Добрий день, учні групи № 14
ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".
За допомогою цього блогу, ми будемо з вами здійснювати
дистанційне навчання з предмету : "Машини і обладнання"
для здобувачів освіти які знаходяться вдома на лікарняному
11.10.2023
Домашнє завдання - Опрацювати матеріал, скласти
опорний конспект і вивчити будову кормороздавача.
Тема програми : Вступ. Технологічне обладнання і машини
для підготовки і роздачі кормів.
Тема уроку: №8 Типи кормороздавачів: пересувні і
стаціонарні,їх будова і принцип дії.
Роздавання
кормів повинно бути підпорядковане способу годівлі: нормованому
індивідуальному, нормованому груповому або ненормованому.
Нормована
індивідуальна годівля може бути
реалізована при прив'язному (зафіксованому) способі утримання
тварин або у випадку застосування автоматизованої системи управління
технологічними процесами, а нормована групова - при безприв'язному (безприв'язно-боксовому) утриманні.
Ненормована
годівля застосовується за умови достатньої
кількості грубих кормів і безприв'язного утримання,
коли годівля тварин здійснюється безпосередньо зі скирт і буртів з
застосуванням пересувних решіток або годівниць, встановлених на кормових
майданчиках.
Кормороздавачі
розрізняють за призначенням:
-
залежно від виду тварин вони бувають для ферм великої рогатої худоби,
свинарських, птахівничих, звіринницьких;
-
залежно від типу годівлі і стану кормів, які вони здатні роздавати –
спеціальні, універсальні та комбіновані.
Спеціальні
засоби мають обмежені можливості. До цієї групи машин
відносяться, наприклад, роздавачі стеблових кормів, сухих сипких кормів,
напіврідких кормів, поживних розчинів. Вузька спеціалізація засобів ускладнює
проблему механізації, оскільки спричиняє потребу в збільшенні номенклатури
машин для роздавання різних видів кормів навіть в межах однієї конкретної
ферми.
Універсальні
засоби здатні роздавати різні види кормів в межах
тваринницьких ферм одного виробничого напряму. Вони мають ту перевагу, що
здатні замінити кілька спеціальних роздавачів.
Ще
ширші можливості мають комбіновані засоби, оскільки власне
роздавання кормів поєднують з виконанням і інших операцій, наприклад,
приготування сумішок.
За
характером використання кормороздавачі можна поділити на дві групи –
стаціонарні і пересувні.
Стаціонарні кормороздавачі
бувають механічні, гідравлічні й пневматичні.
Пересувні поділяються на мобільні
(причіпні, які агрегатуються з тракторами, і самохідні) та координатні (рейкові, безрейкові).
Стаціонарними називаються
кормороздавачі, встановлені в одному приміщенні, де відбувається годівля тварин
або птиці. При їх використанні корм до тваринницьких приміщень, як правило,
треба доставляти іншими транспортними засобами. Винятком є гідравлічні або пневматичні системи роздавання корму, за
допомогою яких корми від кормоцеху до тваринницьких приміщень надходять по
кормопроводах. Механічні стаціонарні кормороздавачі діють за такою
технологічною схемою: завантаження кормів у транспортні засоби →
транспортування кормів до місць згодовування → перевантаження кормів у
стаціонарний кормороздавач → транспортування кормів у приміщенні й роздавання в
годівниці.
Стаціонарні
варіанти механізації роздавання кормів вимагають значних капіталовкладень.
Проте вони легко узгоджуються з будь-яким типом тваринницьких приміщень,
пристосовані до автоматизованих систем керування, не створюють надмірного шуму
та забруднення середовища. Технологія роздавання кормів ще більше спрощується,
якщо кормосховища (силосні, сінажні башти) або бункери-накопичувачі готових
кормів (наприклад, комбінованих) розташовані біля тваринницьких приміщень чи
зблоковані з ними. У цьому випадку технологічна схема має такий вид:
завантаження кормів із сховища на стаціонарні транспортні засоби →
транспортування вздовж лінії годівлі → дозована видача в годівниці → очищення
годівниць. Така схема є найдосконалішою. Її застосовують на фермах великої
рогатої худоби промислового типу, у свинарстві та птахівництві. При цьому
виникає потреба у достатній кількості споруд для зберігання кормів, але в цьому
випадку всі роботи, пов’язані з годівлею тварин, можна не тільки механізувати,
а й автоматизувати.
