Виробниче навчання урок №8 27.05.2026

 Догляд за сільськогосподарськими тваринами на фермах

Добрий день, учні групи № 14  

 ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".                           

Ми продовжуємо   очне  навчання .                                                                                                                          

                                               27.05.2026

ТЕМА  ПРОГРАМИ  Догляд за сільськогосподарськими тваринами на фермах

ТЕМА УРОКУ№ 8      Догляд за свиньми. Освоєння прийомів відгодівлі поголів’я свиней різних вікових категорій.  Освоєння методів вирощування та інтенсивної відгодівлі свиней, прийомів ручного та механізованого прибирання приміщень та видалення гною. Догляд за птицею.Освоєння методів вирощування та інтенсивної відгодівлі та утримання птиці, прийомів приготування кормових сумішей, механізованого та ручного збору яєць, їх сортування та пакування.                                     Інструктаж за змістом занять,безпека праці, організація робочого місця.

Мета уроку

Навчальна

· сформувати знання про правила догляду за сільськогосподарськими тваринами;

· навчити виконувати основні роботи з догляду за тваринами на фермі;

· ознайомити з вимогами до годівлі, напування, очищення приміщень та гігієни тварин.

Розвивальна

· розвивати професійні навички, уважність, відповідальність;

· формувати вміння працювати з інвентарем та обладнанням.

Виховна

· виховувати гуманне ставлення до тварин;

· прищеплювати дотримання правил безпеки праці та санітарії.

Тип уроку

Урок формування практичних умінь і навичок.

Матеріально-технічне забезпечення

· спецодяг;

· інвентар для прибирання;

· щітки, скребки;

· поїлки, годівниці;

· дезінфекційні засоби;

· презентація

Хід уроку

І. Організаційна частина

· перевірка присутніх;

· перевірка готовності учнів до роботи;

· інструктаж з охорони праці.

ІІ. Вступний інструктаж

Повідомлення теми і мети уроку

Тема: «Догляд за сільськогосподарськими тваринами на фермах».

Актуалізація знань

Бесіда:

· Які види сільськогосподарських тварин утримують на фермах?

· Чому важливий правильний догляд за тваринами?

· Які санітарно-гігієнічні вимоги потрібно виконувати?

Теоретичний матеріал

Значення догляду за тваринами                                      Правильний догляд забезпечує:

· здоров’я тварин;

· високу продуктивність;

· профілактику захворювань;

· отримання якісної продукції.

Основні роботи з догляду

1. Годівля тварин

· дотримання режиму годівлі;

· використання якісних кормів;

· очищення годівниць.

2. Напування

· постійний доступ до чистої води;

· миття поїлок;

· контроль температури води.

3. Прибирання приміщень

· видалення гною;

· заміна підстилки;

· підтримання чистоти та сухості.

4. Догляд за тілом тварин

· чищення шкіри;

· догляд за кінцівками та копитами;

· огляд на наявність пошкоджень.

5. Спостереження за станом здоров’я

Ознаки здорової тварини:

· хороший апетит;

· активність;

· чиста шерсть;

· нормальна температура тіла.

Правила безпеки праці

· працювати у спецодязі;

· обережно поводитися з тваринами;

· не підходити до тварин ззаду;

· після роботи мити руки та дезінфікувати інвентар.

ІІІ. Поточний інструктаж

Практична робота учнів:

· очищення годівниць і поїлок;

· заміна підстилки;

· чищення тварин;

· роздавання кормів;

· спостереження за поведінкою тварин.

Майстер виробничого навчання:

· контролює виконання робіт;

· допомагає учням;

· виправляє помилки.

IV. Заключний інструктаж

· аналіз виконаних робіт;

· оцінювання роботи учнів;

· повторення основних правил догляду за тваринами;

· підбиття підсумків уроку.

Запитання для закріплення

1. Чому важливо дотримуватися режиму годівлі?

2. Які ознаки здорової тварини?

3. Для чого проводять заміну підстилки?

4. Яких правил безпеки потрібно дотримуватися?

---

Інструкція з охорони праці                                

Тваринників, які доглядають худобу, забезпечують спеціальним і санітарним одягом, взуттям, а також захисними засобами згідно з діючими нормами. При стійловому утриманні тварин закріплюють за певними працівниками, які повинні поводитись з худобою впевнено, спокійно, особливо під час годівлі й доїння. Кожного разу, наближаючись до тварин чи заходячи в станок, денник, необхідно озиватись до них, попереджуючи їх рівним, владним голосомДратувати тварин категорично заборонено. Скотаря чи конюха, який грубо поводиться з тваринами, слід звільнити з роботи.

Із зовнішнього боку стійл, станків, денників та інших місць, де утримують неспокійних тварин із злим норовом, слід вішати попереджувальні знаки безпеки з додатковою табличкою прямокутної форми за ГОСТ 12.4.026-76 і написом за ГОСТ 10807—78 «Обережно! Б'є ногами» чи «Обережно! Битлива корова».

Відстань труб від стін близько 1 м, а між стояками 0,45 м. Довжина захисних огороджень (острівців безпеки) залежить від наявності людей, які знаходяться у тваринницькому приміщенні чи в лабораторії по відтворюванню.

