Тваринництво Урок №28 28.12..2023

 Добрий день, учні групи № 14

ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".    

За допомогою цього блогу, ми будемо з вами  здійснювати дистанційне навчання  з предмету: "Тваринництво"

 28.12.2023

Тема програми: Технологія  виробництва м’яса птиці та яєць.

Тема уроку: №28  Утримання ремонтного молодняку. 

Комплектування батьківського стада.

Подивіться навчальний фільм  

Утримання батьківського стада та вирощування ремонтного молодняку несучих порід курей

https://www.youtube.com/watch?v=fk0PKV0Hc6o

Домашнє завдання

Опрацювати конспект та записати конспект.

 На птахофабриках і фермах птахівничих господарств залежно від природних та економічних умов застосовують різні способи утримання поголів’я: кліткове, підлогове (на глибокій підстилці або на сітчастій підлозі), вигульне, вольєрне або комбіноване.

Кліткове утримання практикується на птахофабриках і в спеціалізованих господарствах, які виробляють харчові яйця при вирощуванні ремонтного молодняку, бройлерів і відгодівлі молодняку. Поголів’я розміщують в одноярусних чи багатоярусних клітках.

При підлоговому утриманні птиця знаходиться в широкогабаритних пташниках без вигулів або з ними. Цей спосіб застосовують для промислового стада курей на невеликих птахофабриках, в спеціалізованих господарствах і на товарних фермах. Птиця утримується на незмінюваній підстилці або на сітчастій чи планчастій підлозі.

Вигульне утримання застосовується переважно в племінних птахівничих господарствах, на птахофабриках, для маточного поголів’я птахівничих господарств і племінних фермах господарств. Птиця на вигулі знаходиться в постійному русі на свіжому повітрі і під дією сонячних променів, що позитивно впливає на її здоров’я, підвищує інкубаційні якості яєць і збереження курчат при їх вирощуванні.

Вольєрне утримання використовують в районах з м’яким кліматом. При цьому способі птиця знаходиться в будівлях легкого типу без фасадної стіни, суміщеної з вольєром – невеликим майданчиком, огородженим сіткою із сітчастою або планчастою підлогою. Для захисту птиці можна опускати поліетиленову плівку, яка розміщена під дахом по довжині будівлі.

Комбіноване утримання застосовується для молодняку в птахівничих господарствах і на крупних товарних фермах, де курчат до 60 днів утримують в клітках, а пізніше в табірних умовах.На вирощування відби­рають добре розвинених курчат, які міцно тримаються на ногах, з підібраним м’яким животом, заживленою пуповиною, чистою клоа­кою, блискучими пухом і очима, з щільно притиснутими до тулуба крилами, широкою головою, коротким, товстим дзьобом, живою ма­сою 33 — 45 г. На кожну початкову несучку промислового стада в 17-тижневому віці приймають на вирощування не менше ніж 1,4 добової курочки.

За добу до приймання курчат на вирощування у пташнику під­вищують температуру до 30 — 31 °С, а вологість повітря доводять до 65 — 70 %. Готують обладнання та інвентар. Напувалки заповнюють водою, а годівниці — кормом. У разі вирощування на підлозі під­стилку добре прогрівають і просушують, корм насипають тонким шаром у плоскі лоткові годівниці або на цупкий папір.

Відібраних добових курочок у спеціальній тарі (ящиках) транс­портують на автомашині у підготовлені пташники і заповнюють їх упродовж         1 — 2 днів. 

Залежно від конкретних умов застосовують різні способи виро­щування ремонтного молодняку: в кліткових батареях, на підлозі з глибокою підстилкою, на сітчастій підлозі або комбінований спосіб, коли до певного віку курчат вирощують у клітках, а потім перево­дять їх на підлогу. Безпересаджувальний спосіб вирощування куро­чок дає можливість одержувати повноцінних несучок з меншими затратами праці та витратами коштів. У разі утримання на підлозі використовують обладнання КРМ-12Б, КРМ-18Б. Щільність посад­ки 10 - 12 голів на 1 м^2.

Ремонтних півників вирощують на підлозі або в клітках. На під­лозі розміщують невеликими групами — по 50 — 100 голів щільніс­тю посадки до 6-тижневого віку — 17, старше 6-тижневого віку —5 голів на 1 м² площі. В разі вирощування у клітках використовують батареї типу КБУ-3, 2Б-3А, розмішуючи півників по 10 — 12 голів до 6- тижневого віку, а потім по 5 — 7 голів.

Для вирощування ремонтного молодняку застосовують кліткові батареї КБУ-3 та БКМ-3, в яких механізоване роздавання корму, напування та прибирання посліду. Щільність посадки до 6-тижне- вого віку 200, від 7- до 22-тижневого — 400 см² на голову. Добових курчат перед посадкою у клітки сортують (менших розміщують у верхньому ярусі батареї).