Мобільні кормороздавачі можна
використовувати не тільки для роздавання, а й для доставки кормів від кормоцеху
чи місця зберігання до місць згодовування. Вони забезпечують транспортування і
роздавання кормів. Технологічна схема спрощується до такого виду:
завантажування кормів у кормороздавач → транспортування до місць згодовування →
транспортування кормів у приміщенні й роздавання в годівниці.
Координатні кормороздавачі за
своїми характеристиками займають проміжне місце між стаціонарними і мобільними.
Вони переміщуються всередині тваринницьких приміщень чи за їх межами по рейках
або інших напрямних пристроях. Можливості їх використання обмежуються рейками
або кабелем, яким вони з’єднуються з електромережею.
Отже,
до переваг мобільних кормороздавачів відносять можливість суміщення операцій
всього циклу (крім очищення годівниць), спрощення технології роздавання кормів.
У зв’язку з цим зменшується обсяг робіт, пов’язаних із годівлею тварин. Крім
того, один мобільний кормороздавач за зміщеним графіком може обслуговувати ряд
тваринницьких приміщень, а в літній період використовуватись для роздавання
кормів на відгодівельних або вигульних майданчиках. У цьому разі скорочуються
капіталовкладення в засоби механізації роздавання кормів.
Більшість
мобільних кормороздавачів, що використовуються на тваринницьких фермах – це
причіпні чи напівпричіпні машини, які агрегатуються з колісними тракторами, що
мають дизельні двигуни. Такі агрегати виділяють малотоксичні для людей і тварин
продукти згорання (вуглекислий газ), що дозволяє їх короткочасну експлуатацію у
тваринницьких приміщеннях. Деякі самохідні кормороздавачі змонтовані на шасі
автомобілів із бензиновими двигунами. Робота цих кормороздавачів у приміщенні
забороняється, оскільки вихлопні гази таких двигунів містять чадний газ (СО), наявність якого в
повітрі тваринницьких приміщень за стандартами недопустима. Такі технічні
засоби застосовують для перевезення кормів, наприклад комбінованих, на значні
відстані (понад 5…6 км).
До
недоліків мобільних кормороздавачів відносять:
-
застосування їх у тваринницьких приміщеннях можливе лише при наявності
відповідної ширини кормових проходів, що призводить до збільшення площі
приміщення та його вартості;
-
забруднення атмосфери приміщень вихлопними газами вимагає додаткових витрат на
повітрообмін, а необхідність відкривання дверей при в’їзді-виїзді мобільного
засобу в холодну погоду призводить до охолодження приміщення;
-
мобільні тракторні агрегати не узгоджуються з варіантами автоматизації
роздавання кормів.Для роздавання кормів у пташниках використовуються, в
основному, стаціонарні ланцюгово-шайбові і тросово-шайбові кормороздавачі з
груповими напільними годівницями, стрічкові і ланцюгово-пластинчасті
транспортери, вмонтовані в кліткову батарею, наприклад КБУ-3.
Кормороздавач КТУ-10А (рис. 1) призначено для транспортування і вивантаження у годівниці подрібненого сіна, соломи, силосу, сінажу, а також суміші цих кормів з комбікормами, подрібненими коренебульбоплодами, сипкими добавками. У вигульних площадках і в корівниках з кормовим проходом шириною не менше 2 м і висотою годівниць не більше 0,75 м. Крім того може використовуватись для обслуговування кукурудзо і силосозбиральних машин, перевезення різних сільськогосподарських вантажів і в якості бункера дозатора.