Техніка безпеки при догляді за свиноматками і кнурами-плідниками.

До догляду за свиноматками і кнурами-плідниками допускають повнолітніх досвідчених свинарів. При роботі з тваринами обслуговуючий персонал може бути травмованим при невмілому поводженні з свиноматками (особливо в підсисний період), кнурами-плідниками і свинями на відгодівлі. Супоросна свиноматка перед опоросом і після нього збуджена й агресивна.

Для запобігання травматизму працюючих під час обробок свиноматку слід видалити з приміщення зовсім чи вигнати на прохід.

Кнурів-плідників звичайно утримують у спеціальному свинарнику чи окремих станках. Перегородки між станками повинні бути суцільними висотою 1,4 м. Станки обладнують,відкидними годівницями таким чином, щоб свинар, який доглядає за ними, міг роздавати корм з боку кормового проходу, не заходячи в станок. Чистять станки лише при відсутності в них тварин.

Для запобігання бійкам між кнурами необхідно мати водонапірні шланги чи відра з водою. Для безпеки обслуговуючого персоналу кнурам-плідникам при досягненні ними парувального віку і далі у міру відростання ікла спилюють чи сколюють спеціальними щипцями. Фіксують кнурів при цьому міцною мотузкою, затягнутою на верхній щелепі за п'ятачком і прив'язаною за кільце чи скобу, закріплену на підлозі чи в стіні.

Догляд за тваринами. Догляд за тваринами полягає у спостереженні за їх станом, виявленні статевої охоти, захворювань, здійсненні ветеринарно- профілактичних заходів, очищенні тварин, в окремих випадках їх миття при переведенні із однієї групи в іншу, вигоні на прогулянки, заплідненні, прийомі плоду тощо.У скотарстві в умовах прив'язного утримання найбільш трудомісткими роботами по догляду за тваринами є їх відв'язування і прив'язування при прогулянках і моціонах. Зниження трудомісткості цих процесів досягається впровадженням групових прив'язів і безприв'язного утримання. Ряд робіт виконується одноразово протягом виробничого циклу: виявлення статевої охоти, прийняття приплоду, переміщення із групи в групу у зв'язку зі зміною фізіологічного стану (запуск корів, розтел та ін.). Виконання цих робіт передбачається в технологічному циклі відповідно до встановлених нормативів, функціональних обов'язків виконавців. В репродукційному свинарстві до щоденних робіт по догляду за тваринами належить: спостереження за поросятами, випуск та впуск їх на годівлю, моціони, прогулянки тощо. Знижуються затрати праці на ці роботи фіксованим утриманням свиноматок, встановленням регламентованого часу роботи з поголів'ям. Разовими роботами є: прийом приплоду, утилізація післяпологових решток і недорозвинутого приплоду, видалення певних зубів, обрізування хвостів, щеплення, дача біопрепаратів, кастрація, переведення поголів'я в інші вікові групи. Виконують ці роботи  оператори і ветпрацівники в установленому технологічною схемою порядку. Затрати часу на це передбачаються при встановленні норм обслуговуванні тварин.

У птахівництві до разових робіт належать посадка птиці на виробничий цикл яйцекладіння і її реалізація після вибраковки поголів'я. При клітковому утриманні птиця вилучається із кліток, переноситься у підготовлену тару і вантажиться на транспортні засоби. Для виконання цієї операції назначають спеціальну групу робітників. За умов підлогового утримання до закінчення циклу необхідно раціонально організовувати виловлювання птиці. При виловлюванні вікна необхідно затемнити, посилити вентиляцію і виловлювати птицю за допомогою сітчаних щитів і переносного сітчаного занавісу, яким розгороджується пташник на ділянки. Виконує це спеціалізована навчена ланка із 6-8 працівників. Двоє з них відновлюють птицю, стільки ж їх переносять (по п'ять голів в одній руці, тримаючи за ноги) і розміщують у спеціально підготовлену тару – ящики, які вантажать 1-2 робітники у транспортні засоби.

