Добрий день, учні групи № 14
ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".
За допомогою цього блогу, ми будемо з вами здійснювати
дистанційне навчання з предмету : "Основи зоогігієни "
01.02.2024
Домашнє завдання -Опрацювати матеріал . Записати і вивчити .
Тема програми : САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ВОДИ, ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА НАПУВАННЯ ТВАРИН.
https://elib.tsatu.edu.ua/dep/mtf/tsapk_2/page5.html
Тема уроку: № 11 Водопостачання і напування тварин.
Система водопостачання – це комплекс елементів (інженерних споруд та технічних пристроїв) для забирання, обробки до необхідної якості, доставки і розподілу води між споживачами. Структура та взаємне розміщення окремих елементів системи водопостачання залежать від її призначення, місцевих природних умов і санітарних вимог до питної води.
Розрізняють групові та локальні системи водопостачання. Перші призначено для централізованого водопостачання декількох крупних об’єктів, які пов’язані загальністю територій (місто, район і ін.), а другі – для обслуговування одного індивідуального об’єкту водопостачання (господарство, тваринницька ферма і т.п.). Локальна система має автономне джерело води, насосну станцію та водопровідну мережу.
В залежності від розташування джерела водопостачання відносно споживачів води застосовують напірні чи самопливні системи.
При напірній рівень води в джерелі розташовано нижче рівня об’єкту водопостачання і воду приходиться подавати до споживачів насосами, утворюючи при цьому напір.
При самопливній системі джерело води розташовано вище рівня споживачів, до яких вона поступає самопливом. В залежності від типа водонапірного обладнання системи бувають баштовими – з водонапірною баштою і безбаштовими – з пневматичною водопідйомною (пневмогідравлічною) установкою.
У водопостачанні тваринницьких ферм отримали розповсюдження локальні і рідко централізовані (від одного водоприймальника ) системи водопостачання з підземними водними джерелами.
Враховуючи важливість регулярного водопостачання ферм і недопустимість перебоїв та противопожежні вимоги, системи водопостачання повинні мати резервний запас води.
Виходячи з перелічених вимог, на сьогодні сформувалася наступна структура систем водопостачання ферм: водозабірна, водопідйомна і водонапірна споруди з резервуаром для резервного запасу води, зовнішня і внутрішня мережі водопостачання і водозабірна апаратура.
Зовнішні водогінні мережі можуть бути тупіковими і кільцевими. Останні забезпечують надійніше водопостачання, але потребують більших матеріальних затрат.
Схемою водопостачання (рис. 1.29) прийнято називати технологічну лінію, що зв'язує в тієї або іншої послідовності водопровідні спорудження призначені для добування, перекачування, поліпшення якості і транспортування води до пунктів її споживання. Схема водопостачання значною мірою визначається вибором джерела води.
Транспортування води |
Розподіленняспоживачам |
Забір води |
Транспортування |
Накопичення води |
Засоби для напування тварин поділяються на стаціонарні і мобільні, індивідуальні і групові. Крім того, розрізняють автонапувалки за призначенням для певного виду тварин, що враховує їх фізіологічні особливості, наприклад, для великої рогатої худоби, свиней, птиці, овець та інших.
АВТОНАПУВАЛКИ ДЛЯ ВРХ
Напувалка чашкова індивідуальна АП-1А (рис. 1.32), ПА-1А для прив’язного утримання ВРХ. Ця педально-клапанна автонапувалка складається із напувальної чаші, корпусу клапанного механізму, гумового амортизатора, сідла клапану, пробки, клапану і педалі. Місткість її напувальної чаші складає 2л. У притискній пробці 4 є осьовий канал для виведення верхнього кінця стриженя клапана назовні і зливний отвір, крізь який вода відводиться від клапанного механізму в напувальну чашу.
У корівнику з прив'язним утриманням тварин автонапувалку встановлюють на стійці між двома стійлами на висоті 0,5–0,6 м від підлоги. Вона обслуговує двох корів, що стоять рядом. З внутрішнім водопроводом напувалка з'єднується стояком діаметром
Комментариев нет:
Отправить комментарий