Продовжуємо очне навчання з предмету
"Основи молочного скотарства "
04.06.2026
ТЕМА ПРОГРАМИ: Корми, оцінювання їх якості
Тема уроку № 13 Зелені корми-основна сировина для
заготівлі сіна,сінажу,силосу, трав’яного борошна.
Грубі корми їх значення в годівлі ВРХ
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Записати конспект
Створити презентації з технології заготівлі сіна, силосу, сінажу.
До зелених кормів належить надземна вегетативна маса зеленихкормових рослин, яку використовують на корм тваринам у свіжому вигляді. Це трави пасовищ,сіножатей, сіяних культур та гичка буряків. Зелені корми входять до групи соковитих об’ємистих кормів і характеризуються в ранні фази вегетації високою поживністю сухоїречовини, вмістом перетравного протеїну, вітамінів та інших пожив-них речовин, але вони непридатні для тривалого зберігання. Скошена зелена маса в купах через 4 – 6 год зігрівається до температу-ри 25 – 30 °С і вище, що призводить до втрат енергії, протеїну, каро-тину та інших поживних речовин, накопичення продуктів розпадубілка, токсичних продуктів життєдіяльності різних мікроорганізмів,які негативно впливають на стан здоров’я тварин. У середньому в зелених кормах міститься 70 – 85 % води; у речовині трав залежно від виду й фази вегетації — 12 – 25 % сирогопротеїну, 2 – 5 жиру, 14 – 30 сирої клітковини, 40 – 50 безазотистихекстрактивних речовин і 9 – 11 % сирої золи. Перетравність органіч-ної речовини зелених кормів досягає 70 – 75 %, а протеїну — до80 %. Поживність 1 кг трави в середньому становить 0,18 – 0,20 к. од.та 14 – 28 г перетравного протеїну. Протеїн трав має високу біологіч-ну повноцінність. Вони також багаті на каротин (40 – 60 мг/кг), ві-таміни Е, К та групи В і порівняно з іншими кормами найповніше задовольняють потребу тварин у поживних речовинах і мають найнижчу собівартість кормової одиниці. Грубі корми, до яких відносяться різні види сіна, соломи, полови, трав' яне борошно, трав' яна січка, а також сухі відходи рослинництва – кошики і стебла соняшнику, стрижні і стебла кукурудзи, лушпиння, сінна потеруха, гіллячковий корм, становлять значну цінність для кормової бази тваринництва, використовуються переважно в зимовий період. Вони характеризуються наявністю великої кількості клітковини (19–20 %) та незначною кількістю води (12–20 %). Високий вміст клітковини надає раціонам певного об'єму, нормалізує роботу шлунка, кишок, сприяє кращому виділенню травних соків. Особливе значення мають грубі корми для жуйних, оскільки забезпечують інтенсивний перебіг бродильних процесів у передшлунках завдяки інтенсивному розвитку мікроорганізмів, за допомогою яких відбувається біосинтез мікробного білка, амінокислот, вітамінів групи В, летких жирних кислот.Сіно є незамінним кормом у раціонах новотільних корів. Це єдиний з об'ємистих кормів, який містить вітамін D, необхідний для регулювання мінерального обміну в організмі тварин. Слід зазначити, що для жуйних важливе значення в нормалізації процесів травлення та обміну речовин має і ступінь подрібнення грубих кормів. Згодовування останніх у вигляді борошна призводить до розладу травлення і порушення обміну речовин. Готують сіно із бобових і злакових трав та їх сумішок і використовують у годівлі корів, бугаїв-плідників. Солому озимих і ярих злаків застосовують у годівлі жуйних тварин і коней як у чистому вигляді, так і після спеціальної підготовки, а також при заготівлі силосу з кормів, які мають високу вологість Сіно. Способи заготівлі сіна.
Сіно – один з найцінніших видів грубого корму для худоби. Воно багате на вітаміни, мінеральні речовини та протеїн, містить ароматизуючі речовини, які збуджують апетит, забезпечує цінний склад мікрофлори та нормалізує діяльність передшлунків. Важливою умовою одержання високоякісного сіна є збирання трав у ранні фази вегетації рослин, коли рівень перетравного протеїну та насиченість вітамінами у них найвищі. Крім того, ранній укіс молодих трав дозволяє зібрати багатий другий урожай або за потреби одержати восени хороші насінники. Найбільший вихід поживних речовин під час заготівлі сіна одержують за умови скошування трав у ранні фази вегетації залишаються м'якими і менше втрачають ніжні листочки. Недобір врожаю у випадку скошування трав на сіно у більш ранні фази до бутонізації становить 20%. Збір на сіно трав у пізні фази вегетації призводить до зниження вмісту протеїну, амінокислот, каротину і цукру (до 20%) та збільшення вмісту клітковини. Сіно одержують висушуванням скошених трав до вологості 15–17% у польових умовах або штучним способом за допомогою спеціальних агрегатів. Його поживність залежить від ботанічного складу рослин, фази вегетації при скошуванні, умов вирощування, заготівлі та зберігання. У середньому поживність 1 кг сіна становить 0,4–0,5 к. од., 40–80 г 193 перетравного протеїну, 3–9–кальцію, 1–4 г фосфору і 10–35 мг каротину. Жиру в сіні 1–2,5 %, клітковини 25–30 і безазотистих екстрактивних речовин 38–42 %, вітаміну D – до 400–500 МО
Середня добова даванка сіна в раціонах корів у зимовий період становить 5-7 кг, молодняку великої рогатої худоби до року—2–4, старше року—4–6, овець—1–2 і коней—8–10 кг. Залежно від ботанічного складу і умов вирощування трав Для заготівлі сінажу підходять багаторічні бобові і злакові трави, а також травосуміші з них. Для закладки силосу краще всього використати кукурудзу в молочно-восковій стиглості качанів.