Організація годівлі та догляду за тваринами Процес годівлі є багатогранним, складним і трудомістким. Його організація залежить від виду тварин, статевовікової групи, складу раціону, структури кормів, наявності засобів механізації і характеризується різними способами виконання робіт. Годівля великої рогатої худоби. Організація її процесів базується на фізіологічній спільності потреби у різноманітних кормах для цього виду тварин стосовно статевовікової групи. Затрати праці на годівлю залежно від компонентності раціонів, способів підготовки, доставки і роздачі кормів, статевовікової групи і виробничого призначення тварин (дійне стадо, ремонтний, відгодівельний молодняк) коливається від 26 до 70 % загальних затрат на утримання худоби. Годівля, як правило, здійснюється за багатокомпонентними раціонами. Використовувані корми характеризуються великою різноманітністю, відрізняються один від одного фізико-механічними особливостями. Одні з них сипкі (концентровані, трав'яне борошно, гранули), другі мають підвищену в'язкість (солома, сіно), а для їх забору та роздачі потрібні певні машини й зусилля, третім властива злежуваність, вони консервуються (силос, сінаж) і потребують особливих умов зберігання та спеціальних машин для виймання, доставки і роздачі. Коренебульбоплоди за формою і розміром бульб часто не дають можливості використовувати ті засоби вантаження і роздачі, які існують для інших видів кормів. Тому доводиться застосовувати різноманітні машини для вантаження, підвезення, роздачі кормів і особливо старанно організувати процеси праці. Монораціональний тип годівлі великої рогатої худоби однорідними кормовими сумішами з різних видів кормів зручний для їх механічної роздачі, але за рядом об'єктивних (недостатньо розроблені та обґрунтовані технологічні рішення) причин не стає у молочному скотарстві поширеним. Зниження трудомісткості годівлі тварин базується на застосуванні засобів механізації, спрощенні технології підготовки кормів, удосконаленні способів годівлі й спрямоване на можливе зменшення кратності виконання цих операцій. Аналіз стану механізації процесу годівлі корів свідчить, що рівень її ще недостатній, хоча промисловість випускає машини для механізації всіх елементів процесу годівлі (вантаження, доставки, роздачі) різних кормів (зелених, соковитих, грубих, концентрованих). На механізованих фермах найбільш поширені способи роздачі об'ємних кормів - зелених, соковитих і змішаних (соковиті з грубими) - за допомогою мобільних роздавачів в залежності від розміру ферми, кормового проходу, такими машинами (виробляються в Україні): КТУ-10, РКП-S, РВК-Ф-74 і стаціонарних стрічкових. Наші експериментальні дослідження на основі багаторазових фотохронометражних спостережень показали, що найбільш продуктивними та ефективними способами роздачі кормів є мобільна роздача. Особливої уваги заслуговує вирішення питань роздачі концентрованих кормів, сінного борошна та гранул. В абсолютній більшості ферм за прив'язного утримання худоби ці види кормів роздаються з допомогою ручних візків, в основному доярками, а інколи і разом із скотарями. Затрати часу на одержання при ручному завантаженні у візки, доставку і роздачу 1 т концентрованих кормів становлять у середньому 6,5 люд.-год. з коливанням від 5,6 до 7,8 люд.-год. на різних фермах. Подібні затрати спостерігаються і при ручній роздачі трав'яного борошна та гранул. Істотно скоротити затрати праці иа роздачу концентрованих кормів, трав'яного борошна і гранул можна при формуванні окремих груп корів з однаковою продуктивністю по окремих приміщеннях або секціях, оскільки це дасть змогу видавати однакову кількість кормів для кожної корови. Тоді створяться також можливості для механізації цього процесу застосування універсальних кормороздавачів КУТ-3,0, КУТ-3,0А. Розрахунки свідчать, що застосування названих машин забезпечить зниження затрат на виконання цієї операції в 5-6 разів. Знизити затрати праці на роздачу концентрованих кормів при використанні ручних візків можна механізованим їх завантаженням, для чого на складах встановлюються транспортерні завантажувальні пристрої, а їх групова доставка у корівники здійснюється механічною або кінною тягою. Згідно з дослідженнями, затрати праці на роздачу 1 т концентрованих кормів за таких умов можна зменшити до 3,8-4,8 люд.-год. або в 1,5-1,7 раза. Підвищення ефективності праці трактористів на доставці та роздачі кормів можливе із розширенням їх виконавчих функцій. Під час технологічних перерв вони можуть виконувати роботи по підготовці кормосумішей, відвезенню гною в гноєсховища тощо залежно від конкретних умов виробництва. За сучасних ринкових умов господарювання, створення невеликих сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, розширення домогосподарств за рахунок організації виробництва на землях отриманих паїв створюються невеликі за розміром молочні (відгодівельні) ферми. Механізація виробничих процесів за цих умов можлива за рахунок придбання малих машин і механізмів, які набули широкого розвитку в Україні. Годівля свиней. Основою організації процесів годівлі в свинарстві є такі ж принципи, що й в скотарстві. Залежно від способу виконання цієї операції затрати праці становлять 15-50% усіх затрат на догляд та утримання свинопоголів'я. Робочі процеси годівлі дуже різноманітні. Підготовка кормів для всіх статевих і вікових груп у свинарстві, як правило, здійснюється у кормоцехах і на комбікормових заводах, обладнаних системами машин і механізмів різної продуктивності, яка залежить від розмірів ферм, наявності, номенклатури і потреби в кормах. При цьому всі кормоцехи і заводи повинні забезпечувати відповідну потоковість і циклічну безперервність процесу годівлі тварин. Корми доставляються з кормоцехів різними засобами, зокрема мобільними роздавачами, що безперервно роздають їх по годівницях або перевантажують у спеціальні приймальні місткості стаціонарних