Рис:1 — кузов; 2,3,4 — бітери верхний, середній, нижній; 5 — натяжний пристрій; 6 — транспортери поперечні; 7 — вал карданний; 8 — сниця; 9 — передача ланцюгова; 10 — транспортер додатковий; 11 — колеса ходові; 12 — транспортер кузова повздовжній; 13 — натяжний пристрій повздовжнього транспортера.
Агрегатується КТУ-10 з тракторами МТЗ-80/80 Л, МТЗ-82/82Л, приводиться від ВВП трактора. Обслуговує машину одна людина. шок з іншими кормами в годівниці тваринницьких приміщень, вигульних майданчиків і літніх таборів. Може бути використаний також для перевезення різних сільськогосподарських вантажів з розвантаженням їх через задній борт чи як живильник-дозатор у технологічних лініях кормоприготування та при завантаженні сховищ кормів. Основними структурними елементами кормороздавача є ходова частина ,рама , поздовжній транспортер , кузов , 3 бітери і поперечний транспортер . Ходова частина складається з передніх та задніх коліс, днища з підвіски і тягово-зчіпного пристрою.Вона включає раму зварної конструкції, передню і задню вісі, ресори від автомобіля ЗІЛ-130 і причіпний пристрій. Рама виконана з У-подібних гнутих пофілів. В верхній частині її приварані опори з отворами для кріплення днища. До лонжеронів рами прикріплені кронштейни ресор. Днище є несучою базою роздавача, до якого підвішені передні та задні осі з колесами. Передня і задня вісь виготовленні з стальних труб, в які вварені цапфи. Кожне колесо обертається на двух конічних підшипниках. На цапфах задньої осі є фланці для кріплення гальмівних барабанів. тові ресори.
Приводні механізми — це кардан, вал привода, редуктор, проміжний вал та приводи поздовжнього і поперечного транспортерів. Привод поздовжнього транспортера здійснюється кривошипно-шатунним та храповим механізмами і забезпечує зміну величини ходу та напрямку руху транспортера. Подача транспортера та напрямок його руху залежать від положень ексцентрикового диска, робочої і фіксувальної собачок по відношенню до храпового колес а.
Поздовжній транспортер являє собою чотири замкнених контури втулково-роликових ланцюгів з кроком 38 мм або кругло ланкових ланцюгів 9×27 мм з приєднаними до них скребками.
Робочими органами для вивантажування кормів з кузова і подавання їх в годівниці є подавальний і вивантажувальний транспортери та гребінчасті бітери.Подавальний транспортер планчастого типу встановлений на дні кузова.
Вивантажувальний транспортер стрічковий змонтований на рамі кормо- вивантажувального пристрою у передній частині кузова. Для завантаження корму в високі годівниці кормороздавач може комплектуватись похилим транспортером. Натяг полотна транспортера здійснюється за допомогою гвинтового натяжного пристрою. Прогин нижньої вітки поздовжнього транспортера повинен становити 60 -80 мм.
Всі робочі органи кормороздавача приводяться в дію від валу відбору потужності трактора.
Норму видачі корму регулюють за допомогою кривошипно-шатунного механізму з храповим колесом. Для цього фіксатор кожуха храпового колеса необхідно встановити на секторі порти відповідної поділки згідно таблиці. При цьому кормороздавач необхідно зупинити, а вал відбору потужності трактора-виключити. При роботі на два боки видача маси на один бік буде вдвічі меншою, ніж при роботі на один бік. Для роздавання кормів на обидві сторони додатковий транспортер демонтують і знімають заслінку з лівого вікна вивантажувального транспортера. Роздача з використанням додаткового транспортера можлива тільки на праву сторону. В цьому випадку два полотна вивантажувального транспортера замінюють одним та переставляють ланцюг привода. Для зміни напрямку руху вивантажувального транспортера міняють ланцюговий контур. Натяг ланцюгів повздовжнього транспортера і стрічок вивантажувального та допоміжного транспортерів регулюють натяжними гвинтами.