Сінаж —консервований корм, приготовлений із трав, пров'ялених до вологості 45—55% і збережений в герметичних умовах. Його можна готувати з усіх видів рослин, які підлягають пров’ялюванню (незалежно від вмісту в них цукру), але найдоцільніше використовувати бобові культури, з яких важко одержати високоякісний силос. За поживністю у правильно заготовленого сінажу міститься 0,35-0,45 корм. од., 50-65 г перетравного протеїну та майже повністю зберігається цукор. Якість сінажу регламентується ДСТУ 4684-2006 (табл. 4). 4. Нормативні вимоги для класів сінажу згідно ДСТУ 4684-2006 Показник Норма для класу сінажу І ІІ ІІІ Вміст сухої речовини, %: за вмісту бобових більше 50% 40-55 40-55 40-55 за вмісту бобових менше 50% 40-60 40-60 40-60 Колір зелений, сірувато-зелений, жовтозелений, у конюшини – світло- і темнокоричневий та світло-бурий Запах ароматний запах фруктів, слабкий запах меду та свіжоспеченого хліба Консистенція (структура) не мастка, без ознак ослизнення Вміст в сирій речовині: масляної кислоти, %, не більше 0,3 0,4 0,5 оцтової кислоти, %, не більше 3,5 3,5 3,5 Питома частка аміачного азоту в загальному азоті, %, не більше 10 10 14 Активна кислотність (рН), не більше: за вмісту сухої речовини 40-45 % 4,5 4,7 4,9 за вмісту сухої речовини 45-60 % 4,7 4,9 5, При закладці сінажу в сінажні башти, вони повинні бути завантаженими протягом 5-6 днів. При заготівлі сінажу важливими є усі ланки технологічноголанцюжка : • підготовка кормозбиральної техніки; • терміни початку скошування трав; • підв’ялювання; • подрібнення; • транспортування; • закладка і закриття сінажних траншей. Силосування — біологічний метод консервування кормів, в основі якого лежить процес молочнокислого бродіння. Всі технологічні прийоми силосування повинні бути направлені на створення доброякісних умов для розвитку молочнокислих бактерій і ліквідацію життєдіяльності іншої мікрофлори. Краще закладати силосну масу в наземні силосні траншеї. Заготівля кукурудзяного силосу. Найкращою сировиною для силосування є кукурудза в молочно-восковій і восковій стиглості зерна при вологості 65-70%. Поживність 1 кг силосу з такої маси складає 0,2-0,25 кормової одиниці та 12-14 г. перетравного протеїну. При силосуванні кукурудзи в більш ранніх строках і високої вологості поживність силосу значно понижується. Сировиною для раннього силосу є дикоростучі трави, а також зелена маса жита, інших культур. Краща фаза для силосування злакових культур — кінець колосіння. Головне в одержанні високоякісного силосу — швидка і старанна ізоляція маси від повітря. Для цього рекомендується завантажувати траншеї лише подрібненою сировиною. Ущільнення треба розпочинати з першого дня силосування, звернувши особливу увагу на ретельне трамбування її біля стін. Для заготівлі силосу технологічнийланцюжок коротший: • підготовка кормозбиральної техніки; • прибирання трав прямим комбайнуванням; • транспортування; • закладка і закриття силосних траншей. Підготовка сінажних і силосних траншей. Вимоги до стану траншей досить високі. Траншея має бути наземною, з наскрізним проїздом, мати ухил або від середини до країв, або від стін до середини. У обох випадках в нижніх точках дна траншеї встановлюються жолобки для прийому і відведення у відстійник зайвої вологи. Наявні ями і вибоїни на дні траншеї необхідно забетонувати, тріщини і щілини в стінах заштукатурити цементним розчином, перед прийомом кормів траншею ретельно вимити. Не допускається закладка кормів у брудні, розбиті траншеї. Під’їзди повинні мати тверду основу. Терміни початку прибирання За умови їх своєчасного прибирання при мінімальних втратах можна повністю забезпечити потреби тваринництва у білкових кормах. Багаторічні злакові трави слід прибирати у фазі виходу в трубку, початок колосіння, для бобових – у фазі бутонізації. У цей період оптимальний вміст сирої клітковини в 1кг сухої речовини (СР) рослин (22%). Затримка з початком збирання, з одного боку, призводить до збільшення врожайності зеленої маси і валового обсягу енергії та протеїну з одиниці
.
Комментариев нет:
Отправить комментарий