чи мобільних роздавачів, які є в приміщеннях, де утримується свинопоголів'я. Вивчення системи роздачі кормів різним статевим і віковим групам та способів виконання робіт дало змогу визначити їх трудомісткість і найбільш економні способи виконання. Для годівлі свиноматок з приплодом використовуються вологі кормові суміші або сухі концентровані корми, розведені водою після їх роздачі. При годівлі вологими сумішами застосовують два основних способи підготовки та роздачі кормів. Перший – підготовка сумішей у кормоцехах, їх доставка і роздача за допомогою мобільних роздавачів марки КРС-1, КУТ-3,0 чи інших транспортних засобів. Причому корми з кормоцеху, що подаються у мобільні роздавачі, доставляються тракторами у свинарники, де їх розподіляють безпосередньо по годівницях або вивантажують у приймальний бункер для наступного завантаження роздавача всередині приміщення. При безперевалочній роздачі оператор спрямовує рукав кормороздавача у годівниці, регулює подачу кормів і рівномірно розподіляє його по годівниці. Після цього випускає свиноматок із станків на площадку до годівниць, а поросят підгодовує (молоком, молочними відвійками, підсмаженим ячменем, мінеральним кормом та ін.), роздаючи корм вручну совком з відра. Годівля свиноматок сухими концентрованим кормами, доставленими до станків ручними візками, з ручною роздачею по годівницях з відра і наступним розведенням водою з бачка, встановленого над годівницею, дає можливість значно скоротити затрати на годівлю цієї групи тварин. За такої системи годівлі та утримання свиноматки перебувають у фіксованих станках, а годівниці - на спеціальних пристанкових площадках. Після роздачі кормів у заздалегідь очищені годівниці і додаванням в них води свиноматок випускають із станків для годівлі, а поросят підгодовують сухими концентрованими (мінеральними) кормами або кормами тваринного походження. Холості й поросні свиноматки, як правило, першого періоду поросності (30-35 днів) утримуються в індивідуальних клітках, а другого (35-112 днів) - у групових станках (по 10-15 голів). їх годують або рідким концентрованим кормом, або вологими сумішами, які роздаються мобільними засобами. Оператор при годівлі рідкими кормами відкриває та закриває крани кормопровода і стежить за наповненням годівниць. Годують молодняк на дорощуванні також вологими сумішами або сухими концентрованими кормами. У першому випадку застосовують стаціонарні або мобільні кормороздавачі, а в другому - стаціонарні транспортерні пристрої, що подають корми із спеціальних місткостей. Аналіз годівлі свиней свідчить, що затрати праці при різних її способах неоднакові. Одні з них більш ефективні, інші - менш. Завдання організаторів робіт у тому, щоб підібрати найменш трудомісткі й найбільш економічні з них за конкретних умов виробництва. На дорощуванні молодняка найефективніший спосіб роздачі сухих кормів щодо затрат праці - за допомогою транспортера при концентрованому типі годівлі. Вони нижчі при цьому порівняно з мобільною роздачею вологих кормових сумішей у 5-6 разів. На відгодівлі тварин трубопровідна система подачі рідких кормів забезпечує зменшення затрат праці порівняно з стаціонарною роздачею вологих сумішок у 2-3 рази. Годівля птиці. У птахівництві застосовують три основні системи утримання: підлогове, вольєрне і кліткове. При підлоговому і вольерному (частіше при вирощуванні молодняка курей, курчат-бройлерів, качок, індиків, гусей) використовують комбіновані системи годівлі. Для птиці більш раннього віку корми роздаються вручну, для більш пізнього – за допомогою механізмів. При вирощуванні бройлерів у початковий період посадки і до триденного віку підготовлений пташницею корм (суміш згідно з раціоном) роздається вручну з відра на підставленій в огорожі брудера темний папір. До 15-20 днів використовують лоткові годівниці, куди корм подається вручну 6-8 раз на день. Напувають курчат в цей період із вакуумних напувалок. Проте з першого дня вирощування включають на холостому ходу і кормороздавальні транспортерні лінії (привчають курчат до шуму роздавача), а в десятиденному віці після зняття огорожі з брудерів починають подавати корм як вручну, так і роздавачем. Після дванадцятиденного віку корм подається тільки кормороздавачем лінією із накопичувальних бункерів, а вода – по проточній напувалці. До комплексу обладнання названої системи належать: роздавачі кормів, сідала, транспортер-завантажувач кормів і для збирання посліду, напувалки, лази і електрообладнання. Для відгодівлі качок і гусей застосовують бункерні автокормушки, які заповнюються сухим кормом із бункера-накопичувача за допомогою шайбо- ланцюгового транспортера або тросового роздавача. Пташниця-оператор перевіряє наявність корму в бункерах-дозаторах, спостерігає за роботою кормороздавальних ліній, періодично очищає, здійснює за ними технічний огляд і профілактичний ремонт. При клітковому утриманні курей-несучок та інших видів вирощуваної птиці корми завозять на ферми кормозавантажувачами і засипають у зовнішні бункери пташників на декілька днів. Із зовнішнього бункера по транспортерах комбікорм надходить до роздавальних бункерів кліткових батарей, а з них - по годівницях обладнаними ланцюговими транспортерами. Корм подається у годівниці 2-5 разів на день ручним увімкненням транспортерів або за допомогою автоматичного приладу залежно від прийнятого типу годівлі. Оператор за цих умов повинен спостерігати за подачею корму, підправляти його в годівницях, очищати їх. Над годівницями монтують жолобкові напувалки, до яких подається проточна вода. їх встановлюють з невеликим нахилом до каналізації і наповнюють водою до 2-2,5 см (вище розміщений випускний клапан, і тому у напувалках свіжа вода). Щоденно напувалки очищують і промивають за допомогою спеціальної щітки. У структурі затрат робочого часу пташниці-оператора годівля залежно від систем утримання, виду і віку птиці становить 14-35%.

