Добрий день, учні групи № 14
ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".
За допомогою цього блогу, ми будемо з вами здійснювати дистанційне навчання з предмету: "Тваринництво"
07.12.2023
Тема програми: Технологія виробництва яловичини
Лабораторно - практичні заняття: |
Тема уроку:№ 15 Випоювання телят. Види відгодівлі великої рогатої худоби.Домашнє завдання - Опрацювати матеріал, скласти опорний конспект |
Основна мета вирощування молодняку — поповнення стада високопродуктивними тваринами. Щоб виростити худобу, яка б повною мірою виявляла генетично закладені можливості продуктивності, необхідно з перших днів вирощування телят створювати оптимальні умови годівлі та утримання, що забезпечить нормальний ріст і розвиток тварин.
У молочному скотарстві розрізняють три періоди вирощування молодняку: молозивний, молочний і післямолочний. Молозивний період триває 7 - 10 днів. Теля через 30 - 60 хв після народження повинно отримати 1 - 2 кг молозива. Більша даванка його може спричинити розлади у травному каналі. Потім кількість молозива й молока поступово збільшують і доводять до 1/5 - 1/4 живої маси теляти.
У кишки новонароджених легко проникають мікроби, які потрапляють у кров і спричинюють різні захворювання, тому що в крові телят немає білка глобуліну — носія імунних тіл. Глобулін надходить в організм новонародженого з молозивом і зумовлює розвиток захисних імунобіологічних властивостей.
Молозиво забезпечує організм теляти комплексом вітамінів, а також збуджує перистальтику кишок, сприяє вивільненню їх від первородного калу, виявляє послаблювальну дію. Воно містить майже у два рази більше сухої речовини, в 4 - 5 разів — загального білка, у 12 разів — альбуміну та глобуліну і в 1,5 раза більше мінеральних солей порівняно з молоком.
Протягом 10 - 15 днів телят утримують в індивідуальних клітках. Найдоцільнішими і найбільш економними є клітки Еверса завдовжки 1,5 м, завширшки 0,4 і заввишки 1 м. Підлога й стіни у них дерев’яні, що дає можливість створювати нормальні санітарно-гігієнічні умови утримання.
Якщо телят утримують у профілакторії до 10-денного віку, то для них необхідно мати 65 - 70 % місць від наявності їх кількості у родильному відділенні, а в разі подовженого строку (до 20 днів) —80 - 90 %. Із профілакторію родильного відділення телят переводять у телятник, де їх утримують у групових клітках по 10 -15 голів із розрахунку 1,5 - 2 м2 площі клітки на одну голову.
У молочному та молочно- м’ясному скотарстві застосовують ручне випоювання телят і змінно-групове утримання під коровами-годувальницями, а в м’ясному — вирощування на підсосі. За групового утримання використовують групові напувалки з фіксацією телят, що дає можливість індивідуально нормувати молочні корми. Молоко розливають за допомогою мобільних і стаціонарних установок. Перші 30 — 40 днів телятам випоюють молоко від здорових корів у кількості 1/5 — 1/6 живої маси новонародженого, потім поступово його замінюють збираним молоком, яке дають до 4 — 5- місячного віку. Племінним теличкам за молочний період випоюють 300 — 400 кг незбираного молока і 500 — 800 кг збираного з такого розрахунку, щоб вони з ним одержали 10 — 12 кг молочного жиру. Надремонт- ному молодняку незбираного молока випоюють 200 — 250 кг, а збираного — 500 — 700 кг.
Використовують також замінник незбираного молока (ЗНМ), що дає можливість знизити витрати незбираного молока до 60 кг і заощадити на вирощуванні одного теляти 240 кг цього цінного продукту харчування. Молочні корми згодовують два рази на добу.
Із 7-10-денного віку телят привчають до поїдання сіна. Концентровані корми починають давати з 15 — 20-го дня, а соковиті — на другому місяці життя. За 6 міс залежно від норми молочних кормів концентрованих згодовують із розрахунку на одну голову 170 — 225 кг. У зимовий період телятам дають 2 — 3 кг сіна, 5 — 6 — силосу і 1 — 1,5 кг концкормів із розрахунку на 100 кг живої маси. Влітку грубі й соковиті корми замінюють зеленою масою. Телятам у 2 міс її згодовують 3 — 4 кг, 4 — 10 — 12 і в 6 міс — 18 — 20 кг.
