих транспортно-технологічних агрегатів для приготування і роздавання кормів має таку будову. На одно- чи двоосному шасі розміщений бункер 2 (рис. 5.6) з конусоподібним шнековим робочим органом 1 і розвантажувальною горловиною 11. Конусоподібний шнек встановлено широкою основою до низу (дна) бункера, а по периметру його гвинтової поверхні розміщено ножі 7. Останні можуть мати різні конструктивні особливості.
Роздавач агрегатується з трактором і приводиться в дію від його ВВП. Існують також самохідні варіанти змішувачів-роздавачів.
Таблиця 5.2
Карта мащення кормороздавача КТУ-10
Місце мащення
(номер позиції)
Кількість точок мащення
Мастило, олива
Періодичність мащення
Голчасті вальниці карданних з'єднань
2
Трансмісійне мастило
Через кожні 20…24 год роботи
Телескопічне з'єднання
1
Солідол С
-"-
Вальниці натяжних зірочок
3
-"-
-"-
Вальниці валів конвеєрів
15
-"-
-"-
Ведені зірочки конвеєра
4
-"-
-"-
Вісь заскочки
2
-"-
-"-
Вальниці вала урухомника роздавача і вала урухомника бітерів
3
-"-
-"-
Вальниці шатуна
2
Солідол С
Через кожні 20…24 год роботи
Вальниці серги
2
-"-
-"-
Вальниця проміжного вала поздовжнього конвеєра
2
-"-
-"-
Вальниця бітерів
6
-"-
-"-
Втулки поворотних осей передніх ходових коліс
2
-"-
Через кожні 45…50 год роботи
Осі тяг
4
-"-
-"-
Осі шарніра
2
-"-
-"-
Пальці ресор
12
-"-
-"-
Ланцюг урухомника:
вала
1
Олива М10Б2
Через кожні 100 год. роботи
бітерів
3
-"-
-"-
поперечного конвеєра
2
-"-
-"-
додаткового конвеєра
1
-"-
-"-
поздовжнього конвеєра
1
-"-
-"-
Маточини ходових коліс
4
Універсальне тугоплавке мастило УТ-1
Тричі на рік
Вальниця ведучого вала редуктора
1
Солідол С
Тричі на рік
Вальниця веденого вала редуктора
1
-"-
-"-
Технологічний процес приготування і роздавання кормових сумішок відбувається так (рис. 5.6). Завантажені у бункер 2 кормові компоненти відповідно до заданого раціону при обертанні робочого органу 1 інтенсивно подрібнюються його ножами 7 і під дією сил гравітації опускаються до дна бункера. Звідси шнек 1 захоплює корм і гвинтовою поверхнею знову направляє його вверх. В результаті такої багатократної дії відбуваються інтенсивне подрібнення і перемішування кормових компонентів. Винятком є зернофураж, який слід завантажувати в бункер попередньо подрібненим. Ступінь подрібнення і рівномірність перемішування регулюється часом обробки кормів.
Приготовлену кормову сумішку в процесі переміщення агрегату вздовж фронту годівлі роздають у годівниці крізь розвантажувальну горловину 11. Норму видачі корму можна регулювати ступенем відкриття шибера в розвантажувальній горловині 11 або ж швидкістю переміщення агрегату.
Технічні дані стосовно фермських комбайнів наведені в таблиці 5.3.
Бункерні причіпні подрібнювачі-змішувачі-роздавачі кормів пропонує вітчизняне підприємство ТДВ “Брацлав” (рис. 5.7) для приготування повноцінних кормових сумішок. Бункерний причіпний подрібнювач-змішувач-роздавач кормів здійснює операції вагового дозування кормових компонентів під час їх завантаження в бункер машини, їх подрібнення та змішування для створення гомогенної повнораціонної кормової суміші, транспортування та роздавання її тваринам. ТДВ “Брацлав” розробив подрібнювачі-змішувачі-роздавачі кормів КСП-9 та КСП-12 з об’ємом бункера на 9 та 12 м3
Рис. 5.7. Кормозмішувач-роздавач КСП-9
Фермерський комбайн «Брацлав»з двома шнеками (Рис. 5.8) призначений для приготування і роздачі кормових сумішей з різних компонентів (зелена маса, силос, сінаж, розсипне і пресоване сіно, солома, комбікорм, брикетовані корми, тверді і рідкі кормові добавки). Змішування і подрібнення компонентів кормової суміші проводиться із застосуванням електронних елементів зважування. Зазвичай використовується на тваринницьких фермах, що спеціалізуються на розведенні великої рогатої худоби та на молочних фермах, але також може використовуватися у вівчарстві та свинарстві. Кормозмішувач забезпечує точне зважування (похибка до 1%) кожного компонента раціону і ідеально змішує весь корм, а також забезпечує рівномірну його роздачу тваринам. Кормозмішувач виготовлений з посиленою рамою з бункером об'ємом від 6 до 12 м.куб. з додатковим запасом міцності інших вузлів і агрегатів, та укомплектовується двома шнеками, та відповідає реальним умовам експлуатації на фермах. У кормозмішувачах використовуються європейські і українські деталі, забезпечуючи високу якість, надійність і конкурентну ціну.
Аналогічну машину випускає ВАТ «Уманьферммаш» - Комбіновані агрегати для приготування і роздавання кормових сумішок КРК-11, який призначений для приготування, транспортування і роздавання кормових сумішей в годівниці або кормові столи на тваринницьких фермах з вирощування великої рогатої худоби, овець або свиней. Як компоненти раціону можуть використовуватися: зелена маса, силос, сінаж, розсипне або пресоване сіно, солома, комбікорм, тверді або рідкі кормові добавки, брикетовані корми. Для дотримання якості раціону встановлена електронна система зважування.
Причіпні кормороздавачі закордонного виробництва SEKO, KHUN, SILOKING. Модельний ряд нараховує близько десяти причіпних кормороздавачів з функціями подрібнення, змішування та зважування компонентів.
Наприклад, SILOKING TrailedLineCompact середній компактний клас (7 м³ -14 м³).
Об'єм бункера (7 м³ - 14 м³) SILOKING Compact розрахований на використання в корівниках з вузькими і низькими проїздами. Коротка ходова частина особливо маневрена і легко керована.
Багато варіантів роздачі. Великий вибір дозволяє знайти оптимальний варіант роздачі корму для кожного підприємства: розвантажувальні заслінки зліва чи справа, поперечний стрічковий транспортер SILOKING спереду або ззаду, а також спеціальний додатковий відкидний транспортер для вивантаження у високі годівниці. Завдяки особливій геометрії бункера, а також потужному урухомленню поряд із змішуванням стандартних компонентів стає можливим розпускання рулонів і подрібнення довговолокнистих компонентів корму.
Рис. 5.9. Робочий процес кормороздавача Siloking:
а – вигляд бункеру для змішування кормів зверху; б – завантаження компонентів (тюкована маса); в – процес змішування і часткового подрібнення кормів; г – процес роздавання кормів тваринам
Стаціонарний роздавач РВК-Ф-74призначений для роздавання кормів (крім рідких) на молочнотоварних та відгодівельних фермах великої рогатої худоби у приміщеннях з довжиною фронту годівлі не більше 75 м. Має шість виконань, що різняться між собою матеріалом годівниць та типом робочого органу.
Роздавач складається (рис. 5.10.) з робочого органу 3, годівниці 4 з бункером, натяжної та урухомлювальної 5 станцій і шафи керування. Передача крутного моменту на ведучий вал здійснюється від урухомлювальної станції ланцюговим передавачем.
Залежно від виконання кормороздавача робочий орган являє собою стрічку з прикріпленим до неї канатом чи круглоланковим ланцюгом, або скребкове полотно, розміщене на половині замкненого контуру круглоланкового ланцюга.
У місцях з'єднання ланцюга зі стрічкою та із скребковим полотном є запобіжний пристрій аварійного роз'єднання ланцюга і зірочки. У початковий період експлуатації ланцюг натягують видаленням його ланок, а після обкатки — за допомогою натяжної станції.
Залежно від типу робочого органу натяжна станція складається з рами, барабана або зірочки з віссю та натяжних гвинтів.
Процес роботи здійснюється у такій послідовності. Мобільним роздавачем або іншими технічними засобами корм завантажують у бункер і вмикають урухомлювач робочого органу. Він рівномірно переміщує корм уздовж годівниці. У разі переміщення стрічки або скребкового полотна до кінця фронту годівлі робочий орган зупиняється кінцевим вимикачем. Зворотне переміщення робочого органу перед початком наступної годівлі допомагає очистити стрічку скребком від залишків корму. Вони скидаються у приямок, розміщений біля бункера. За досягнення робочим органом вихідного положення його урухомник автоматично вимикається.
Таблиця 5.4
Технічна характеристика роздавача РВК – Ф-74
Продуктивність, т/год
25
Фронт годівлі, м
74,4
Рівномірність роздавання кормів, %
85-100
Кількість тварин, що обслуговується, гол.
62
Потужність урухомника, кВт
5,5
Маса, кг
1037 - 1240
У недалекому майбутньому широко застосовуватимуть автоматизовану систему годівлі тварин. Така система для оптимізації норм видавання і керування автоматизованим дозуванням кормів на фермі дає змогу врахувати вік і масу тварини, її надій, період лактації, видає фахівцю-технологу всю потрібну інформацію для керування зооветеринарною роботою.
Рис. 5.11. Схема автоматизованої системи годівлі корів:
5 — термінал для введення даних і контролю доїння; 6— набірне поле для роботи з терміналом;
7 — процесор; 8 – друкувальний пристрій
5.3.2. Кормороздавачі для свиноферм
На свинофермах застосовують годівлю тварин вологими мішанками (вологість 60 - 72 %), приготовленими із подрібнених коренеплодів і комбікорму, а в зоні розвиненого картоплярства — силосованою запареною картоплею. У приміських зонах на відгодівельних свинофермах рекомендується використовувати в раціоні свиней харчові відходи (до 40 % поживності) за умови їх теплової обробки і стерилізації. У свинарниках сухі корми роздають ланцюгово-шайбовими кормороздавачами, а вологі — координатними і гідравлічними.
Кормороздавач-змішувач КС-1,5 (ТУ 105-3-260-87) призначений для перемішування і роздавання кормових сумішок на репродукторних і відгодівельних свинофермах. За відсутності кормоцеху його можна використовувати для приготування і роздавання вологих мішанок і сухих кормів.
