Основи молочного скотарства УРОК № 24 18.06.2026

  Добрий день, учні групи № 14                                                         

  

ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей". 

Продовжуємо   очне навчанняз предмету:           

   "Основи молочного   скотарства  "

                                                              

18.06 2026    

ТЕМА ПРОГРАМИ:    Основні породи великої рогатої худоби молочного напрямку продуктивності. Відбір підбір у скотарстві.

Тема уроку: №24Методи розведення і  підбір  у скотрстваі. Роль видатних тварин у поліпшенні  племінних і продуктивних якостей ВРХ

Домашнє завдання
Записати конспект 

Племінну роботу в племінних і товарних господарствах розрізняють за методами розведення, прийомами добору і підбору тварин. Провідним методом розведення тварин в усіх племінних господарствах є чистопородне із застосуванням розведення за лініями і родинами. У деяких випадках для поліпшення породи застосовують ввідне, а при виведенні нової породи — відтворне схрещування. Підбір тварин у племінних господарствах проводять з eрахуванням походження, індивідуальних якостей спаровуваних тварин і якості приплоду, одержаного від них. При цьому застосовують індивідуальний однорідний або різнорідний добір. При створенні нових порід, ліній, родин використовують помірне і віддалене споріднене парування тварин.

На товарних фермах застосовують як чистопородне розведення, так і різні види схрещування. На фермах, де розводять перехідні та примітивні породи і помісей, в основному застосовують промислове і перемінне схрещування. При цьому використовують гетерогенний підбір маток до плідників. Для більш цінних маток плідників підбирають індивідуально. Споріднене розведення на товарних фермах не допускається.

Методи розведення

У тваринництві застосовують три основних методи розведення: чистопородне, схрещування та гібридизацію.

Чистопородне розведення. У разі чистопородного (чистого) розведення парують тварин, які належать до тієї самої породи, на­приклад корову і бугая чорно-рябої породи, вівцематку й барана асканійської, кобилу й жеребця української верхової. Потомство від таких парувань вважають чистопородним, якщо походження бать­ків підтверджене документально. Основним завданням чистопород­ного розведення є збереження цінних племінних і продуктивних якостей порід, що в них накопичувалися інколи десятиріччями, по­дальше поліпшення та збільшення чисельності сільськогосподар­ських тварин заводських порід, які мають забезпечувати одержання цінного племінного молодняку для поліпшення товарного тварин­ництва.

Чистопородним розведенням поліпшено всі сучасні заводські по­роди. Цей метод дає змогу отримувати тварин із найвищою продук­тивністю. Здійснюють його за допомогою використання різних варі­антів відбору та підбору, розведення за лініями та родинами. Засто­сування методів великомасштабної селекції дає змогу вести племін­ну роботу не тільки з окремими стадами, а й з породою загалом. Ви­користання генетичних особливостей чистопородного розведення дає можливість селекціонерам одержувати видатних тварин і цілі стада високої племінної цінності, вдосконалювати генетичний поте­нціал найкращих порід.

Відбираючи найцінніших тварин, порівнюють їхні продуктивні та племінні якості зі стандартом породи, тобто мінімальними вимо­гами щодо продуктивності, будови тіла, походження. Кожна порода має свій стандарт, який періодично переглядають і змінюють. Для запису тварин до Державної книги племінних тварин вони повинні мати продуктивність не нижче від І класу.

У зоотехнії розрізняють генеалогічні та заводські лінії. Генеало­гічна лінія охоплює все потомство кількох поколінь родоначальника лінії незалежно від його якості. До заводської лінії належать висо­копродуктивні племінні тварини з притаманними їм найкращими продуктивними якостями та іншими особливостями видатного ро­доначальника, кличкою якого вона й називається. Створення ліній і родин потребує глибокої, цілеспрямованої племінної роботи з метою перетворення переваг окремих тварин у переваги групові.