При роботі з додатковим похилим транспортером кут похилу його регулюють зміною довжини підтримуючого ланцюга залежно від висоти годівниць.
У боковинах кузова є бітери, що забезпечують розпушування та рівномірне подавання корму на поперечний транспортер. Поперечний транспортер має два натягнених на валки стрічкових контури, які подають корм у годівниці (на один або два боки). Кормороздавач обладнаний колодковими галь-мами з гідравлічним приводом і гальмом для стоянки.
Робочий процес виконується у такій послідовності. Завантаження корму в роздавач здійснюється від косарки-подрібнювача навантажувачами або транспортерами кормоцеху. Після доставки до місця годівлі тварин тракторист включає ВВП трактора і роздавач, рухаючись вздовж го-дівниць, видає корм на один або два боки.
При цьому поздовжній транспортер переміщує корм, що знаходиться на ньому, до бітерів. Останні зчісують, розпушують і скидають корм на поперечні транспортери, які подають його до годівниць.
Поздовжній транспортер приводиться в дію шатунно-храповим механізмом , який дозволяє змінювати норму видачі корму. За один оберт вала нижнього бітера шатун здійснює подвійний хід (вперед — назад). Робоча собачка шатуна, знаходячись у зачепленні з храповим колесом, повертає його на певний кут. Оскільки храпове колесо жорстко з'єднане з валом поздовжнього транспортера, останній також переміститься на певну відстань вперед і подасть корм до бітерів. Якщо ексцентриковий диск повернути проти годинникової стрілки, він перекриє частину зубців храпового колеса і собачка поверне його на менший кут. Внаслідок цього зменшиться подача поздовжнього транспортера. Норму видачі корму в межах від 6 до 72 кг/м довжини годівниці регулюють зміною швидкості руху повздовжнього транспортера за допомогою храпового механізму і робочої швидкості руху трактора в межах 1,7…2,6 км\год. Один тракторист на тракторі класу 1,4 кН
з роздавачем КТУ -10 А може обслуговувати 400-800 голів. КТУ-10А на відміну від КТУ-10, має більш вдосконалену конструкцію блоку літерів та його приводу, збільшує подачу на 13%. Затрати на технічне обслуговування знижені на 7%, а загальна металоємність – на 18%.
Операції налагодження кормороздавача КТУ-10.
У процесі наладки мобільного кормороздавача КТУ-10А регулюють натяг ланцюгів повздовжнього транспортера гвинтами, розміщеними в кінці кузова, а також стрічок поперечного конвеєра. При правильно відрегульованому натягу стрічка (стрічки) не має сповзати в бік і не пробуксовувати. Після цього регулюють натяг приводних ланцюгів (за допомогою натяжних зірочок): спочатку щодо правого конвеєра (у випадку роздвоювання на два боки), потім бітерів, повздовжнього та поперечного конвеєрів. Натяг полотен поперечного транспортера регулюють натяжним пристроєм. Для цього ,відвернув контргайку на болту натяжного пристрою, повертають її змінюють довжину вільного кінцю болта. Натяг вважається нормальним, якщо стріла прогину складає 120…200 мм у ланцюгу поздовжнього транспортера, 35…55 у ланцюгу привода поперечного транспортера, 10…17 у ланцюгу від редуктора до валу привода літерів, 20…40 – у ланцюгу привода нижнього бітера, 12…20 – в інших ланцюгових передачах. Слід пам'ятати, що надмірний натяг спричиняє прискорене спрацювання ланцюгів, зірочок, підшипників,валів та осей. Перевіряють сходження передніх коліс і в разі потреби регулюють його, змінюючи довжину тяг поворотного пристрою. Для цього встановлюють кормороздавач на рівному майданчику так. щоб передні колеса зайняли положення, відповідне прямолінійному переміщенню машини. На рівні передньої осі розташовують спеціальну розсувну лінійку між краями ободів коліс і вимірюють відстань за шкалою
Комментариев нет:
Отправить комментарий