Кормороздавач являє собою пересувну машину з урухомленням від електродвигуна, який живиться від електромережі свинарника через тролейний кабель. Кормороздавач складається з наступних основних частин: бункера, ходової частини, вивантажувальних шнеків, лопатевої і шнекової мішалок, механізму урухомлення і електрообладнання.
Являє собою бункер, змонтований на візку з опорними колесами, який переміщується рейковим шляхом за допомогою електроурухомника. Крім того, до складу кормороздавача входять лопатеві розрівнювач і мішалка, вертикальний і вивантажувальні шнеки та шибер. Бункер — зварної конструкції, складається із середньої циліндричної частини, а також верхньої і нижньої частин, виконаних у формі зрізаних конусів. Всередині бункера розміщені розрівнювач, шнекова і лопатева мішалки. Форма бункера забезпечує добру плинність матеріалу і повне його очищення від корму. Він має оглядове вікно, через яке контролюється його заповнення. Днище має вивантажувальні вікна, які перекриваються шиберами. До днища кріпляться вивантажувальні шнеки і розподільна коробка. Бункер кріпиться до рами ходової частини чотирма опорами. Лопатева мішалка складається із маточини, лопатей і пристрою, який унеможливлює утворювання склепіння.
Для запобігання підтіканню корму вивантажувальний пристрій обладнаний спеціальним ущільненням. Переміщення шиберу в напрямних пристроях здійснюється штурвалом через шестерню і зубчату рейку. Урухомлення візка кормороздавача здійснюється від мотор-редуктора через ланцюговий передавач, урухомлення шнекової і лопатевої мішалок — від мотор-редуктора через розподільну коробку, а приводи вивантажувальних шнеків — клинопасовими передавачами.
Ходова частина являє собою самохідний пристрій з електричним урухомником. Він складається з рами з двома ведучими колісними парами, мотора редуктора, ланцюгового передавача, стрічкового гальма, пристрою для автоматичної зупинки кормороздавача у разі наїзду на перешкоду.
Вивантажувальний пристрій обладнаний спеціальним ущільненням. Переміщують шибер у напрямних за допомогою штурвала.
Вивантажувальні шнеки призначені для видачі корму з бункерів у годівниці. Вони складаються з корпуса, шнека і дозувального пристрою. Урухомник забезпечує обертання шнека, складається з електродвигуна і клинопасового передавача. Дозувальний пристрій являє собою заслінку з урухомником для її обертання. Величина відкриття шибера визначається вказівною стрілкою.
Шнекова мішалка - це вертикально встановлений на самоцентруючій опорі шнек. Нижня частина вала шнека з'єднана шліцьовим з'єднанням з вихідним валом розподільчої коробки. Урухомлення здійснюється від мотор-редуктора через розподільчу коробку. Урухомлення візка здійснюється від мотор-редуктора через ланцюговий передавач, шнека та лопатевої мішалки — від мотор-редуктора через розподільну коробку, а вивантажувальних шнеків — клинопасовими передавачами. Всі названі елементи мають автономні електроурухомники.
Електрообладнання складається з пускозахисної апаратури, пульта керування, захисного пристрою, кінцевих вимикачів, магнітних пускачів та запобіжників, електродвигунів урухомлення ходової частини потужністю 0,55 кВт, урухомника змішувача потужністю 5,5 кВт і урухомника вивантажувальних шнеків потужністю 0,55 кВт кожний.
Робочий процес. У бункер кормороздавача-змішувача завантажується готовий до видачі корм або компоненти кормової суміші. В іншому випадку завантаження розпочинають з рідких компонентів, закривають шиберне вікно (заслінку) і вмикають привід мішалки. Лопатева мішалка переміщує нижні шари корму і подає їх до вертикальної шнек-мішалки, яка підхоплює нижні шари корму і перемішує їх з верхніми.
Час змішування становить 4-20 хв. По закінченню змішування вмикають урухомник ходової частини і роздавальних шнеків, відкривають шиберні вікна і корм видається в годівниці роздільно на кожен бік кормового проходу або на два водночас. Після видачі кормів роздавач повертають у вихідне положення.
Основні регулювання. У процесі експлуатації регулюють натяжні паси урухомника вивантажувальних шнеків. Натяжні паси відрегульовано, якщо від зусилля 50 Н, прикладеного в середині вітки, він прогинається на 5-10 мм. Регулюють ланцюг урухомника ходової частини таким чином, щоб ведуча вітка від зусилля руки, прикладеного в середині вітки, прогиналася на 15-20 мм. Норму видачі корму регулюють величиною відкриття шиберних вікон.
Продуктивність, під час змішування і роздавання, кг/с
1,2
Швидкість руху під час роздавання кормів, м/с
0,36
Місткість бункера
2
Потрібна ширина проходу, м
1,4
Ширина колії, мм
750
Потужність, кВт
7,75
Вага, кг
900
5.3.3. Кормороздавачі для птахівничих ферм
На птахофабриках і фермах застосовують ланцюгово-шайбові кормороздавачі з бункерними годівницями для одноярусних кліткових батарей, ланцюгові та ланцюгово-шайбові кормороздавачі для дво- і триярусних кліткових батарей.
Для роздавання сухих сипких кормів застосовують шайбові кормороздавачі, які містять бункер, кормопровід, шайбовий трос, індивідуальні або групові дозатори, електрообладнання, засоби контролю і сигналізації. Для них характерний тяговий орган — шайбовий трос з поліетиленовими шайбами діаметром 25 мм і кроком 50 мм у трубі перерізом 36 х 1,6.
Принцип роботи роздавача з індивідуальними, груповими дозаторами або лійками полягає в тому, що комбікорм із бункера-накопичувача забирається тросом і переміщується кормопроводом, послідовно заповнюючи дозатори чи годівниці. Після їх заповнення сигналізатор рівня, встановлений у дозаторі або в самогодівниці, вимикає кормороздавач.
Рис. 5.14. Бункерні годівниці для птиці
5.4. Гідравлічні засоби роздавання кормів
Гідравлічний спосіб роздавання кормів найнадійніший і найефективніший за годівлі рідким комбікормом.
Підготування комбікормів до згодовування (для свиней усіх груп крім поросят) полягає у змішуванні їх із водою у співвідношенні 3:1. Для цього свинарники оснащують кормозмішувальними лініями. У змішувальну ванну заливають три частини води температурою 60 °С і вмикають мішалку. Із бункера-накопичувача завантажують одну частину комбікорму. Порція подачі комбікорму визначається тривалістю роботи завантажувача:
Tзм= Gп·0,001/ Qз , (5.1)
де: Gп — маса сухого комбікорму для приготування однієї порції, кг;
Qз — продуктивність завантажувача, т/год.
Упродовж певного часу у ванні готується рідка кормова суміш. Потім за допомогою кормового насоса ЗБМ-7 відцентрового типу рідкі корми кормопроводом перекачують вздовж свинарника.
На лінії кормопроводу біля кожного станка встановлено клапани. Вздовж кормопроводу рухається селекторний візок, призначений для відкривання і закривання клапанів у лінії розподілу рідких кормів. Візок складається з корпусу, мотора-редуктора, механізму керування клапанами і зупинкою ходу. Це металевий каркас, із чотирма коліщатами, які переміщуються напрямними.
Мотор-редуктор з'єднаний з каркасом. Шестерня на вивідному валу сполучена із зубчастою рейкою, яка, в свою чергу, з'єднана напрямною.
1. Пересувні кормороздавачі повинні мати справну гальмівну систему, захисні кожухи пасового, ланцюгового і карданного передавача.
2. При роздаванні кормів на поворотах слід вимикати карданний передавач.
3. З'єднувальні муфти і ланцюгові передавачі стаціонарних кормороздавачів повинні мати захисні кожухи.
4. Регулювання і ремонт слід виконувати лише після повної зупинки машини. Змащувати і регулювати машини, які агрегатуються з трактором, дозволяється лише тоді, коли двигун трактора не працює.
5. У разі використання мобільних тракторних кормороздавачів забороняється: робити різкі повороти (під кутом понад 15º), розвертати трактор відносно його поздовжньої осі на 45º, перевозити людей у кузові чи бункері кормороздавача, проштовхувати корм чи очищати бункер, коли увімкнені робочі органи.
6. Під час роботи коливального (вібраційного) типу забороняється стояти біля торців жолоба, що коливається.
7. На задньому борту мають бути надписи про обмеження вантажопідіймальності, швидкості транспортування, на передньому – надпис: «Очищення і технічне обслуговування за працюючого двигуна трактора забороняється».
8. Під час обслуговування кормороздавача користуватися «Правилами техніки безпеки в тваринництві».
9. Використовувати кормороздавач тільки за призначенням.
10. Подавати сигнал перед вмиканням робочих органів.
11. Швидкість поздовжнього конвеєра регулювати тільки після зупинки агрегату і вимкнення ВВП.
12. Працювати лише справним інструментом.
13. На зупинках кормороздавач гальмувати стоянковим гальмом.
Під час експлуатації кормороздавача забороняється:
· виїздити несправним кормороздавачем;
· перевозити в кузові людей;
· агрегатувати за кормороздавачем інший кормороздавач;
· транспортувати кормороздавач у зчепленні з автомобілем;
· залишати трактор, якщо ввімкнений ВВП і механізми знаходяться в русі;
· подавати трактор назад за крутих поворотів агрегату;
· під час роботи машини знаходитися поруч з робочими органами в кузові або на причіпних пристроях трактора і кормороздавача;
· за працюючого двигуна трактора усувати несправності, проводити очищення робочих органів і працювати з обслуговування машин.
6.1. Схеми та засоби механізованого прибирання гною
6.2. Будова і регулювання механічних засобів прибирання гною
6.3. Системи гідравлічного прибирання гною
6.4. Транспортування гною у гноєсховища
6.5. Особливості техніки безпеки під час роботи механічних засобів прибирання гною
6.6. Зберігання та переробка гною. Анаеробне зброджування гною та відходів. Біогазові установки.
6.1. Схеми та засоби механізованого прибирання гною
Вибір технології видалення та утилізації гною обумовлений його вологістю, яка залежить від способу утримання тварин у приміщеннях, а також кількості і якості використання підстилки.