Схрещування— це парування тварин різних порід одного виду з метою поєднання цінних якостей вихідних порід. Потомство, одер­жане при цьому, називають помісями, або метисами. Розрізняють такі види схрещування: відтворне (заводське), ввідне (прилиття крові), поглинальне (вбирне, перетворювальне), промислове та пе­ремінне (ротаційне). Всі існуючі породи сільськогосподарських тварин створено завдяки застосуванню різних видів схрещування. Осо­бливо це актуально у зв’язку з переведенням тваринництва на про­мислову основу. Адже помісні тварини порівняно з чистопородними конституціонально міцніші, витриваліші, краще пристосовані до утримання на великих механізованих комплексах і фермах, мають підвищену життєздатність (явище гетерозису).

Відтворне (заводське) схрещування — основний метод виве­дення нових порід, які поєднували б у собі всі позитивні ознаки ви­хідних порід або переважали б їх. Якщо під час схрещування вико­ристовують дві породи, його називають простим, якщо три і більше — складним. За допомогою цього методу виведено переваж­ну частину сучасних заводських порід тварин.

Ввідне схрещування широко застосовують для вдосконалення багатьох сучасних порід — підвищення жирномолочності, збіль­шення живої маси, поліпшення будови тіла тварин та ін. Так, у мо­лочному скотарстві для підвищення молочності, вмісту жиру в мо­лоці, поліпшення якості вим’я використовують плідників спеціалі­зованих порід (голштинська, англерська, айрширська). М’ясні фор­ми молочної худоби багатьох європейських порід були поліпшені завдяки «прилиттю крові» м’ясних порід, переважно шортгорнів.

Поглинальне (вбирне, перетворювальне) схрещування за­стосовують із метою перетворення протягом кількох поколінь тва­рин місцевої (поліпшуваної) низькопродуктивної породи у високо­продуктивну заводську. Для цього маток місцевої породи парують із плідниками поліпшувальної заводської породи і далі помісних ма­ток знову парують із плідниками поліпшульваної породи. У кожно­му наступному поколінні частка крові поліпшуваної породи в два рази зменшується, поліпшувальної — зростає. Схрещування продов­жують до отримання помісей IV — V поколінь, які за доброї вира- женості бажаного типу можна вважати чистопородними.

Дуже важливо під час поглинального схрещування постійно по­ліпшувати умови годівлі, вирощування та утримання тварин, особ­ливо високопродуктивної поліпшувальної породи і висококровних особин, які вибагливіші до умов зовнішнього середовища, ніж міс­цеві низькопродуктивні тварини. Поглинальне схрещування віді­грало важливу роль у перетворенні грубововнових овець у напівтон­корунні й тонкорунні, збільшенні живої маси, підвищенні багато­ плідності й поліпшенні м’ясних якостей місцевих порід свиней плід­никами великої білої породи, виведенні нових порід. Поглинальне схрещування — ефективний метод перетворення великих масивів низькопродуктивних тварин у високопродуктивні популяції.

Промислове схрещування застосовують у товарних господар­ствах для одержання помісей першого покоління як користуваль­них тварин. Існують дві його форми — просте й складне. За просто­го (двопородного) схрещування маток однієї породи парують із плід­никами іншої, які мають високу продуктивність і добре пристосова­ні, особливо матки, до місцевих умов. Помісей використовують для отримання товарної продукції, а не для відтворення. За складного промислового схрещування використовують три породи і більше. Помісних маток першого покоління парують із чистопородними плідниками третьої породи і потомство вирощують також для одер­жання продукції.

Помісі, передусім першого покоління, відзначаються високою енергією росту, пристосованістю до місцевих умов, міцністю консти­туції, тобто спостерігається підвищена життєздатність. Тому промис­лове схрещування застосовують для розведення всіх видів тварин, але найчастіше — в свинарстві, скотарстві та птахівництві.

Перемінне схрещування — це різновид промислового схрещу­вання, за якого також намагаються використати цінні господарсько корисні ознаки помісних тварин для виробництва товарної продук­ції. Основна мета при цьому — утримати явище гетерозису не тіль­ки в першому поколінні, а й посилити його в потомстві наступних поколінь, які часто переважають гетерозисне потомство першого покоління.