Упродовж періоду вирощування курчат необхідно створювати оп­тимальні умови мікроклімату. Для цього використовують опалю­вально-вентиляційне обладнання «Клімат», яке дає змогу підтри­мувати оптимальний повітряний режим у приміщенні. Для нор­мального розвитку молодняку велике значення мають температура й вологість повітря. У першу декаду життя в його організмі теп­ловіддача вища, ніж теплоутворення і він не здатний підтримувати певну температуру тіла.

Температура в приміщенні при посадці курчат має становити 33 °С. До тижневого віку її знижують до 28 °С, 4-тижневого — до24 °С. Починаючи з п’ятого тижня і до кінця вирощування темпера­тура має бути на рівні 16 — 18 °С. Відносну вологість у перші 15 — 20 днів підтримують на рівні 65 — 70 %, потім її знижують до 55 — 60 %. Концентрація шкідливих газів і пилу в повітрі пташника не повин­на перевищувати визначені норми: вуглекислота — 0,18 — 0,2 % за об’ємом, аміак — 0,01 мг/л, сірководень — 0,005 мг/л, пил — 5 мг/м³. Швидкість руху повітря — 0,3 — 0,5 м/с.

На ріст і розвиток молодняку значною мірою впливає світло. По­довження світлового дня в період вирощування зумовлює передчас­ний статевий розвиток молодок і раннє інтенсивне відкладання яєць. У господарствах застосовують дві системи освітлення: цілодо­бову (незмінну) і диференційовану. Система постійного світлового дня передбачає у перший тиждень життя курчат цілодобове освіт­лення з метою орієнтації їх щодо розміщення годівниць і напува­лок. Із наступного тижня світловий день встановлюють постійним до початку несучості — 14 год. Такий режим дає змогу підтримувати певну живу масу птиці до початку несучості, запобігаючи надто ранньому дозріванню.

За системи диференційованого світлового дня після першого тиж­ня (24 год світла) молодняк переводять на 18-годинний світловий день, і щотижня тривалість освітлення зменшують на 30 хв, щоб до 20-тижневого віку довести до 8 год. Із початком несучості його що­тижня збільшують на 30 хв. Такий світловий режим затримує ста­теве дозрівання і дає можливість досягти найвищої продуктивності.

У вирощуванні ремонтного молодняку одночасно застосовуються диференційований світловий режим і регульований рівень освіт­леності, що сприяє кращій підготовці курочок до відкладання яєць. При цьому рекомендується застосовувати світлову програму посту­пового скорочення світлового дня. Впродовж першого тижня життя курчат світловий день має досягати 23 год 30 хв, другого — 15 год, а з третього по 18-й тиждень молодняк вирощують за постійного 8 — 9- годинного світлового дня. Освітленість на рівні напувалок і годів­ниць повинна становити впродовж перших семи днів життя 7 лк, другого тижня — 30 — 25, а з третього по 18-й тиждень — 7 — 5 лк.

Годівля ремонтного молодняку. У вирощуванні останнього велике значення має повноцінна годівля. Годувати й напувати кур­чат починають відразу після приймання на вирощування, причому спочатку має бути напування. Корм насипають у годівниці постійно, а курчатам забезпечують вільний доступ до годівниць. В умовах промислового птахівництва для ремонтного молодняку застосовують сухий тип годівлі — розсипними або гранульованими кормами. Су­хий тип годівлі розсипними комбікормами запобігає розкльовуван­ню, оскільки курчата більшість часу зайняті вибиранням дрібних часточок корму. Крім того, за такого типу годівлі птиця з молодого віку звикає до споживання великої кількості корму, внаслідок чого кормороздавання можна легко механізувати, а в комбікорм вводити лікарські препарати та мікродобавки.

За період вирощування молодняку з добового до 21-тижневого віку склад і поживність раціонів змінюють три рази (1 — 30; 31 — 90; 91 — 150 днів). У деяких господарствах використовують престартерний раціон у перші 5 днів життя курчат, до складу якого входять тільки доброякісні корми, що утримують легко розчинні у воді і легко гідролізовані перетравними соками поживні речовини.

1. До складу такого раціону входять, %: кукурудза — 50, пшени­ця — 14, ячмінь або овес — 10, шрот соєвий — 14, молоко збиране сухе — 12. Кукурудзу, ячмінь, пшеницю, овес згодовують у вигляді крупки з величиною часточок 1 — 2 мм, при цьому ячмінь і овес очищують від плівок. Перехід від одного складу комбікорму до ін­шого має бути поступовим —два або три дні дають суміш двох ре­цептів. Обов’язково раз на тиждень додають гравій.

