Основи ветеринарної медицини Уроу №12 26.03 2024

 

Добрий день, учні групи № 14   ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей". 

 

Продовжуємо ОЧНЕ НАВЧАННЯ                                                         з предмету: "Ветеринарна медицина"

26.03 2024

Тема програми.   Заразні хвороби                                           

Тема уроку №12   Паразитарні  хвороби 

 До групи інвазійних хвороб належать заразні хвороби, збудниками яких є тваринні організми (гельмінти, павукоподібні, комахи та найпростіші). Інвазійні захворювання, залежно від збудника, поділяються на групи: протозоози, збудниками яких є найпростіші (трипаносомоз, малярія, амебіаз, лейшманіоз та ін.),  гельмінтози внаслідок паразитування гельмінтів (дифілоботріоз, ентеробіоз, аскаридоз, теніаринхоз та ін.), акаріази та арахнози, збудниками яких є кліщі (демодекоз, свербіж та ін.),  ентомози, спричинені паразитуванням комах (фтиріаз, педикульоз та ін.)Як паразити потрапляють в організм ? Трансмісивно (через укуси комах) – малярія, дирофіляріоз. Перорально - через м’ясо – трихінельоз, теніоз, теніарінхоз, токсоплазмоз та інші. через недостатньо оброблену рибу та молюсків – опісторхоз, клонорхоз, фасциольоз, діфілоботриоз, анізакідоз та інші. Контактно - від собаки можна заразитися ехінококом, токсокарою. Собака через вологе дихання розсіює яйця на відстань до 5 м (кішка – до 3 м!). Блохи, мухи, таргани також є переносниками яєць глистів та цист найпростіших. від людини можна заразитися ентеробіозом, гіменолепідіозом, педикульозом, демодекозом, сверблячкою. через шкіру – кишкова вугриця, анкілостома. Інвазійна личинка цих збудників потрапляє через шкіру, навіть непошкоджену. Паразити (від грецького parasitos - дармоїд) - організми, які живуть на поверхні тіла або в органах і тканинах інших живих істот (живителів), живляться за їхній рахунок і завдають їм певної шкоди, перебуваючи з ними в антагоністичних відносинах «паразит - живитель». Паразитизм - антагоністичне співвідношення генетично різнорідних організмів, при якому один з них (паразит) живе за рахунок іншого (живителя). Хвороботворна дія паразитів створює протидію організму живителя, внаслідок чого в ньому утворюються імунологічні реакції та інші патологічні процеси.

Трихінельоз- гельмінтозна хвороба тварин і людей. Хворіють переважно свійські й дикі свині та людина. Статевозрілі трихінели локалізуються в тонкому кишечнику, а їхні личинки - у м'язах, особливо - ніжок діафрагми, язика і міжреберних (рис. 30).

Самки проникають у стінки кишок, де народжують живих личинок, які по лімфатичних судинах заносяться в м'язи. Тут вони ростуть і набувають спіралеподібної форми. Навколо личинок утворюється капсула, яка через шість місяців починає вапнуватися. Зараження тварин і людини трихінельозом відбувається під час поїдання м'яса в якому с м'язові трихінели. У кишечнику вони звіль­няються, перетворюючись у кишкових трихінел. Самці запліднюють   самок і гинуть, а самки через тиждень народжують до 10 тис. личинок трихінел

Аскаридоз свиней- хронічна хвороба, яку спричиняють аскариди. Паразитують вони в тонких кишках молодняку свиней до 7-місячного віку, а личинки уражають лімфатичні вузли, печінку, легені. Свині заражаються проковтуючи з кормом і водою дозрілі яйця аскарид, які з калом виділяються назовні (рис. 29).

Хвороба протікає хронічно. Тварини худнуть, виснажуються, розвивається анемія, блювання, проноси змінюються запорами. Під час міграції личинок у легенях виникає кашель, пневмонія. У важких випадках спостерігаються судороги, скрегіт зубами. Під час розтину трупа в кишечнику свиней знаходять аскарид довжиною 10-30 см, а в легенях і печінці - їхніх личинок.

Для лікування застосовують піперазин, панакур, ринтал, гігроміцин. У неблагополучных господарствах проводять планову дегельмінтизацію за місяць до масових опоросів. Перед переведенням тварин у літні табори та на стійлове утримання проводять дезінфекцію приміщень і біотермічне знезараження гною

Ехінококоз.Захворювання спричинюють личинки цестод, які паразитують у тонких кишках м'ясоїдних тварин. Ехінококозні міхурі з личинками локалізуються в печінці, легенях та інших органах тварин і людини. Собаюі виділяють заповнені яйцями членики в навколишнє середовище, сільськогосподарські тварини заражаються, поїдаючи разом із кормами і водою яйця або членики цестоди. Від собак можуть заражатися й люди. Дефінітивні живителі (собаки) заражаються під час поїдання уражених личинками ехінокока органів. У їх організмі розвиток ехінокока до статевозрілої стадії триває 1-3 місяці.

Клінічні ознаки залежать від того, який орган уражений, від кількості міхурів тощо. У більшості випадків настає виснаження, зниження продуктивності, розлади травлення, кашель тощо.

Цистицеркоз (фіноз) великої рогатої худобиспричиняється личинковою стадією бичачого ціп'яка. Дефінітивний живитель -людина, а проміжний - велика рогата худоба. Зараження і розвиток хвороби такі, як і при цистицчжозі в свиней.

Цистицеркоз (фіноз) свиней- хвороба, яка спричинюється цистицерками (фінами), які с личинковою стадією свинячого ціп'яка. У статевозрілій стадії вони паразитують у кишках людини, досягаючи довжини 1,5-6 м. В організмі свиней личинки частіше локалізуються у сполучній тканині поперечно-смугастих м'язів і в серці (рис. 25 ). Отже, дефінітивні живителі - люди, проміжні - свині. Тварини заражаються, заковтуючи членики або яйця з кормом чи водою, а людина - поїдаючи уражене фінами м'ясо.

Фасціольоз- хвороба, яка спричинюється фасціолами і харак­теризується ураженням печінки та інших органів. Хворіє перевалено велика рогата худоба, вівці, кози. Хворіють і люди. Тварини заражаю­ться через траву або воду, в яких знаходяться личинки. Із кишок вони потрапляють у печінку, перетворюються на молодих фасціол  Статевозрілі фасціоли відкладають яйця, які з калом виділяються в зовнішнє середовище (рис. 23). У прісних водоймах за участю ставкових молюсків утворюються адолескарії (личинки), які прикріплюються до трави або плавають у воді.

Дикроцеліоз.Збудником є трематода декроцелій ланцетовид­ний. Дикроцеліозом хворіють вівці, велика рогата худоба, коні, собаки, кролі, зайці, а також людина.

Дикроцелії паразитують у жовчних протоках печінки, жовчному міхурі й розвиваються складним шляхом з участю дефінітивних (свійських і диких тварин), проміжних (наземні молюски) і додаткових (мурашка) живителів (рис. 24).

Домашнє завдання

Опрацювати  матеріал та записати конспект