Організація прибирання тваринницьких приміщень

Скотарство. Організація прибирання тваринницьких приміщень - видалення гною і заміна підстилки - залежить від системи утримання худоби, засобів механізації, а також технологічних рішень по використанню гною. За трудомісткістю цей процес серед загальних затрат становить 15-30%. Внаслідок концентрації значної кількості худоби на великих площадках, розвитку прогресивних систем утримання тварин на великих фермах і промислових комплексах накопичується багато гною. Тому проблема своєчасного його видалення з метою дотримання санітарно-гігієнічних вимог і отримання високоякісної продукції є першорядним завданням. Крім того, зменшення підстилочного матеріалу, підвищення норми витрат води змінюють консистенцію гною, утворюють різні його фракції (тверду та рідку), а також вимагають відповідної організації робіт і засобів праці по його видаленню. В цілому система прибирання приміщень від гною складається з трьох взаємозв'язаних етапів: очищення стійл (станків) і заміни підстилки; видалення гною з приміщень; транспортування його в гноєсховище або на поле.

Одним із найбільш трудомістких етапів є очищення стійл (станків) від гною і заміна підстилки. При всіх системах утримання тварин пі роботи виконуються або вручну, або комбінованим способом – частково механізовано, частково вручну. Затрати праці на ці операції становлять 65-75% усіх затрат на прибирання приміщень при прив'язному утриманні худоби і 37-53% при безприв'язному. Спостерігаються і різні організаційні форми виконання цих робіт: доярками, денними і нічними скотарями, слюсарями-наладчиками; тільки доярками і нічними скотарями; тільки скотарями. Найбільш економічно і раціонально виконується ця робота різними категоріями виконавців при взаємоузгодженні операцій у часі.

При безприв'язно-боксовому утриманні худоби затрати праці на всі елементи процесу прибирання приміщень (боксів) значно нижчі, ніж при прив'язному. Це пояснюється тим, що бокси прибираються один раз у 2-3 дні, а стійла - щоденно 5-6 разів (кількість гною в боксах значно менше, ніж у стійлах, оскільки більша їх частина накопичується у щільових проходах). Затрати праці на прибирання боксів залежно від наявності в них підстилки, чи без неї залишаються майже незмінними - 4,4-6,6%.

Видаляють гній із приміщень слюсарі-наладчики і скотарі залежно від застосовуваних засобів механізації. Найпоширенішим є видалення гною за допомогою скребачкових транспортерів колового руху. Для видалення гною, який проходить через щілини підлоги, використовують штангові транспортери зворотно-поступального руху. Застосовують також канатно-скреперні, пневматичні, гідравлічні установки, трактори з бульдозерними начепками.

Дослідженнями встановлено, що видалення гною різними способами зумовлює різні затрати праці. На очищенні стійл і заміні підстилки при прив'язному утриманні худоби і доїнні в молокопровід затрати праці в 2,2-2,9 раза вищі, ніж на очищенні боксів і заміні в них підстилки, прибиранні доїльних залів і площадок при безприв'язно-боксовому утриманні тварин.

Основне зниження їх при останньому способі спостерігається при очищенні боксів; вони в 5,7 раза нижчі ніж при очищенні стійл при прив'язному утриманні, а при наявності щілинних підлог і безпідстилочному утриманні корів в боксах – у 6,2 раза.

Свинарство. Організація процесів гноєвидалення і заміни підстилки в свинарстві також характеризується великою різноманітністю за способами виконання, а отже, і за трудомісткістю. Затрати праці на ці процеси залежно від систем утримання свиней, засобів механізації, використовуваного інвентарю, кратності виконання цих операцій у основних операторів становлять 13-48% загальних витрат на догляд і утримання свиней.

Проте при всіх системах утримання процес організації прибирання приміщень складається із чотирьох основних операцій: очищення станків, прибирання проходів і тамбурів, видалення гною з приміщень, транспортування в гноєсховища або на очисні споруди. Для окремих вікових груп (свиноматки з поросятами, дорощування поросят) виконується також операція заміни підстилки, причому завжди вручну. Скорочуються затрати на заміну підсгилки раціональним розміщенням її поблизу свинарників і завезення її за допомогою ручних візків.

Прибирають приміщення по-різному залежно від статевовікової групи, наявності механізмів і систем видалення гною. Очищаються станки і кормові площадки від гною при обслуговуванні свиноматок з поросятами вручну за допомогою лопат і різних скребачок. Видаляють за межі станка змітанням або на транспортер, або в лоток щілинного отвору. Більш раціональним є другий спосіб, бо тут менші затрати праці.

При обслуговуванні молодняка на дорощуванні очищають станки вручну: гній справляється на транспортер або через щілини підлоги в підлоговий канал гідрозмивом за допомогою шланга з розпилювачем. Відсутність на шланзі цього пристрою збільшує витрати води, що перевантажує очисні системи. Правильно зроблені нахили відлоги станків у бік щілинної частини і утримання в них встановленої кількості поголів'я (25-50 голів) дозволяють очищати станки один раз в два три дні, витрачаючи при цьому не більше 3-х хв. на 100 голів. Подібна система прибирання приміщень здійснюється на відгодівлі свиней.