За утримання великої рогатої худоби на прив'язі гній зі стійл прибирають 2 - 5 разів на добу, видаляючи його за межі приміщення у гноєсховища або на місце приготування компосту. За безприв'язного утримання тварин на глибокому шарі підстилки його видаляють 2 - 3 рази на рік, а з вигульних майданчиків щоденно або через 2 - З дні, залежно від пори року. Із приміщень, обладнаних боксами, гній видаляють через 2 - 3 дні.
За утримання тварин на щілинній підлозі гній збирається у каналах або у гноєсховищі під підлогою, звідки його видаляють періодично гідротранспортними системами, конвеєрами або спеціальними навантажувачами.
Рис. 6.1. Технологічна схема прибирання та утилізації підстилкового гною:
Механічні засоби, у свою чергу, поділяють на мобільні й стаціонарні, а мобільні – на начіпні і причіпні.
Мобільні засоби. До мобільних засобів видалення гною із приміщень, вигульно-кормових майданчиків, проходів для тварин та інших місць належать: бульдозери, фронтальні важільні навантажувачі періодичної дії, обладнані бульдозерною начіпкою ковшового типу, і гноєприбиральні машини безперервної дії різних конструкцій. На тваринницьких фермах використовують переважно бульдозери.
Бульдозери виготовляють з неповоротним відвалом, жорстко закріпленим у положенні, перпендикулярному до поздовжньої осі трактора, або з поворотним, положення якого можна змінювати на кут до 45° у горизонтальній площині і до 5 — 10° у вертикальній.
Для підвищення продуктивності бульдозера його обладнують боковими рухомими або нерухомими закрилками.
Мобільні засоби видалення і транспортування гною застосовують за прив'язного і безприв'язного утримання тварин для видалення твердого (підстилкового) і напіврідкого (безпідстилкового) гною.
Стаціонарні засоби. До стаціонарних засобів видалення гною із приміщень належать скребково-ланцюгові конвеєри кругового і зворотно-поступального руху, гвинтові, а також скребкові і ковшові скреперні установки.
6.2. Будова, робота і регулювання механічних засобів прибирання гною
Промисловість випускає конвеєри: КСГ-1, КСГ-7, КСГ-8, КСГ-9.
Скребковий конвеєр КСГ-7 (ТСН-160) призначений для видалення гною з тваринницьких приміщень та одночасного завантаження його в транспортні засоби. Він має горизонтальний і похилий конвеєри з індивідуальними урухомлювачами, а також шафу керування.
Горизонтальний конвеєр складається з урухомника, горизонтального замкненого ланцюга, натяжного і поворотного пристроїв. Урухомник конвеєра забезпечує поступальний рух замкненого ланцюга і містить електродвигун, закритий редуктор з ведучою зірочкою та пасовий передавач. Останнім часом все частіше використовують урухомник без клинопасового передавача.
Ланцюг горизонтального конвеєра — круглоланковий, нерозбірний, термічно оброблений і виготовлений із сталі 23 Г2 діаметром 14 мм та кроком ланок 80 мм. Ланцюг складається із вертикальних та горизонтальних ланок і кронштейнів для кріплення скребків. Кронштейни приварені до вертикальних ланок через кожні 1120 мм. До кронштейнів за допомогою болтів, контршайб і гайок прикріплені скребки.
У процесі експлуатації ланки спрацьовуються і виникає необхідність вкорочення горизонтального конвеєра шляхом вирізання ланок. Це виконують на ділянці між урухомником та натяжним пристроєм. Кінці вкороченого ланцюга з'єднуються за допомогою ланки і вставки. Остання встановлюється у прорізь з'єднувальної ланки і приварюється.
Рис. 6.2. Складові елементи скребкового гноєзбирального конвеєра КСГ-7:
В останніх модифікаціях конвеєра КСГ-7 змінене кріплення скребка до ланок ланцюга (рис. 6.5). На вертикальних ланках через кожні 1120 мм встановлюють основи 2, у вікнах яких монтуються пластини 3. З іншого боку ланки встановлюють прижим 4, через який пропускається болт 5. Основа кріпиться до вертикальної ланки за допомогою болта 5. Скребок 7 шарнірно з’єднується з основою 2 за допомогою болта 8, на якому встановлена втулка 9.
Натяжний пристрій призначений для підтримання постійного натягу ланцюга. Він складається з поворотного пристрою, ролика, важеля з напрямною, стояка, контейнера для вантажу і канату. Натягування здійснюється автоматично провертанням важеля з рухомим роликом в інтервалі 60°. Це відповідає подовженню ланцюга на 0,5 м. Зусилля натягу ланцюга регулюється масою вантажу, який поміщають у контейнер. Нормальний натяг ланцюга за довжини 160 м і триразового прибирання гною (на добу) забезпечується загальною масою вантажу 100-120 кг. При цьому ланцюг вільно сходить з привідної зірочки, не намотуючись на неї. Натяг автоматично підтримується, щоб зазор між кінцями скребків холостої вітки і стінкою канала не перевищував 20 мм. За зазору 20 мм ланцюг вкорочують.
Поворотний пристрій призначений для зміни напрямку руху ланцюга в місцях повороту гнойового каналу. Він універсальний для всіх конвеєрів і складається із скоби, до якої двома болтами приєднується пластина. В отвори скоби та пластини встановлена вісь, на якій на двох вальницях обертається зірочка.
Похилий конвеєр призначений для завантаження гною, що подається з горизонтального конвеєра, у транспортні засоби. Він складається з корита, поворотного пристрою, ланцюга із скребками, урухомлювача та опорного стояка. Ланцюг похилого конвеєра уніфікований з ланцюгом горизонтального. Відстань між скребками у похилого конвеєра менша і становить 640 мм, а швидкість конвеєра – 0,72 м / хв. Це передбачено для узгодження подачі конвеєрів і кращого видалення рідких фракцій гною. Натяг ланцюга похилого конвеєра здійснюється натяжним гвинтом.
Конвеєр КСГ-7 може працювати в каналах із додатковим жолобом для ланцюга, коли скребки розміщені над ланцюгом і без додаткового жолоба з розміщенням скребків під ланцюгом. У першому випадку забезпечується якісніше прибирання гною за використання будь-якої кількості підстилки (солома, тирса, торф тощо).
Прибирати гній скребковими конвеєрами потрібно не менше трьох разів на добу. Крім того, в разі застосування для підстилки соломи її бажано подрібнювати на часточки не довші 100 мм, щоб скребки горизонтального конвеєра під час скидання гною на похилий конвеєр не доводилося очищати вручну за допомогою спеціального скребка. Безпосередньо перед пуском конвеєра потрібно впевнитися у відсутності сторонніх предметів у гнойовому каналі, в разі потреби зняти перехідні містки для забезпечення вільного проходу гною в зоні їх розміщення. Взимку, крім того, слід переконатися, що ланцюг і скребки похилого конвеєра не примерзли до жолобів, за потреби легкими ударами звільнити їх.
За ввімкненого конвеєра гній зі стійл вручну, або за допомогою скребка скидають у гноєві канали на конвеєр, який видаляє його з приміщення і завантажує у транспортні засоби. При цьому для скорочення часу роботи конвеєра очищати стійла потрібно за напрямком руху ланцюга, починаючи від натяжного пристрою.
Перевагою конвеєра КСГ-7 порівняно з іншими скребковими конвеєрами є поліпшення умов праці внаслідок використання автоматичного натяжного пристрою ланцюгового контуру, зменшення на 25 % часу на технічне обслуговування, скорочення затрат праці під час монтажу, зниження металомісткості.
Таблиця 6.1
Технічна характеристика КСГ-7
Продуктивність, кг/с
1,25
Тип
Стаціонарний
ланцюгово – скребковий
Довжина контура ланцюга конвеєра, м
160
Кількість голів, які обслуговуються одним конвеєром
100 – 120
Висота завантаження гною, м
не більше 2,65
Встановлена потужність, кВт
5,5
Загальна маса, кг
1825
Передавальне число урухомника горизонтального конвеєра
71,4
Передавальне число урухомника похилого конвеєра
27,85
Швидкість руху скребків конвеєра, м/с
горизонтального
похилого
0,18
0,72
Конвеєр КСГ-8 використовують для видалення і навантаження гною на фермах ВРХ і свинарських фермах.
Конвеєр КСГ-8 складається з двох конвеєрів (горизонтальний і похилий) з окремими урухомниками, їх ланцюги взаємозамінні, розбірної конструкції, з шарнірно прикріпленими скребками. Горизонтальний конвеєр містить ланцюг зі скребками, урухомлювальну станцію, три поворотних ролика (зірочки) і натяжний пристрій. Похилий конвеєр має уніфікований з горизонтальним ланцюг із скребками, урухомлювальну станцію і здвоєний суцільнометалевий жолоб. Кут нахилу скребка у вертикальній площині від горизонтального положення донизу становить 40°. Відстань між скребками горизонтального конвеєра дорівнює 1 м, між скребками похилого конвеєра – 0,5 м. Осі поворотних зірочок горизонтального конвеєра і обвідної зірочки похилого встановлені на кулькових підшипниках.
Робочий орган конвеєра – довголанковий розбірний ланцюг з консольно закріпленими скребками.
Урухомлювальна станція горизонтального конвеєра складається з електродвигуна фланцевого типу потужністю 4 кВт, клинопасового передача та закритого двоступінчастого циліндричного редуктора. Ведуча зірочка встановлена на вихідному валу редуктора і надає конвеєру поступальної швидкості 0,19 м/с. Урухомлювальна станція похилого конвеєра має фланцевий електродвигун потужністю 1,5 кВт і закритий двоступінчастий редуктор з ведучою зірочкою. Управління конвеєром електричне, дистанційне.
Конвеєр КСГ-8 розрахований на прибирання гною з корівника завдовжки до 90 м з кількістю тварин 100 – 120 голів або 600 – 800 свиней.
Для видалення рідких фракцій у похилого конвеєра передбачається підвищена швидкість (0,726 м/с). На початку роботи вмикають похилий конвеєр, а потім горизонтальний, скребки якого транспортують гній гнойовими каналами до урухомлювальної станції. Тут скребок відхиляється від горизонтального положення вниз і гній падає в приймальну частину похилого конвеєра, яким подається у причіп. Далі скребок горизонтального конвеєра, продовжуючи рух разом з ланцюгом, металевою напрямною пластиною піднімається до горизонтального положення. Натяг горизонтального конвеєра здійснюється переміщенням натяжної зірочки за допомогою натяжного пристрою, а похилого — переміщенням його урухомлювальної станції. Натяг перевіряють на вільній вітці ланцюга натисканням на кінець скребка. Ланцюг вважається достатньо натягнутим, якщо у разі натискання із зусиллям 15 - 20 кгс кінець скребка відхиляється від початкового положення на 30 - 40 мм.