Взимку молодняк випускають на прогулянки у дворики. Влітку його бажано утримувати в таборах групами по 25 — 30 голів. Можна вирощувати телят змінно-груповим способом під коровами-году- вальницями. Для цього виділяють здорових корів із невисокою продуктивністю і підпускають до них телят із 12-денного віку по 2 — 4 голови залежно від молочності годувальниці. Підсисний період триває 3 міс. За лактацію під такою коровою можна виростити 6 — 10 телят, або три групи, з витратою молока з розрахунку на одне теля 200 — 350 кг.
Якщо господарство має пасовища, доцільно з молодняку комплектувати групи й випасати його. Це позитивно впливає на міцність кістяка, розвиток м’язової тканини, внутрішніх органів, накопичення в організмі мінеральних речовин, вітамінів і підвищення резистентності організму до різних захворювань. Якщо ж немає можливості випасати ремонтних телиць, то літом їх утримують у таборах і годують зеленими кормами з сіяних трав з обов’язковим наданням активного моціону тривалістю 4 — 6 год.
У разі пасовищного утримання з розрахунку на голову відводять 14 — 16 м2, а стійлово-табірного —16 — 20 м2 площі загону. Корисно у загонах споруджувати навіси з розрахунку 2 — 2,5 м2 на голову.
Вирощування племінних бугайців. Бугайців вирощують у племінних заводах і в племрепродукторах при облплемоб’єднаннях. Рівень годівлі їх має бути розрахований на одержання середньодобових приростів 750 — 1000 г. У молочний період цих тварин утримують групами. Схема годівлі до 6-місячного віку передбачає випоювання 320 — 450 кг незбираного молока і 600 — 1000 кг збираного, а також згодовування 220 — 230 кг сіна, 200 — силосу, 100 — 120 — коренеплодів, 195 — 217 кг концкормів. З 6 — 7-місячного віку їх утримують на прив’язі й дають більше, ніж ремонтним телицям, концентрованих і менше соковитих кормів. У стійловий період із розрахунку на 100 кг живої маси бугайцям згодовують 1,7 — 2 кг сіна, 0,5 — трав’яного борошна чи гранул і 0,8 — 1 кг концентрованих кормів. За загальною поживністю в раціоні сіно становить 45 — 50 %, трав’яне борошно або гранули — 10 — 15, концентровані корми — 40 — 45 %. Улітку замість сіна дають зелену масу. Такий тип годівлі сприяє формуванню міцного кістяка і позитивно діє на більш раннє статеве дозрівання. З повноцінною годівлею повинні раціонально поєднуватися щоденні тривалі прогулянки тварин.
Основні види і типи відгодівлі
• Основні види і типи відгодівлі молодняку залежать від основного корму, що буде в раціоні і підрозділяються на 1) відгодівлю на силосі; 2) відгодівлю з використанням сінажу; 3) комбіновану годівлю на силосі і сінажі; 4) відгодівля на буряковому жомі; 5) відгодівля на зелених кормах і пасовищах; 6) відгодівля з використанням барди; 7) відгодівля концентратного типу.
Відгодівля на силосі
• Найбільше значення і поширення має відгодівля на кукурудзяному силосі. Силос має високу енергетичну цінність: в 1 кг міститься 0,20-0,25 корм. од., 10-11 МДж обмінної енергії в 1 кг сухої речовини, але в силосі недостатньо протеїну, фосфору, а його каротин лише наполовину засвоюється в організмі. Тому в силосні раціони необхідно вводити високоякісне бобове сіно (люцерна, еспарцету) до 10% за поживністю, комбікорм до 30-40%, який містить фосфорні добавки, вітаміни А, Д та дефіцитні мікроелементи (цинк, кобальт, мідь, марганець, селен) у складі преміксів.
• Для одержання середньодобових приростів 800-1000 г в структурі раціонів при відгодівлі на силосі повинно бути: силосу кукурудзяного 40-50% за поживністю, концентратів (комбікорму 30-40%), сіна 10-12%, соломи 5-6%, кормових буряків 2-5%.