Прибирання вигульних площадок виконують бульдозерами. З цією метою при будівництві загонів слід передбачати відповідні ворота і естакади для навантаження гною. Скоротити час на прибирання проходів у приміщеннях досягається дотриманням регламентації повторення цих робіт. Аналіз затрат часу на виконання процесу прибирання приміщень у свинарстві за елементами його виконання свідчить, що найнижчими є затрати праці при обслуговуванні свиноматок з поросятами при їх утриманні в станках з годівельною пристаночною площадкою, за наявності щілинної підлоги і підлогового каналу, промиванні водою із накопичувальної місткості. За такої системи загальні затрати праці на 34% нижчі порівняно з транспортерним видаленням гною.

При утриманні інших статевовікових груп затрати праці на ці операції також є нижчими при наявності щілинної підлоги і водовидалення гною порівняно з транспортерним. За даними досліджень, це зниження при обслуговуванні поросят на дорощуванні і свиней на відгодівлі становить 75- 80%.

Птахівництво. Організація процесів видалення посліду визначається системою утримання птиці і обладнанням приміщень. При утриманні птиці у багатоярусних кліткових батареях послід із піддонів видаляють слюсарі- наладчики за допомогою скребачок, руху яким надають механічні засоби. Цей послід надходить на поперечний транспортер і по ньому видаляється у гнойові ями (або причепи), а потім транспортується у послідосховища чи на поля. Затрати праці слюсарів-наладчиків на цій операції становлять 18-24% загальних затрат робочої зміни. При утриманні птиці в автоматизованих одноярусних кліткових батареях послід також видаляється за допомогою скребачкового транспортера, а з пташників – через поперечний транспортер.

Якщо птиця утримується на глибокій незмінній підстилці, послід прибирає спеціальна група робітників у період профілактичної перерви бульдозерами і вантажними засобами. Після прибирання приміщень їх ретельно дезинфікують. У процесі догляду за птицею оператори лише добавляють підстилку, підтримуючи її постійно пухкою і сухою, не допускаючи ущільнення при зволоженні (коли вона волога). Під час посипання вапном птиця видаляється на вигули за приміщення (чи в окремі його частини). За такої системи витрати праці на 100 голів птиці становлять 1,5 хв. за зміну.

При комбінованому способі утримання курей-несучок за умов, що близько 40% площі підлоги пташника – це послідний короб, над яким розміщуються автоматизовані напувалки, годівниці та гнізда з транспортерами для збирання яєць, а решта підлоги - під незмінною підстилкою, прибирають послід роздільно. Із коробів щоденно за допомогою механізованих скребачок і поперечних транспортерів послід видаляється за межі приміщення, а глибока підстилка – після виробничого циклу. Пташниця-оператор періодично добавляє, розпушує підстилку, обмітає планки чи сітку короба. Змінні затрати праці на ці операції становлять близько 2 хв. на 100 голів птиці.

Видаляють послід із приміщень, де використовується незмінна підстилка, бульдозерами після кожного циклу (72 доби) вирощування бройлерів. Перед прибиранням із приміщення виносять обладнання (частковий демонтаж), ретельно його миють, дезінфікують. Затрати праці на прибирання і підготовку приміщення на 20-22 тис. курчат у період технологічної перерви становить 50 людино-годин.