Підтягнути кріплення плити поворотного ролика. За потреби поставити прокладку
2. Ланцюг виходить із-під кутника поворотного сектора
Великий зазор між кутником поворотного сектора і скребком ланцюга
Зменшити зазор встановленням прокладок під кутник поворотного сектора (нормальний зазор до 5 мм)
3. Вийшли з ладу або деформувалися скребки
Скребки чіпляються за стінки каналу або нерівності підлоги
Усунути дефекти гнойового каналу
4. Ланцюг заклинює на кутнику поворотного сектора
Великий зазор між ланцюгом і притискним кронштейном перед поворотним сектором або між скребком і поворотним кутником
Відрегулювати обидва зазори у межах 3...5 мм
5. Електродвигун вмикається, але ланцюг не рухається
Недостатньо натягнуті паси урухомлювальної станції
Зняти кожух і натягнути паси
6. Ланцюг сильно притискається до дна вивантажувального жолоба башмаком механізму притискання. Утворюється вигинання між ведучою зірочкою і механізмом притискання ланцюга
Сильно ослаблений ланцюг
Натягнути ланцюг гвинтом привідної станції.
У разі потреби вкоротити з'єднувальний ланцюг на декілька ланок
7. Ланцюг похилого
конвеєра зіскакує з зірочки
Недостатньо натягнутий ланцюг. Гній намерзає на скребки або ланцюг примерз до жолоба
Натягнути ланцюг.
Очистити жолоб і скребки
8. Зламані або зігнуті скребки
Скребки зачіпають за стінки каналу або за нерівності підлоги. В канал потрапили сторонні предмети. Несправне пристосування для піднімання скребків
Усунути дефекти гнойового каналу. Не допускати потрапляння сторонніх предметів у канал. Усунути несправності пристосування
9. Розрив скребкового ланцюга
Недостатній натяг ланцюга або спрацювались ланки
Відрегулювати натяг ланцюга. За потреби замінити спрацьовані ланки новими
10. Скребки підіймаються догори
Перевантажений гнойовий канал
Не допускається перевантаження конвеєра.
Включити горизонтальний конвеєр і поступово вивантажити гній з нього
11. Похилий конвеєр не подає гній в транспортні засоби
Недостатньо натягнутий ланцюг похилого конвеєра, ланцюг зіскочив з зірочки або примерз скребками до жолоба
Очистити жолоб, надіти ланцюг на зірочки і відрегулювати його натяг. Ланцюг нормально натягнутий, якщо кінець
скребка, розміщений в 5 м від натяжного пристрою, за натискання рукою з зусиллям 200 Н (20 кгс) відхиляється від нормального положення на 40…50 мм вздовж дна жолоба
12. Гній не переміщується каналом
Заклинилися і не відхиляються заслінки скребків за зв
ротного ходу
Вивільнити рухомі заслінки
13. Розривається штанга чи ланцюг
На шляху скребків виникли перешкоди
Перевірити стан підлоги і рейок у каналі
14. Штанга рухається ривками
Недостатній натяг штанги. Ослабла пружина урухомлювальної станції
Відрегулювати натяг штанги
15. Не обертаються блочки
Не має мастила
Зняти блочки, промити і змастити їх
Правила експлуатації гноєприбиральних конвеєрів
Перед пуском конвеєра в роботу проводять технічний огляд. При цьому перевіряють таке: щоб рама і редуктор урухомлювальної станції були встановлені за рівнем, а вісь симетрії ведучої зірочки знаходилася на 55 мм вище дна каналу і в одній площині з натяжною і поворотними зірочками; правильність збирання ланцюга, його натяг, особливу увагу приділяють підйому скребків горизонтального конвеєра після проходження ведучої зірочки; прямолінійність дна і бокових стінок каналу. Під час роботи ланцюг конвеєра має рухатися без ривків, не допускається перевантаження каналів гноєм, тому що за пуску транспортера зі завантаженими каналами різко збільшується навантаження на ланцюг, що може призвести до поломок.
Скреперні установки УС-15, УСГ-1(УС-Ф-170), УС-250
Установки призначені для прибирання гною великої рогатої худоби із тваринницьких приміщень за боксового і комбібоксового утримання тварин. Установки уніфіковані. Скреперна установка УСГ-1 (УС-Ф-170) складається з урухомника (1), тягових ланцюгів (5), проміжних штанг, скребків (6), поворотних роликів (2). Урухомник установки включає два спарені редуктори, електродвигун, механізм реверсування та ведучу зірочку.
Тяговий орган скреперної установки з чотирма скреперами має два відрізки кругло-ланкового ланцюга: перший з'єднує два передні скрепери і урухомлюється ведучою зірочкою, другий з'єднує два задні скрепери і переміщується роликами поворотних пристроїв. Кожна пара скреперів сполучена між собою за допомогою проміжних штанг.
Скрепер — це робочий орган, що збирає і переміщує гній каналами. Він складається з повзуна 6 , шарніра 2, натяжного пристрою 5 та двох скребків 1 і 4. Залежно від ширини каналу розсувні скребки виставляють на ширину очищення від 1,8 до 3 м. На кінцях скребків болтами прикріплені гумові чистики, які очищають від гною стінки каналу.
Поворотні пристрої для зміни напрямку руху ланцюга встановлені на анкерних болтах, забетонованих у гнізда.
Скреперна установка має поступально-зворотний рух. За робочого ходу скребки в одному гнойовому проході за рахунок тертя з підлогою розкриваються на ширину каналу, захоплюють гній і переміщують його до поперечного гнойового каналу. Скребки іншого проходу в цей час складаються і здійснюють холостий хід у зворотному напрямку. Після того як скребок із гноєм дійде до місця розвантаження у поперечний канал (це може бути в кінці або посередині приміщення), напрямок руху скребків змінюється на зворотний. Установка працює в автоматичному режимі.
6.3. Системи гідравлічного прибирання гною
Гідравлічні системи містять виготовлені з бетону поздовжні канали для нагромадження і транспортування гною, розміщені під щілинною підлогою. Поздовжні гноєприймальні канали виходять на загальний поперечний колектор, розміщений посередині приміщення і з'єднаний із гноєзбірником.
За способом видалення гною з каналів гідравлічні системи поділяються на змивні (з використанням для змивання води або гнойових стоків, тобто прямозмивні та рециркуляційні) і самопливні. Змивні системи, крім канального варіанта, бувають ще й безканальні, а самопливні — безперервної та періодичної дії. У варіантах змивної системи гній змивають і видаляють брандспойтами вручну або за допомогою спеціальних водоструминних пристроїв, які автоматично вмикаються через певні інтервали часу.
Гноєприймальний канал самопливної системи періодичної дії (відстійно-лоткової) на виході обладнаний шибером , який перекриває прямий вихід гною в магістральний колектор. Дія такої системи полягає в тому, що гній у каналі накопичується протягом певного періоду (кілька діб). Після відкривання шибера гній перетікає у магістральний колектор і далі — у гноєзбірник.
Рис. 6.12. Схеми відстійно-лоткової (а) та самопливної (б) систем прибирання і видалення гною:
Принцип дії самопливної системи безперервної дії такий. Гній крізь щілини підлоги проштовхується ногами тварин у поздовжній канал, на дно якого попередньо заливають воду до рівня висоти порогу. У каналі гній перемішується з водою і починає бродити, утворивши рідку суміш з води, газів і твердих речовин. Щільність твердих речовин, а це переважно часточки екскрементів, менша, ніж рідини, тому вони спливають у верхні шари суміші. У разі потрапляння у канал нових порцій гною, а їх щільність більша, ніж суміші, вони провалюються на дно і змішуються з нижніми шарами рідини. При цьому верхні шари рідкого гною перетікають через поріг, потрапляють у магістральний колектор, а далі — у гноєзбірник. Така система працює надійно і безперервно протягом усього часу перебування тварин у приміщенні.
Недоліком гідравлічних систем видалення і транспортування гною (особливо змивної) є велика витрата води, випаровування якої збільшує вологість повітря у тваринницькому приміщенні, що, в свою чергу, потребує інтенсивнішої вентиляції. Крім того, розрідження гною водою збільшує обсяг його маси й утруднює зберігання, транспортування і подальше його використання, особливо в зимовий період. Існує можливість замерзання системи.
6.4. Транспортування гною у гноєсховища
Насос НЖН-200 призначений для перекачування рідкого і напіврідкого гною із гноєзбірників і гноєсховищ у транспортні засоби. Виготовляють у двох виконаннях: пересувний (із урухомленням від вала потужності трактора класу 1,4) і стаціонарний (з електроурухомником).
Він складається з насосної частини, поворотної рами з полозками, системи блоків із лебідкою, опорної рами з двома пневматичними колесами, зливного рукава та пульта керування.
Насосна частина містить робоче колесо та шнек. У верхній частині корпусу знаходяться два вікна, що перекриваються поворотною обоймою. Нижче обойми розміщені дверцята, які відчиняються поворотом важеля. На кінці шнека на обгінній муфті встановлена мішалка.
Рис. 6.13. Загальний вигляд насоса НЖН-200:
1 — електричний двигун; 2 — коліно для приєднання відвідного рукава; 3 — шнек;
У корпусі робочого колеса відцентрового насоса є подрібнювальний апарат. Він складається із жорстко закріплених на нижній частині корпусу нерухомих штифтів (протирізів) та активних ножів на нижньому торці робочого колеса. Зазор між ножами і штифтами (1 — 1,5 мм) регулюють прокладками під час складання насоса.
Опорна рама оснащена лапами або пневматичними колесами, на ній за допомогою цапф встановлена поворотна рама, яка є напрямним пристроєм під час переміщення полозків із насосом, електродвигуном і напірним трубопроводом за допомогою системи блоків. Поворотну раму можна встановлювати у горизонтальне (транспортне) або вертикальне (робоче) положення. Лебідка призначена для підіймання та опускання насосної частини.
Вікно для опускання насоса в гноєзбірник чи в гноєсховище має розміри 1300 х 2500 мм. За глибини гноєсховища менше 3 м дно в місці встановлення насоса заглиблюють на 0,5 м. Це дає змогу повніше забирати гній.