У процесі вирощування ремонтний молодняк важливо забезпечи­ти повноцінною годівлею у перші два місяці життя, коли він інтен­сивно росте і переносить ювенальне линяння. Для нормального росту й розвитку курчат необхідне постійне надходження поживних речо­вин в організм — протеїну, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин та вітамінів. Складаючи рецепти комбікормів, поряд з урахуванням збалансованості раціонів за основними поживними речовинами (енер­гія, протеїн, клітковина, Са, Р тощо), слід враховувати також збалан­сованість раціонів за амінокислотним та вітамінним складом.

З метою запобігання ожирінню і надто ранньому дозріванню ку­рок із 8 — 10-тижневого віку застосовують обмежену годівлю курчат, зменшуючи норму даванки корму на 10 — 12 %. Після досягнення молодками несучості 5 — 10 % їх поступово протягом 10 днів перево­дять на раціон несучок.

Важливою умовою отримання високої продуктивності та еконо­мічної ефективності виробництва яєць є досягнення птицею до по­чатку несучості оптимальної живої маси 1400 г.

Племінних півників перший раз відбирають у 5 — 6-тижневому віці за ступенем розвитку гребеня, другий — в 20 — 24-тижневому за екстер’єром та якістю сперми. На племінні цілі залишають півнів живою масою 1,8 — 2,0 кг із добре розвиненим гребенем, широкою грудною кліткою, прямим кілем, широко розставленими і міцними кінцівками.

Комплектування, утримання батьківського стада

Для комплектування батьківського стада більшість птахо­фабрик завозять ремонтний молодняк у 17-тижневому віці із спеціа­лізованих господарств, а деякі — добових гібридних курочок безпо­середньо з племрепродукторів. Ферми господарств із різною формою власності отримують гібридних курочок із міжгосподарських інку­баторно-птахівницьких підприємств.

На великих птахофабриках, де виконання виробничих програм значною мірою залежить від точного дотримання технологічного графіка, обов’язково є своє батьківське стадо та цех інкубації. Тут технологічний цикл виробництва харчових яєць починається з одер­жання інкубаційних яєць у цеху батьківського стада курей.

У підприємствах із закінченим циклом виробництва для цієї ме­ти виділяють спеціальний цех, а на птахофабриках з внутрішнього­сподарською спеціалізацією батьківське стадо розміщують в ізольо­ваному відділенні.

Для рівномірного надходження впродовж року на виробництво інкубаційних яєць, а отже, й гібридного молодняку, батьківські ста­да комплектують однаковими партіями поголів’я кілька разів на рік. Так, у репродукторах І порядку його комплектують не менше ніж 2 разів на рік, II порядку — 4 — 6. Найзручніше чотириразове комплектування стада — у січні, квітні, липні, жовтні. Комплекту­ють батьківське стадо сполучними батьківськими формами, схрещу­вання яких дає змогу одержувати високопродуктивних гібридних несучок.

Один пташник або зону (кілька пташників) рекомендується за­повнювати партією птиці одного віку, вирощеною в однакових умо­вах. Розмір батьківського стада становить 10 — 15 % поголів’я про­мислового.

Ремонтний молодняк переводять у пташники-маточники до по­чатку несучості, тобто в 17-тижневому віці, що сприяє швидшій адап­тації до нових умов утримання. Щоб півні зайняли домінуюче по­ложення в стаді, їх переміщують у пташники на 2 — 3 дні раніше від курочок. Обліковий вік переведення молодих курочок із групи ре­монтного молодняку в групу дорослих курей — 21 тиждень. Спів­відношення півнів та курок у батьківському стаді має становити  1 : 10 — 12, а продуктивне використання — 12 міс.

Утримання батьківського стада. Одержання біологічно пов­ноцінних яєць із високими інкубаційними якостями залежить від умов утримання та годівлі птиці.

На птахофабриках і господарствах з різною формою власності іс­нують дві системи утримання батьківського стада курей: на підлозі у безвіконних пташниках та в клітках. У разі утримання на підлозі в пташниках використовують комплекти обладнання КМК-12Б (для приміщень завширшки 12 м) і КМК-18Б (завширшки 18 м). При цьому пташники для батьківського стада розділяють на секції з по­голів’ям у кожній з них не більше ніж 700 — 800 курей за щільності посадки 3,5 — 4 голови на 1 м² підлоги. Температура в приміщенні повинна бути 12 — 16 °С, вологість — 60 — 70 %, освітленість 20 лк. Одне гніздо розраховане на 5 — 6 курок. Фронт годівлі для утри­мання племінних курей — не менш як 12, а напування — 2 см. На великих птахофабриках більшість поголів’я батьківського стада утримують у кліткових батареях