Розробка та використання організаційно-технологічних карт у тваринництві Однією з форм вирішення питань раціональної організації праці на фермах за принципами пропорційності, безперервності, ритмічності та ін. є розробка організаційно-технологічних карт. В них найбільш повно і точно можна відобразити організацію та виконання технологічних операцій. Розробляють карти окремих процесів по галузях тваринництва і статево- вікових групах: доїння, годівля, прибирання приміщень тощо. Мас місце також складання таких карт для окремих категорій операторів по обслуговуванню тварин та птиці, в яких більше відображаються функціональні обов'язки і менше організація робіт. Але доцільніше складати оргтехкарти окремих трудових процесів. Розробка організаційно-технологічних карт ґрунтується на наявних засобах виробництва з урахуванням можливої їх заміни більш продуктивними і на прийнятих технологічних рішеннях. Карта складається з таких розділів: устаткування і оснащення робочого місця, технологічні вимоги і способи виконання робіт, обслуговування робочого місця, вимоги до виконавців робіт, внутрізмінний режим праці та відпочинку, правила по техніці безпеки, норми праці і оплати. Методику складання таких карт розглянемо на прикладі ферми по виробництву молока. Устаткування і оснащення робочого місця. В цьому розділі названо по видах і марках машини і устаткування, їх кількість і призначення. Сюди належать доїльні системи, обладнання для приймання, зберігання і видачі продукції, трактори, навантажувачі, роздавачі кормів. Визначається порядок використання і режими праці по кожному виду техніки, що взаємозв'язані у часі з виконанням операцій попереднього процесу; додаткові пристрої по оснащенню робочих місць, які дозволяють полегшити працю і з меншими зусиллями виконати заданий обсяг робіт (транспортери для видалення рештків кормів, пристрої для підмивання вимені, відгородження для перегону тварин та ін.); місця для збереження інвентарю, тари, інструмента, засоби зв'язку, сигналізації і системи їх використання. Технологічні вимоги і способи виконання робіт. Наводяться всі основні вимоги до того чи іншого процесу, їх кількісні та якісні параметри. Визначаються нормативи перебування апарата на вимені, записується послідовність виконання прийомів машинного доїння корів (нагадаємо: перенос апарата, підготовка вимені, ввімкнення апарата, спостереження за доїнням, механічне додоювання, вимкнення апарата, догляд за вим'ям), накреслюються маршрути пересування виконавців, порядок користування інвентарем, інструментом В карті зазначаються вимоги до машин і обладнання, які використовуються в технологічному процесі. Обслуговування робочого місця. Визначаються категорії виконавців, їх кількісний склад на певному робочому місці; функції кожного виконавця. Наприклад, оператори машинного доїння корів спостерігають за станом тварин, виконують операції: доїння, частково годівлі (роздають концентровані корми), відв'язують і прив'язують корів, миють доїльні апарати та ін. Скотарі - очищають годівниці, підвозять концентровані корми, здійснюють догляд за тваринами, прибирають приміщення, підбирають розсипані корми при їх механічному роздаванні і виконують інші роботи залежно від розподілу обов'язків між працівниками. Трактористи виконують роботи по заготівлі, підвезенню, роздаванню кормів, відвезенню гною, прибирання території ферми тощо. Вимоги до виконавців робіт. Кожній категорії виконавців визначається, що слід знати, вміти і за що відповідати. Наприклад, оператор машинного доїння корів повинен знати: основи розведення, анатомію і фізіологію тварин, зоотехнічні і зоогігієнічні вимоги до організації робочого місця, до тварин і технологічних схем процесів праці, систему утримання худоби, вимоги організації праці, правила догляду за обладнанням, раціональні методи і прийоми праці, найбільш доцільну робочу позу, порядок обслуговування робочого місця, узгодженості робіт, субпідрядність, норми обслуговування тварин і нормативи часу на виконання окремих операцій, ознаки захворюваності тварин. Оператори машинного доїння відповідають за: своєчасне і якісне виконання робіт, збереження тварин, утримання в чистоті доїльної апаратури, дотримання режимів праці та відпочинку, особистої гігієни, правил профілактики і зоогігієни в приміщенні. За таким принципом викладаються вимоги і до інших категорій робітників. Внутрізмінний режим праці і відпочинку. Складається окремо для кожної категорії виконавців на першу, другу і нічну зміни по періодах року. Всі параметри режимів праці та відпочинку відображаються в розпорядку робочого дня: послідовно записують всі операції і їх елементи, який повинен виконати той чи інший працівник з відображенням початку і кінця зміни. Якщо виконавці працюють по черзі в різних приміщеннях, то і час роботи в кожному приміщенні фіксується в розпорядку. Точне дотримання цих вимог дозволяє забезпечити задану ритмічність виробництва. Правила по техніці безпеки. Кожний робітник перш ніж приступити до роботи зобов'язаний пройти інструктаж по техніці безпеки. Основні положення її та охорони праці для кожної категорії робітників відображаються в карті, а саме: ■ безпечні прийоми праці при обслуговуванні тварин (підходити до них спокійно, ласкаво, не заподіяти біль, не лякати, застерігатись від удару тварини (ногою, головою); ■ безпечні прийоми при експлуатації машин і устаткування: справні машини, наявність необхідних огорож, наявність спецодягу, надійне заземлення електрообладнання, ізоляція електродвигунів, справність вентиляції, обережність при підготовці дезинфікуючих розчинів та інше. Всі ці показники з регламентацією їх параметрів відображаються в картах. Норми праці і оплата. Знання заробітку, норм завантаження на робітника, нормативів праці на виконання окремих операцій і їх елементів дозволяє забезпечити необхідну зацікавленість робітників у досягненні високих результатів. Тому в картах є поелементні нормативи доїння корів, очищення годівниць, прибирання станків, завезення кормів та ін., що узгоджується з режимами праці та відпочинку і нормативністю робочого дня. Наведено також дані основної оплати праці за одиницю виробленої продукції по категоріях виконавців і всі показники додаткової оплати та преміювання з урахуванням кваліфікації робітників, коефіцієнта трудової участі, досягнутої продуктивності і затрат кормів. Загальнотипові організаційно-технологічні карти розробляють науково- дослідні установи, а в колективних сільськогосподарських підприємствах - спеціалісти зооветеринарного профілю, інженери-механіки і економісти. Щорічно карти коригують залежно від змін умов виробництва.

11.3.1. Обладнання для збирання яєць

У кліткових батареях для збирання яєць застосовують стрічкові конвеєри, а також пересувні лотки. Яйце з гнізда або клітки скочується похилою поверхнею підніжної решітки в бік конвеєра або пересувного лотка. Скочується яйце відразу після того, як його знесла курка, на стрічковий конвеєр. Яйця збирають на пересувні поздовжні лотки під час руху кормороздавача.