До місця використання насос доставляють трактором і встановлюють його над вікном. Для цього опускають дві опори в робоче положення і фіксують їх пальцями; знімають болти кріплення рами і вручну переводять її у вертикальне положення; приєднують рукав і звільняють насос від фіксації у полозках.
Переконавшись, що насос опущений на достатню глибину в гній, спрямовують вихідний кінець його рукава в горловину резервуара транспортного засобу або приєднують його до магістрального трубопроводу. Після цього вмикають насос на режим «відкачування». За допомогою важеля відчиняють дверцята, добиваються максимальної подачі залежно від фізико-механічних властивостей гною і фіксують їх у такому положенні.
Рідкий гній крізь приймальне вікно у нижній частині насоса засмоктується в корпус шнека і витками транспортується догори до відцентрового насоса. Домішки, що потрапили в гній, подрібнюються різальною парою, розміщеною в корпусі насоса, і разом із гноєм подаються в нагнітальний трубопровід.
У разі зменшення подачі більш ніж на 50 % насос перемикають на режим «перемішування». Мішалку в цьому разі заглиблюють не більш ніж на 0,5 м. Для цього місця прогину рукава підіймають і вмикають насос на режим «перемішування», потім підіймають рукав на максимальну висоту і переконуються, що весь гній витік із напірного рукава.
Відцентровий насос НЦИ-Ф-100 призначений для перекачування гною вологістю не менше 92 % із приямків, гноєзбірників та каналів у транспортні засоби чи гноєсховища. Він також забезпечує гомогенізацію рідкого гною і подрібнення великих вкраплень, що містяться в ньому.
Гомогенізований рідкий гній за допомогою насоса далі можна подавати на зрошення, фракціонування або в технологічну лінію метанового зброджування.
Робоче колесо виконане у вигляді диска з трьома криволінійними лопатями, на яких закріплено ножі. Два нерухомі протирізальні ножі знаходяться з внутрішнього боку накривки.
Біля забірної відкритої частини насоса розміщена лопатева мішалка, приєднана до диска робочого колеса. Вона оснащена прутковою огорожею. Магістраль насоса має розподільний затвор, що є трійником із виходами на гомогенізувальний насадок і в натискний трубопровід. Насос установлений на опорних кронштейнах і може повертатися навколо горизонтальної осі у вертикальній площині за допомогою лебідки. Керують роботою насоса дистанційно від електрошафи.
Після вмикання насоса лопатева мішалка перемішує осад з основною масою гною в приямку. Побічні важкі вкраплення відкидаються при цьому до його стінок, а гній надходить до забірної частини насоса, де великі волокнисті часточки подрібнюються і спрямовуються на лопаті робочого колеса. У разі встановлення клапана затвора в положення для гомогенізації маси, яка нагнітається, крізь конічний насадок виходить у вигляді сильного струменя в приямок і забезпечує інтенсивне перемішування гною. За перемикання затвора на режим подачі вся маса напірним трубопроводом йде на завантаження транспортного засобу чи в трубопровід подачі у гноєсховище.
Насос НЦИ-Ф-100 випускають замість шнекового насоса НШ-50. Порівняно з останнім він має ширші функціональні можливості і підвищені техніко-економічні показники.
Установка УТН-10 призначена для транспортування гною будь-якої консистенції (рідкого, напіврідкого, підстилкового) у різних кліматичних зонах (за температури навколишнього середовища від -40 до +50 °С) за умови прокладання трубопроводу під землею нижче рівня промерзання. Гноєсховище заповнюється знизу, що запобігає замерзанню вихідного кінця гноєпроводу і самого гною. Особливо ефективна установка в багаторядних корівниках з поперечним конвеєром. Вона може працювати в автоматичному режимі.
Установка УТН-10 складається з поршневого насоса, завантажувальної лійки, гідропривідної станції, апаратури керування та гноєпроводу.
4 — конус для приєднання рукава гноєпроводу; 5 — поршень; 6 — гідроурухомник
Гідроурухомлювальна станція створює тиск оливи в гідросистемі і вмикає поршневий насос. До її складу входить електродвигун, змонтований на накривці гідробака, шестеренний оливний насос, запобіжний клапан і фільтр тонкого очищення. Тиск у гідросистемі (він не має перевищувати 10 МПа) контролюється манометром, під'єднаним до напірного оливопроводу. Гідроурухомлювальна станція з'єднана з поршневим насосом за допомогою гідравлічних рукавів і трубопроводів.
Поршневий насос - це гідравлічна машина, що забезпечує переміщення гною трубопроводом за допомогою поршня. Останній урухомлюється гідроциліндром гідроурухомлювальної станції. У корпусі насоса є всмоктувально-напірний клапан, який вмикається окремим гідроциліндром і залежно від такту поршня забезпечує перекривання завантажувальної горловини лійки чи напірного каналу гноєпроводу. Зверху на корпусі насоса закріплена завантажувальна лійка, а спереду — конус, до якого приєднаний гноєпровід. Гостра кромка забірної камери і термічно оброблений хромований поршень дають змогу легко розрізати стеблові матеріали. Це забезпечує надійне транспортування трубопроводом підстилкового гною.
Автоматичне керування роботою насоса забезпечується двома реверсивними золотниками, які перемикають за допомогою важеля. Всмоктувально-напірний клапан регулюють у такій послідовності:
перевіряють ходи штоків гідроциліндрів та поршня (мають бути в межах відповідно 305 - 320 і 615 - 630 мм); у разі потреби упори пересувають від важеля;
за допомогою манометра контролюють тиску у гідросистемі; за робочого ходу поршня він має бути в межах 2 - 10 МПа, за холостого – 2 - 5 МПа; якщо ці умови не дотримуються і в момент перемикання золотника тиск різко зростає, то упор пересувають до важеля.
Гноєпровід монтують із металевих труб із внутрішнім діаметром 315 мм і товщиною стінок не менше 5 мм. Допускається комплектування установки трубами з внутрішнім діаметром 315 - 426 мм.
Гній із тваринницьких приміщень скребковими, скреперними чи іншими пристроями подається до завантажувальної лійки установки УТН-10. Під дією власної ваги та розрідження, що створюється за холостого ходу поршня, канал гноєпроводу перекривається клапаном, а вікно завантажувальної лійки відкривається і гній із неї лійки надходить у робочу камеру корпусу. Після заповнення робочої камери клапан перекриває вікно завантажувальної лійки, відкриває напірний канал гноєпроводу і поршень насоса, здійснюючи робочий хід, виштовхує гній із робочого циліндра у гноєпровід, яким він надходить у гноєсховище. Цей цикл повторюється.
Під час експлуатації гноєприбиральних засобів забороняється:
Допускати до обслуговування осіб, які не пройшли інструктаж з будови гноєприбиральних засобів і техніки безпеки.
Виконувати змащувальні і регулювальні роботи.
У зоні дії конвеєрів класти сторонні предмети.
Ставати на ланцюги, штангу, скребки і ролики.
Під час транспортування гною від тваринницьких приміщень до гноєсховищ з допомогою стиснутого повітря потрібно виконувати такі правила техніки безпеки:
До роботи слід допускати тільки навчених осіб.
Електродвигун компресора і пускову апаратуру заземлюють.
Продувочний резервуар і ресивер повинні мати паспорт заводу-виробника, який засвідчує, що резервуар пройшов випробування і вони мають бути зареєстровані в органах державного технічного нагляду.
Компресор, продувочний резервуар і ресивер обладнують манометрами; трубопроводи мають витримувати тиск не менше 8 атм.
Продувочний резервуар і ресивер повинні мати запобіжний клапан.
Стиснуте повітря в продув очний резервуар пускають тільки за закритого завантажувального люка.
Завантажувальний люк дозволяється відкривати тільки за досягнення всередині резервуара атмосферного тиску.
Продувочний резервуар повинна мати вентиль для скидання тиску.
Якщо магістральний трубопровід забитий, припиняють подачу стиснутого повітря, скидають тиск, усувають несправність і тільки після цього пускають установку в роботу.
6.6. Зберігання та переробка гною. Анаеробне зброджування гною та відходів. Біогазові установки
Є три основних способи знезараження гною: хімічний, термічний і біологічний. Для кожного передбачене відповідне обладнання. Витримування гною впродовж певного часу у відповідних гноєсховищах — це біологічний метод. За цей час гинуть збудники хвороб і насіння бур’янів, що також можуть бути у гної. В процесі анаеробного бродіння під час витримування гній збагачується поживними речовинами у легкодоступній для рослин формі і практично втрачає запах. Таким чином вирішуються проблеми як агрохімічного, так і екологічного характеру.
Відповідно до стану та технології видалення гною з тваринницьких приміщень гноєсховища бувають наземні, заглиблені або напівзаглиблені. Дно і стінки гноєсховища роблять із бетону або облицьовують залізобетонними панелями. Іноді дно вкривають шаром утрамбованої глини на основі зі щебеню.
Гноєсховища розміщують так, щоб шляхи до них не перетиналися на території ферми з іншими шляхами, особливо для підвезення кормів.
Для видалення твердого підстилкового гною із гноєсховищ і завантаження його в транспортні засоби застосовують грейферні навантажувачі, навантажувачі-бульдозери чи інші мобільні або стаціонарні засоби механізації. Іноді капітальні гноєсховища обладнують кран-балками і навіть мостовими кранами з грейферними навантажувачами.
На свинофермах, особливо за гідравлічних способів видалення гною, накопичується значна кількість рідкого гною. Із гноєзбірників його подають у гноєсховище, з якого далі вивантажують спеціальними насосами у відповідні транспортні засоби.
Основними функціями гноєсховищ є витримування гною для його знезараження, знищення шкідників та насіння бур’янів, а також його зберігання під час вегетації рослин та взимку, коли внесення добрива неможливе. При цьому сховища відрізняються конструкцією та об’ємом – ці параметри треба добирати залежно від поголів’я та способу гноєвидалення, який визначає тип отримуваного гною.
Існує кілька технологій переробки та використання гною.
Зберігання і біотермічне знезараження твердого підстилкового гною відбувається поблизу місць утримання тварин або на польових майданчиках (рис. 6.1). Після цього гній можна використовувати безпосередньо як органічне добриво. Таку технологію застосовують на тваринницьких підприємствах практично будь-якого типорозміру, де використовують механічні засоби видалення гною.