Відгодівля на жомі
• Особливістю хімічного складу жому є високий вміст вуглеводів (БЕР і клітковина) і недостача в ньому протеїну, фосфору і вітамінів (каротин, вітамін Д). Така незбалансованість жому є причиною того, що уже через 2-3 місяці відгодівлі на жомі худоба втрачає апетит, знижуються середньодобові прирости, тварини захворюють остеомаляцію, «падають» на ноги і передчасно, з низькою живою масою вибраковуються на м’ясокомбінат. Щоб цього не допускати необхідно жомові раціони збалансувати за протеїном фосфором і вітамінами за рахунок бобового сіна і комбікорму, в якому є фосфорні добавки, солі дефіцитних в жомі мікроелементів, зокрема цинку та вітаміни А,Д,Є. Ефективність жомової відгодівлі залежить від правильної програми інтенсивної відгодівлі на жомі. В період підготовки до жомової відгодівлі бичків живою масою 150-180 кг вирощують до 250-300 кг при рівні середньодобових приростів 800 г на раціонах, що містять сіно, кукурудзяний силос, мелясу, невелику кількість жому (10-15 кг на голову), комбікорм, сіль, премікс (табл. ). Потім бичків живою масою 300-350 кг інтенсивно відгодовують на жомі (45-50 кг на голову) до здавальної живої маси 450-500 кг. В раціонах ( ) крім жому згодовують по 3-3,5 кг комбікорму, 3 кг соломи або сіна, 1-1,5 меляси, 40-60 г діамонійфосфату, 50-60 г кухонної солі, 90-100 г мінерального преміксу, 0,8 г вітаміну Д, 0,1-0,3 г вітаміну А із вмістом 300 тис. МО вітаміну А в 1 г сухого стабілізованого концентрату вітаміну А.
Відгодівля на сінажі
• Характерною особливістю сінажу, як корму – є його висока і універсальна поживність, як джерела і протеїну, і мікро-макроелементів і частково енергії. Цінність сінажного типу відгодівлі полягає в можливості одержання більш високих, ніж при силосній відгодівлі приростів, але з меншими витратами зернових концентратів. Концентрати необхідні в сінажних раціонах лише як додаткове джерело енергії, половину яких можна замінити сухим жомом, або кормовими буряками за поживністю.
• В раціонах при сінажній відгодівлі бичків 60-65 і 70-80% міститься сінажу і 20-30% концентратів, що забезпечує одержання середньодобових приростів 900-1000 г при меншій собівартості 1 ц приросту у порівнянні із силоснимтипом відгодівлі та зменшеним в 1,5-2 рази витрачанням зернових концентратів.
• В 1 кг сінажу повинно бути 0,35 корм. од., 40-50 г перетравного протеїну і 2,1-2,2 МДж чистої (продуктивної) енергії, тобто сінаж повинен бути високоякісним і відповідати вимогам стандарту І класу.
Відгодівля на силосно–сінажно–концентратних раціонах
• Оптимальним варіантом в більшості господарств є комбінований силосно-сінажно-концентратний тип відгодівлі бичків, що поєднує перевагу силосу, як енергетичного корму, сінажу, як протеїново–вітамінно–мікроелементного корму і концентратів в складі комбікормів.
• Використання силосно–сінажно–концентрат них раціонів, в структурі яких 40-50% займає силос кукурудзяний, 25-30% сінаж бобових, 5-10%, сіно злаково-бобове, 30-35% комбікорм, забезпечує одержання середньодобових приростів на вирощування та відгодівлі 0,8-1,0 кг і передзабійної живої маси бичків симентальської, чорно-рябої, червоно-степової 550-600 кг у 18-21-місячному віці.
• Найбільш ефективно силосно-сінажно-концентратні раціони при відгодівлі бичків використовуються в складі повнораціонних кормосумішок, рецепти яких наведено в таблиці В процентах за вагою в сумішах 50-60% займає силос кукурудзяний, 28-32% сінаж бобових, 3-5% сіно, 8-10% комбікорми, 3-5%, буряки (при наявності).
Комментариев нет:
Отправить комментарий