Курок-несучок на великих птахівничих підприємствах утримують у багатоярусних, розміщених у кілька рядів кліткових батареях. Щоб забезпечити вихід яєць з усіх ярусів і рядів на загальний приймально-накопичувальний стіл, використовують яйцезбиральні конвеєри з елеватором.

На (рис. 11.13) наведено кінематичну схему яйцезбирального механізму, який складається з трьох яйцезбиральних конвеєрів 7, в кінці яких розміщений елеватор 5. Із кліток яйця викочуються на стрічкові конвеєри, які транспортують їх у технічне приміщення, де вони скочуються на полиці-вітки елеватора. З полиць елеватора яйця забирають на приймально-накопичувальний стіл спеціальними гребінками.

У кліткових батареях типу ОБН-1 один елеватор збирає і подає яйця на приймально-накопичувальний стіл із кількох рядів батарей. Із кліток яйця поздовжніми конвеєрами подаються на поперечний конвеєр, з якого відсікач спрямовує їх на полиці елеватора. Переміщуючись елеватором вгору, а потім донизу, яйця знімаються з нього переднім барабаном і скочуються на приймально-накопичувальний стіл.

Рис. 11.13. Кінематична схема механізму яйцезбирання на механізованій клітковій батареї для утримання курей-несучок:

1 – ланцюгові передавачі; 2 – редуктор; 3 – електродвигун; 4 – приймально-накопичувальний стіл; 5 – елеватор;

6 – привідний і натяжний барабани конвеєра; 7 – конвеєр

Основну частину свого робочого часу пташниці витрачають на укладання яєць. Автоматизація укладання дає змогу у 2,5-3 рази збільшити продуктивність праці у пташнику.

Автоматичний укладальник яєць складається з орієнтатора, укладального механізму, вічкового конвеєра, магазина порожньої тари, стопувального пристрою, накопичувача і конвеєра заповнених прокладок.

Працює укладальник так. Яйцезбиральний конвеєр подає яйця на роликовий орієнтатор, який перемішує і перевертає яйця гострим кінцем в один бік. Орієнтовані яйця надходять на вічковий конвеєр. Після заповнення п'яти його вічок висовується заслінка механізму укладання яєць, і вони опускаються у тару гострим кінцем донизу. Тара змішується на один рядок. Заповнена прокладка подається до стопувального пристрою, в якому набирається від двох до десяти прокладок. Зібрана стопа автоматично передається на конвеєр. У процесі накопичення стопи (комплекту) прокладки через одну згідно зі схемою їх укладання автоматично перевертаються на 90°.

11.3.2. Механізація й автоматизація прибирання посліду

Вибір того чи іншого способу прибирання посліду в пташниках залежить від багатьох факторів: технології утримання, віку і виду птиці, типу будівель, величини птахоферми або птахофабрики.

Якщо птицю утримують у багатоярусних кліткових батареях, то послід прибирають із кожного ярусу канатно-скребковими установками і ними ж скидають на горизонтальні конвеєри (рис.11.14).

  

Рис. 11.14. Конвеєрна п’ятиярусна система видалення посліду

Головними робочими органами канатно-скребкових установок є скребки, що закладаються по одному або по кілька на один ярус у послідний простір. Скребки з'єднуються тросом у вигляді замкненого контуру і приводяться в рух від електроурухомника.

Прикріплені скребки до рами шарнірно, тому за холостого ходу вони підіймаються. Залежно від конструкції канатно-скребкової установки на одній рамі з'єднують один, два або більше скребків.

Якщо курки-несучки або ремонтний молодняк утримуються на підлозі, то канатно-скребкові конвеєри встановлюють у спеціальних послідних каналах, які розміщені під плівчастим настилом.

Для транспортування посліду за межі приміщень застосовують похилі конвеєри, скіпові гноєнавантажувачі та інші пристрої.

Канатно-скребкові установки для прибирання посліду призначені для видалення посліду з каналів, розміщених вздовж пташника, за підлогового утримання птиці, а також за утримання її в одноярусних та каскадних кліткових батареях.

Установки є одно- і двовізкові, тому залежно від кількості каналів у пташнику їх можна комплектувати для одно-, дво-, три-, чотири- та шестиканальних схем. Для цього промисловість виготовляє їх у різних модифікаціях; МПС-А одинарна (НКУ-5/1); МПС-А спарена (НКУ-5/2): МПС-2М, МПС-ЗМ, МПС-4М і МПС-6М.

Скребковий візок має раму з чотирма колесами і два скребки з канатом.

Урухомлювальна станція складається зі зварної рами, на якій встановлено електродвигун, редуктор, урухомлювальний чотириструменевий барабан і натяжний барабан. Обертання від електродвигуна до редуктора передається клинопасовим передавачем. Для натягання пасів електродвигун переміщують у поздовжніх пазах рами.

Скребковий конвеєр складається з двох конвеєрів, стаціонарно встановлених у приміщенні пташника. Він укомплектований складаними одиницями серійних скребкових конвеєрів тішу ТСН або КСН.

11.3.3. Комплекти обладнання і батареї для кліткового утримання курок-несучок

 Основні параметри кліткових батарей наведено в таблиці 11.1.

Домашнє завдання

Опрацювати правила догляду за одним із видів сільськогосподарських тварин та скласти коротку пам’ятку тваринника.