Одним зі способів використання гною є виготовлення поблизу гноєсховища органо-мінеральних компостів із гною, торфу й мінеральних добрив. На спеціально відведеній ділянці рівним шаром завтовшки 15-20 см укладають торф’яну кришку, а зверху накладають гній і суміш фосфоритного борошна з калійною сіллю. Все це добре перемішують дисковою бороною і згрібають бульдозером у бурти, в яких внаслідок перебігу біотермічного процесу відбувається дозрівання і знезараження гною. Органо-мінеральні компости виготовляють також і з напіврідкого гною.
Напіврідкий гній (рис. 6.17) транспортером завантажується в приймальник насоса. Останній трубопроводом подає його в гноєзбірник. Після карантинної витримки гній використовують для приготування органічного добрива.
Рис. 6.17. Технологічна схема прибирання та утилізації напіврідкого гною:
5 – гноєпровід; 6 – гноєзбірник; 7 – кран; 8 – склад для зберігання торфу; 9 – карантинна секція гноєсховища; 10 – секція приготування суміші; 11 – майданчик компостування; 12 – транспортний засіб; 13 - навантажувач;
14 – сховище для компосту; 15 - розкидач органічних добрив
Розділення гною на тверду та рідку фракції (рис. 6.18) здійснюють на великих тваринницьких фермах і комплексах (800 корів, 3-5 тис. голів великої рогатої худоби на відгодівлі, 12 тис. і більше свиней) з гідравлічними системами видалення гною.
Рідку фракцію після цього використовують для поливу в зрошувальних системах, дощувальних установках тощо. Тверду фракцію можна переробляти на компост чи після біотермічного знезараження застосовувати як органічне добриво.
Рис. 6.18 Структурна схема переробки і використання рідкого гною:
5 – майданчик для складування твердої фракції; 6 – цех розділення гною на фракції; 7 – секційні сховища;
8 – станція перекачування рідкої фракції для зрошування; 9 – аеротенк; 10 – біоставок;
11 – станція перекачування освітленої фракції; 12 – пункт знезараження гною у випадках епізоотії
Рідкий гній можна розділяти на фракції у відстійниках або за допомогою спеціальних фільтрувальних машин і апаратів. Сучасним приладдям для розділення гною на фракції є шнековий сепаратор (рис. 6.18). Він робить це за допомогою шнека, що дає змогу відокремити тверду фракцію від води. Порівняно з центрифугами й пресами вальцевої конструкції, які дорожчі, продуктивність шнекових сепараторів більша – ефективність відокремлення твердих складових може перевищувати 85%. Декантаційні центрифуги, преси зі стрічковими ситами, сітчасті сепаратори, гвинти для видалення води чи преси, спричиняють високі витрати, споживають багато потужності і при цьому видаляють недостатньо сухих речовин. Розділення гною на рідку і тверду фракції за допомогою вібраційних засобів (решіт, грохотів) або центрифуг, розділяють рідкий гній на тверду фракцію вологістю 65—70% і рідку, в якій залишається 2-3% гною. Така тверда фракція погано зберігається, пакується та компостується.
Рис. 6.19 Структурна схема розділення гною на фракції є шнековий сепаратор:
1 – гнойові стоки з тваринницького приміщення; 2 – міксер; 3 – насос 4 – станція перекачування гною;
Одна з переваг сепарації – те, що саме вона дає змогу отримати високоякісне добриво як у рідкому, так і твердому стані, що уможливлює достатньо просте його застосування. В обох фракціях відсепарованого гною розподіл поживних речовин рівномірніший. Завдяки значному покращенню фізичних властивостей такого гною та його однорідності, внесення з використанням шлангових насадок чи форсунок значно спрощується і стає точнішим. До того ж, завдяки швидшому проникненню маси в ґрунт втрачається менше азоту з аміаком через випаровування й поширення запаху. При використанні сепарованого гною зі зменшеним умістом твердих елементів припікання рослин зводиться до мінімуму. Це дозволяє очікувати швидкий ріст трав і можливість раніше використовувати пасовища та отримувати додаткові укоси. Через те, що нема потреби в гомогенізації рідкої фракції гною, можна заощадити на такому обладнанні, як мішалки й насоси. При цьому об’єм зберігання рідкої фракції гною після сепарації, залежно від умісту сухої речовини, зменшується на 10-20%.
Інший варіант відстоювання рідкого гною – це використання відкритих лагун (рис. 6.20 а).
а б
Рис. 6.20. Споруди для відстоювання рідкого гною типу лагуна (а) та гноєнакопичувачі (б).
Таке відстоювання рідкого гною малоефективне, а спорудження відстійників потребує досить значних затрат праці й коштів. Тверду фракцію складують у бурти і після дозрівання використовують як добриво, а рідку після біологічного очищення повторно використовують для видалення гною гідрозмиванням або для зрошування полів.
Також, нерозділений гній можна витримувати у гноєнакопичувачах (рис. 6.20б), обладнаних мішалками. Вони повинні забезпечувати гомогенізацію й перемішування перед відкачуванням. Але, так чи інакше, при витримуванні гною в накопичувачах він розшаровується на три частини. На поверхні залишається кірка, що складається з твердих частинок, які містять лігнін із неперетравленого корму та грубі рештки. Її товщина, залежно від годівлі й віку тварин, може змінюватися від 0,3 до 1 м. Посередині — шар рідини без завислих часток, товщина якого може сягати від половини до трьох чвертей глибини гноєсховища. Нижній шар становить собою мул з органічних часток різного розміру й може займати до чверті глибини резервуару. Якщо відкачувати такий гній без попереднього перемішування, виникає ціла низка проблем. Передовсім тому, що насос не може відкачати ні поверхневу кірку, яка не містить води, ані злежаний нижній шар. Тож із кожним циклом корисний об’єм гноєсховища буде зменшуватися, допоки вже через два–три роки воно цілковито не замулиться. Крім того отримані таким чином добрива дуже ненадійні. Через нерівномірність розподілу основних поживних і органічних речовин у шарах неперемішаного гною контроль якості такого добрива практично неможливий.
Для забезпечення безперервної роботи гноєнакопичувачів їх має бути не менше двох, а бажано навіть три або чотири. Коли в одному накопичується гній, в другому відбувається його знезараження і карантинування. Через те, що в різних регіонах періоди оптимального внесення гною можуть значно відрізнятися з огляду на клімат, об’єм гноєсховища не можна визначати тільки за чисельністю тварин.
Біологічне очищення рідкої фракції гною провадять переважно на промислових свинарських комплексах, коли всі стоки використати на підживлення полів неможливо через обмеженість площ земельних угідь.
У разі насичення рідкого гною повітрям розпочинаються аеробні процеси розкладання органічних речовин, що супроводжуються виділенням теплоти (температура підвищується до 40-60°С). Під впливом аеробних бактерій та теплоти в рідкому гною гинуть патогенна мікрофлора, яйця і личинки гельмінтів, насіння бур’янів втрачає схожість, а речовини з неприємним запахом (аміак, сірководень, жирні кислоти тощо) окиснюються і втрачають його. Очищені так стоки можна без екологічної чи іншої шкоди повторно використовувати на технічні потреби в господарстві.
Доочищення рідких стоків здійснюють відповідно до норм, які забезпечують можливість скидання їх у відкриті водойми.
Технологія метанового зброджування гною (рис. 6.21) набуває все більшого поширення в нашій країні і за кордоном. Особливо прийнятна вона для господарств, розміщених у районах із теплим кліматом. Ця технологія може бути використана як на фермах великої рогатої худоби, так і на свинарських. Особливості технології: гній не повинен містити великих часточок; мати вологість 92-95%; надходити в метантенк після попереднього підігрівання; температура підігрівання гною не повинна перевищувати температуру бродіння (38°С).
Рис. 6.21. Технологічна схема метанового зброджування гною та загальний вигляд фермських
Біогазові установки. Існують чотири основні типи реалізації технології анаеробного зброджування, а саме: криті лагуни і метантанк, що працюють в режимі реактора-змішувача і реактора з носієм біомаси. Технічна і економічна доцільність застосування того чи іншого типу залежить, головним чином, від вологості субстратів і кліматичних умов в районі розташування біогазової установки. Тип застосованого біореактора відбивається на загальній тривалості процесу метаноутворення.
Найпоширеніший тип реактора з інтенсивним режимом зброджування - циліндричні бетонні або сталеві з центральною колоною, перекриті еластичною мембраною, яка служить для герметизації споруди і накопичення утвореного біогазу. Такі реактори працюють за принципом повного змішування, коли кожна свіжа порція суміші вихідних субстратів змішується з усією зброджуваною масою реактора. Утворюється біогаз. Газоподібне біопаливо - це горюча речовина, що виділяється в результаті хімічної реакції бродіння органічних відходів без присутності кисню. Тому основним елементом технологічного обладнання є закрита циліндрична ємність (реактор) великої місткості. Загальна схема біогазової установки подано на рис. 6.22.
Тема 3. Обладнання для водопостачання ферм та напування тварин
3.1. Вода та її якість за державним стандартом
3.2. Джерела водопостачання і водозабірні пристрої
3.3. Система водопостачання, призначення її елементів
3.4. Водопровідні мережі й водонапірне обладнання
3.5. Водопідіймальне насосне обладнання
3.6. Напувалки, їх типи
3.6.1. Напувалки для великої рогатої худоби
3.6.2. Напувалки для свиней
3.6.3. Напувалки для птиці
3.6.4. Напувалки для овець
3.1. Вода та її якість за державним стандартом
Вода на тваринницьких фермах потрібна для напування худоби, приготування кормів, первинної обробки і переробки молока, миття посуду, тому вона не має містити шкідливих речовин і бактерій.
Вода для напування тварин і виконання інших технологічних процесів на фермах має бути чистою, прозорою, безбарвною, без запаху, не містити шкідливих речовин і бактерій. Показники санітарно-гігієнічних якостей води для напування регламентують стандарти, де зазначено допустимі значення її фізичних, хімічних і бактеріологічних властивостей.
Вода для напування тварин і виконання інших технологічних процесів на фермах має бути чистою, прозорою, безбарвною, без запаху, не містити шкідливих речовин і бактерій. Показники санітарно-гігієнічних якостей води для напування регламентують стандарти, де зазначено допустимі значення її фізичних, хімічних і бактеріологічних властивостей.
Для перевірки якості води проводять аналізи.
Під час фізичного аналізу води визначають її температуру, мутність, колір, смак і запах.
За допомогою хімічного аналізу визначають вміст у воді різних хімічних елементів (кальцію, магнію, заліза, марганцю та ін.).