За перемінного схрещування помісних самців вирощують для одержання м’яса, а кращих помісних самок, на відміну від промис­лового схрещування, — для отримання від них потомства і в кож­ному наступному поколінні парують із чистопородними плідниками то однієї, то іншої вихідної породи. Практикують просте й складне перемінне схрещування. Застосування трипородного схрещування, хоча воно й складне, але результативніше, порівняно з двопород- ним, дає можливість збільшити виробництво тваринницької проду­кції й підвищити її економічну ефективність.

Якщо під час перемінного схрещування використовують плідни­ків кількох порід, передбачають обов’язкову планову їх заміну, або ротацію. Ця робота потребує надзвичайно чіткої організації селек­ційного процесу та зоотехнічного обліку. Особливо добрі результати перемінного схрещування одержують, якщо для цього підібрані по­роди, що добре поєднуються, а плідників використовують, оцінених за якістю потомства.

Гібридизація— це парування тварин різних видів із метою одержання користувального поголів’я та виведення нових порід, в яких поєднуються позитивні якості вихідних порід. Таке потомство називають гібридним. Проведення гібридизації — справа копітка, але становить значний науковий і практичний інтерес. Передусім не всякий вид тварин може бути схрещений з іншим через велику анатомічну та фізіологічну відмінність між ними. У тих випадках, коли за зоологічною класифікацією види тварин близькі між собою, гібридне потомство плодюче, у більш віддалених видів воно або зов­сім безплідне, або плодючі тільки матки.

Методи розведення

Чистопородним розведенням поліпшено всі сучасні заводські по­роди. Цей метод дає змогу отримувати тварин із найвищою продук­тивністю. Здійснюють його за допомогою використання різних варі­антів відбору та підбору, розведення за лініями та родинами. Засто­сування методів великомасштабної селекції дає змогу вести племін­ну роботу не тільки з окремими стадами, а й з породою загалом. Ви­користання генетичних особливостей чистопородного розведення дає можливість селекціонерам одержувати видатних тварин і цілі стада високої племінної цінності, вдосконалювати генетичний поте­нціал найкращих порід.

Відбираючи найцінніших тварин, порівнюють їхні продуктивні та племінні якості зі стандартом породи, тобто мінімальними вимо­гами щодо продуктивності, будови тіла, походження. Кожна порода має свій стандарт, який періодично переглядають і змінюють. Для запису тварин до Державної книги племінних тварин вони повинні мати продуктивність не нижче від І класу.

У зоотехнії розрізняють генеалогічні та заводські лінії. Генеало­гічна лінія охоплює все потомство кількох поколінь родоначальника лінії незалежно від його якості. До заводської лінії належать висо­копродуктивні племінні тварини з притаманними їм найкращими продуктивними якостями та іншими особливостями видатного ро­доначальника, кличкою якого вона й називається. Створення ліній і родин потребує глибокої, цілеспрямованої племінної роботи з метою перетворення переваг окремих тварин у переваги групові.

Кожна лінія в породі відрізняється одна від одної своїми харак­терними особливостями. Роботу з лінією ведуть у напрямі розвитку кращих якостей, які були у родоначальника. Нові лінії створюють поступово в межах старої заводської або генеалогічної і закладають на провідних, видатних плідників, цінних за якістю потомства. По­дальше поліпшення лінії залежить від виділення її продовжувачів серед кращих синів, онуків, правнуків родоначальника.

На різних етапах розвитку лінії застосовують споріднене пару­вання (інбридинг) різних ступенів: на початку їі формування — близький, а інколи й тісний інбридинг на родоначальника та одно­рідний підбір за основними ознаками. Потім провадять споріднене парування в помірних та віддалених ступенях. Для цього тварин підбирають дуже ретельно і здійснюють таке парування лише на видатних особин, враховуючи всі позитивні й негативні явища, які можуть виникнути в майбутньому.