Бактеріологічний аналіз дає змогу визначити вміст у воді бактерій.
Аналізи проводять у лабораторіях. Висновок про придатність води для господарсько-питних потреб дають органи санітарної інспекції. Якщо вміст шкідливих домішок і бактерій перевищує допустимі норми, воду піддають спеціальній обробці.
Таблиця 3.1
Вимоги до якості води
Показник
Інтервал
Норма
Запах і присмак за температури 20 оС, бал
0 – 5
2
Кольоровість, град
0 – 100
< 20
Загальна кількість бактерій в 1 мл нерозбавленої води
10 – 1500
100
Середня кількість кишкової палички в 1 л води
0 – 10
3
3.2. Джерела водопостачання і водозабірні пристрої
Для водопостачання тваринницьких ферм можуть бути використані відкриті (поверхневі) джерела, до яких належать річки, озера, водойми, канали тощо, а також безнапірні і напірні підземні води.
Підземні води, у свою чергу, поділяють на ґрунтові і міжпластові. Ґрунтові води знаходяться над першим водонепроникним шаром і характеризуються відсутністю напору, постійним коливанням рівня, небезпекою забруднення різними речовинами. Міжпластові води залягають між двома водонепроникними шарами (напірні та артезіанські).
Забір води із поверхневих джерел здійснюють спеціальні берегові або руслові водозабірні споруди. їх розміщують за течією річки,обов'язково вище населених пунктів і виробничих підрозділів.
Для забору води із підземних джерел використовують шахтні або трубчасті колодязі (бурові свердловини).
Рис. 3.1. Схеми водозаборів берегового типу (а) та руслового (б) з поверхневих джерел:
Шахтний колодязь влаштовують для забору ґрунтових вод,що залягають на глибині 30 — 40 м. Він складається з водоприймальної частини із фільтром із гравію, шахти і оголовка. Довкола оголовка влаштовують глиняний замок завширшки і завглибшки не менше 1 м для захисту від забруднень атмосферними опадами. Шахту роблять квадратною або круглою. На дні колодязя влаштовують піщано-гравійний фільтр. Шахтний колодязь працює так. Коли воду з нього не беруть, його рівень знаходиться на рівні підземних вод, який називають статичним. У разі відкачування води рівень її в колодязі знижується і залежно від витрати і припливу свіжої води встановлюється рівень, який називають динамічним. Об’єм води, який надходить у колодязь за одиницю часу, називають дебітом джерела.
Свердловина є шахтою круглого перерізу, що закріплена сталевими обсадними трубами. У нижній її частині встановлено фільтр, крізь який вода надходить у колодязь. Фільтр запобігає обвалюванню породи і потраплянню в колодязь піску.
За конструкцією робочої частини фільтри поділяють на сітчасті, дротяні, щілинні і гравійні. Якщо водоносний шар складається з твердих порід із тріщинами, то фільтри не встановлюють і вода надходить безпосередньо із свердловини.
3.3. Система водопостачання, призначення її елементів
Система водопостачання – це комплекс елементів (інженерних споруд та технічних пристроїв) для забирання, обробки до потрібної якості, доставляння розподілу води між споживачами.
Нормальне функціонування тваринницьких ферм можливе за стабільного водопостачання, яке забезпечує сукупна система: джерел води, водозабірних споруд, засобів забору і підіймання води, її очищення, транспортування і подавання до місць споживання.
За способом подавання води споживачам система водопостачання є самопливною і напірною.Самопливну систему застосовують тоді, коли джерело води розміщене вище, ніж споживачі.Напірну систему водопостачання застосовують у решті випадків.
Залежно від призначення об'єктів водопостачання та їх розташування системи водопостачання поділяють на централізовані, децентралізовані і змішані, або комбіновані.
За централізованого водопостачання всі точки споживання води розміщують на об’єкті водопостачання, обслуговуються вони одним водопроводом; за децентралізованого водопостачання обслуговування кожного об'єкта здійснюється від окремого водопроводу. У разі обслуговування частини об'єктів водопостачання централізовано, а частини — децентралізовано, система водопостачання буде змішаною.
У загальному вигляді схема системи механізованого водопостачання включає такі елементи: джерело води, водозабірні пристрої, насосну станцію, очисні споруди, напірно-регулювальну споруду, зовнішній та внутрішній водопровід і розбірні пристрої.
Рис. 3.3. Схеми водопостачання під час забирання води:
а) з відкритої водойми; б, в) відповідно – із трубчастого та шахтного колодязів; 1 – водойма;
Водопровідна мережа призначена для підведення та розподілу води до місць споживання. Ділянка водопровідної мережі, якою вода подається від насоса у водонапірну башту, називається напірним трубопроводом. З башти під дією гідростатичного тиску (напору) вода розподіляється до об’єктів її споживання. При цьому частина водопроводів, прокладена на території ферми від водонапірної споруди до окремих об’єктів споживання води, називається зовнішньою або магістральною мережею, а та, що забезпечує розподіл води між безпосередніми споживачами у приміщеннях – внутрішньою.
За конфігурацією водопровідна мережа є:
·кільцевою;
·тупиковою;
·змішаною.
Тупикова мережа складається з окремих ліній. Вода з водонапірної башти розводиться головною магістраллю у відгалуження, які закінчуються тупиками.
На невеликих фермах зовнішню водопровідну мережу часто прокладають за тупиковою схемою, а на великих фермах і комплексах – за кільцевою. Якщо на фермі об’єкти споживачів розміщені в кілька рядів, то схема водопроводу може бути кільцевою або змішаною.
Кільцева мережа зовнішнього водопроводу довша за протяжністю і дорожча від тупикової, але при цьому система водопостачання працює надійніше, покращуються умови виконання профілактичних заходів, а також ремонту окремих ділянок. Воду до споживачів можна підводити з двох боків, що дозволяє за потреби відключати пошкоджені дільниці мережі, не зупиняючи подавання води іншим споживачам. У кільцевих схемах водопостачання стабільніший напір на всій довжині мережі, а також зменшується безпека гідравлічних ударів і замерзання води в трубах. У змішаних схемах мереж до основного замкнутого контуру приєднують окремі тупикові вітки. Зовнішню водопровідну мережу частіше всього прокладають з чавунних і азбестоцементних труб, рідше використовують сталеві труби. У такому випадку стальні труби обробляють або покривають антикорозійною ізоляцією. Стальні труби застосовують переважно для внутрішніх водопровідних мереж.
Під час прокладання трубопроводу слід дотримуватися таких правил:
·трасу водопроводу вибирати відповідно до умови найкоротшої доставки води споживачам;
·труби розміщувати на глибині нижче рівня промерзання ґрунту.
На водопроводах встановлюють запірно-регулювальну і запобіжну арматуру та водорозподільні пристрої.
До запірно-регулювальної арматуриналежать засувки і дискові поворотні затвори, призначені для регулювання витрат води в мережі і від’єднання ділянок мережі у разі аварії і ремонту.
Рис. 3.6. Загальний вигляд типової засувки
Рис. 3.7. Шиберна засувка з електроурухомником
Рис. 3.8. Кульовий кран
До запобіжної арматуриналежать зворотні й запобіжні клапани і повітряні вантузи.
Зворотні клапани застосовують для запобігання зворотному рухові води трубопроводами у разі зупинки насоса, їх ставлять, наприклад, на напірних трубопроводах насосів.
Рис. 3.9. Зворотній клапан
Для захисту трубопроводів від високих тисків застосовують запобіжні клапани.
Рис. 3.10. Пружинний запобіжний клапан
До водорозподільних пристроїв належать водорозподільні колонки, крани і пожарні гідранти.
Рис. 3.11. Водорозбірний кран
У механізованих системах водопостачання тваринницьких підприємств для створення потрібного тиску в мережі в період вимкнення насоса, створення і зберігання запасів та регулювання подавання води застосовують водонапірні споруди (баки, башти, повітряно-водяні котли або гідроакумулятори). При цьому найзручнішими і найпоширенішими є металеві збірно-блочні безшатрові башти конструкції інженера А.А. Рожновського.
Рис. 3.12. Будова безшатрової водонапірної башти конструкції А. А. Рожновського (а) та її загальний вигляд (б):
Башти розраховані на температуру повітря до -40 °С. Рівень води в баштах регулюється автоматично. Башту монтують на фундаменті. Нижню частину башти утеплюють земляною підсипкою. Без утеплення башти використовують там, де температура води підземних джерел не менше 4 °С, а обмін води у башті проходить не менше одного разу за добу. За інтенсивної циркуляції вода у башті не замерзає навіть за значного зниження зовнішньої температури.
Збірно-блочна водонапірна башта зварена з листового металу, має опору і бак, які під час експлуатації постійно заповнені водою. Башта не обігрівається і спеціальної теплоізоляції не має. Внутрішні стінки обладнані скобами, які ніби армують льодовий шар, що повільно намерзає завтовшки до 300 мм і цим утворює теплоізоляційну оболонку.
3.5. Водопідіймальне насосне обладнання
Насосами називають гідравлічні машини, призначені для піднімання, нагнітання і переміщення рідини.
За принципом дії насоси поділяють на:
·лопатеві;
·об’ємні;
·струминні.
У лопатевих (відцентрових та вихрових) насосах рідина переміщується під дією обертання робочого колеса з лопатями. Основним робочим органом лопатевих насосів є колесо з лопатями.
Відцентрові насоси застосовують для забору і подавання води з поверхневих джерел, шахтних і трубчастих колодязів. Їх поділяють:
·за розміщенням осі – на горизонтальні і вертикальні.
·за кількістю робочих коліс – на одно- і багатоколісні, або багатоступінчасті.
·за місцем установлення – на поверхневі, заглибні і плаваючі.
·за величиною напору – на низького (до 20 м), середнього (до 40-60 м) і високого тиску (понад 60 м).
Перевагами відцентрових насосів є: простота конструкції і надійність у роботі; мала маса і потреба в незначній площі для їх установлення; зрівноваженість у роботі, що дає змогу обійтись без масивних фундаментів; велика кількість обертів, внаслідок чого їх можна з’єднувати безпосередньо з електродвигуном; відсутність ударів та вібрацій у трубопроводах; можливість забору рідини зі значним вмістом механічних домішок.
Рис. 3.13. Типова схема відцентрового насоса з урухомником
Недоліками вважають необхідність заливання відцентрових насосів та всмоктувальної труби водою перед пуском і відносно мала висота всмоктування.
Робоче колесо відцентрового насоса насосної установки закріплене на валу й обертається в корпусі. Принцип дії насоса такий. При обертанні робочого колеса вода, що знаходиться в міжлопатевих його порожнинах, під дією відцентрової сили спрямовується від центра колеса до його периферії і набуває при цьому кінетичної енергії, яка забезпечує в корпус насоса напір, завдяки якому вода надходить з корпусу в нагнітальну трубу і далі – у водопровідну мережу. При звільненні каналів колеса від води в його середній частині та у всмоктувальній трубі створюється розрідження, що сприяє засмоктуванню води з колодязя в насос. Таким чином, при обертанні робочого колеса створюється потік води з колодязя до насоса і через нього у водопровідну мережу.
Заглибні відцентровінасосив тваринництві найчастіше застосовують на фермах із добовою витратою води 10 м3 і більше. Насоси ЭЦВпризначені для підіймання води. Заглибні насоси обладнані сухими, маслозаповненими, напівсухими і мокрими електродвигунами. Позначення марки насоса, наприклад ЭЦВ-6-10-80, розшифровують так: Э — електрозаглибний; Ц — відцентровий; В — високонапірний; 6 — зменшений у 25 разів мінімальний діаметр свердловини, мм; 10 — подача, м3/год; 80 — напір, м.
Рис. 3.15. Конструктивно-функціональна схема відцентрового заглибного насоса типу ЭЦВ (а) та загальний вигляд насоса ЭЦВ (б):
Лопатеві вихрові насоси типу В, ВК, ВКС і ВКО призначені для перекачування чистої води з відкритих водойм і шахтних колодязів за висоти всмоктування 5 – 7 м. Це самовсмоктувальні насоси, вони не потребують заливання води перед повторним запуском.
3.6. Напувалки, їх типи
Напувалка – це спеціальний автоматично діючий пристрій, за допомогою якого тварини і птиця самостійно без участі людини отримують із водопроводу необхідну для напування воду в будь-який час доби і в необхідній кількості.
Автонапувалки за організацією напування поділяють на:
·індивідуальні – застосовують на фермах ВРХ за прив’язного утримання, на свинофермах в окремих станках;
·групові – використовують на фермах ВРХ за безприв’язного утримання, у літніх таборах, а також для свиней за групового утримання.
За принципом дії поділяються на:
·клапанні;
·вакуумні;
·поплавкові;
·соскові;
·краплинні (ніпельні).
3.6.1. Напувалки для великої рогатої худоби
Для напування великої рогатої худоби на фермах будь-яких розмірів застосовують індивідуальні або групові напувалки.
Напувалка АП-1Азастосовується для напування всіх видів і груп великої рогатої худоби крім молодняку. Застосовують її в корівниках із прив’язним і боксовим утриманням тварин, зокрема в фермерських господарствах.
Рис. 3.16. Конструктивно-функціональна схема автонапувалки АП-1А(а) та загальний вигляд (б):
Вода з водонапірної мережі стояком надходить до чаші автонапувалки. Під дією гумового амортизатора 9 клапан 2 і гумове сідло 5 щільно зачиняють відхідний отвір, а важіль 7 стержнем клапана піднятий від дна чаші 8. Тварина, прагнучи дістати воду, натискає носом на важіль 7, амортизатор 9 стискується, клапан відходить від сідла і крізь щілину, що утворилася, надходить вода. Після того як тварина нап'ється і відпустить важіль, амортизатор щільно притискує клапан до гнізда, припиняючи надходження води в чашу.
Автонапувалка ПА-1Амає таке саме призначення, але всі деталі виготовлені з металу. Автонапувалки міцніші, їх можна використовувати на фермах молодняку великої рогатої худоби.
Рис. 3.17. Конструктивно-функціональна схема автонапувалки ПА-1А (а) та загальний вигляд (б):
Групові чотиримісні автонапувалки з електропідігріванням АГК-4Бзастосовують для напування худоби в корівниках за безприв’язного утримання, на вигульних майданчиках і в таборах (до 100 голів). Напувалка складається з корита, утепленого скловолокнистою ізоляцією, напувальної чаші місткістю 40 л, клапанного механізму з поплавцевим приводом і системи електропідігрівання. Місця для напування тварин закриті підпружиненими накривками.
Рис. 3.18. Конструктивно-функціональна схема групової автонапувалки АГК-4Б (а) та загальний вигляд (б):
1 – шафа керування; 2 – електронагрівник (тен); 3 – поплавець; 4, 7 – відповідно поплавцева і напувальна чаші;
У корпусі над чашею розміщений трубчастий електронагрівний елемент потужністю 705 Вт. Потрібну температуру води автоматично підтримує терморегулятор. Основними його вузлами є мікроперемикач і мембрана. У разі нагрівання води мембрана прогинається, тисне на мікроперемикач і вимикає електричне коло живлення нагрівного елемента. Обертанням регулювального гвинта, який за допомогою гвинтової пари змінює величину зазору між мембраною і мікроперемикачем, встановлюють потрібну температуру води. Рівень води у напувальній чаші регулюють переміщенням важеля поплавця навколо осі шайб клапанного механізму так, щоб за рівня води 100-110 мм її надходження в чашу припинялося.
Ізольована двокамерна напувалка ID100 «Тепле джерело» застосовується в корівниках з безприв’язним утриманням худоби, а також на пасовищах. Напувалка виконана з високоякісного поліетилену, подвійні стінки напувалки ізольовані поліуретановою піною, завдяки чому її можна використовувати як за низьких температур (до -30 ° С), так і в літню спеку.Подача води здійснюється водопроводом який прокладено нижче рівня промерзання ґрунту (мінімум 1,8 м). Напувалка оснащена кришкою, яка легко відкривається. Дві кулі, що закривають отвори в кришці, чудово запобігають забрудненню рідини та контакту з повітрям. Вбудований поплавковий клапан дозволяє регулювати необхідний рівень води.
Напувалка групова перекидна. Призначена для напування групи корів водою за безприв’язного утримання тварин.
Рис. 3.20. Напувалка групова перекидна
Напувалка працює таким чином: вода з трубопроводу через клапанний пристрій надходить у напувалку, в міру наповнення напувалки водою поплавок клапанного пристрою піднімається з рівнем води і перекриває вхід води в напувалку. В міру використання води поплавок клапанного пристрою опускається і відчиняє вхід води в напувалку. Таким чином, рівень води в напувалці поновлюється.
3.6.2. Напувалки для свиней
Для напування свиней застосовують чашкові та безчашкові (соскові, ніпельні) автонапувалки.
Безчашкові соскові напувалки ПБС-1Австановлюють у свинарниках для групового або індивідуального утримання тварин у станках та на вигульних майданчиках. Одна напувалка розрахована на 25-30 голів. Напувалка складається (рис. 3.22) з корпусу 2, соски 1, ущільнювальних прокладок 3 та 4 і клапана 6. Встановлювати її потрібно з нахилом (45о) так, щоб носик корпусу був над соскою.
Діє напувалка так. Тварина бере ротом сосок 1 разом з корпусом 2 напувалки і стискує їх. Сосок 1 перекошується відносно корпуса 2 і клапана 6. При цьому утворюється зазор між клапаном 6 та прокладкою 4, крізь який вода під тиском надходить осьовим каналом соска в порожнину рота тварини. Коли тварина відпускає сосок, під дією амортизатора клапан повертається в початкове положення і перекриває витікання води.
Подача води становить 1,33 л/хв. За сили притискання кінця соски 15 Н і тиску води в мережі 80-350 кПа.
Рис. 3.21. Конструктивно-функціональна схема напувалки ПБС-1А (а), будова (б) та загальний вигляд (в):
Під час напування тварина забирає сосок разом із носком корпусу і стискає їх. При цьому сосок переміщується до зіткнення із носком корпусу, а між ущільненням в соску і кільцевим пояском клапану утворюється щілина, через яку вода поступає безпосередньо в рот тварини. Коли вона нап’ється і випустить із рота сосок, той під дією тиску води повернеться в початкове положення, і надходження води з напувалку припиниться. За тиску в системі від 0,08 до 0,35 МПа витрата напувалки становить 1,33 л/с. Одна соскова напувалка розрахована на обслуговування 20-30 свиней.
Серед чашкових напувалок є напувалки моделей МР 8, МР 10, 92R та інші.
Рис. 3.23. Напувалка МР 8
Рис. 3.24. Конструктивно-функціональна схема чашкової напувалки моделі 92 R (а) та загальний вигляд (б):
Ніпельна напувалка призначена для напування птиці усіх вікових груп у разі утримання її у кліткових батареях. Їх можна застосовувати також для напування бджіл.
До складу напувалки входять (рис. 3.25): корпус 4, ніпель 5, клапан 2. Корпус 4 загвинчується в штуцер, на водопровідній трубі 1. Його відхилення від вертикалі не повинно перевищувати 1,5-2°.
Діє напувалка таким чином. Вода з водопровідної мережі через поплавкові регулятори надходить у зрівноважувальні бачки, розташовані в кожному ярусі кліткових батарей. Поплавкові пристрої бачків відрегульовані таким чином, що у водопровідній трубі напувалок підтримується тиск води близько 0,05 МПа. При правильному регулюванні тиску води на кінці нижнього клапану ніпеля через кожні 30-40 с з’являється крапля води і утримується за рахунок капілярного зчеплення.
Рис. 3.25. Конструктивно-функціональна схема ніпельної напувалки для птиці(а) та загальний вигляд (б)
Крім крапельних напувалок у птахівництві в кліткових батареях застосовують жолобкові напувалки для курчат віком від 1 до 30 діб, мікрочашові для дорослої птиці та вакуумні.
Рис. 3.26. Вакуумна напувалка ПВ для птиці
3.6.4. Напувалки для овець
Групову автонапувалку ГАО-4 (рис. 3.27) призначено для напування вівцематок і ягнят в стійловий період. Одночасно обслуговуються 4 вівцематки, а протягом години – до 230 голів. Постійний рівень води в ній підтримується поплавцевим механізмом. До водопровідної мережі вона приєднується через гумові патрубки. На дні чаші-резервуару діаметром 500 мм і завглибшки 150 мм розміщені клапанний механізм і зливний отвір.
Рис. 3.27. Схема групової автонапувалки ГАО-4 (а) для овець та загальний вигляд (б):
Комментариев нет:
Отправить комментарий