ДОБРОГО ДНЯ УЧНІ ГРУПИ №34
Продовжуємо очне навчання
03.04.2024
Тема програми: Організація проведення механізованих робіт.
Тема уроку: №44 Організаційно-економічні основи планування та раціонального використання техніки. Вимоги безпеки праці.
ЗВОРОТНІЙ ЗВ'ЯЗОК:вайбер група
Домашнє завдання: Опрацювати та записати конспект.
https://evgivanov.github.io/expl_html_book/book/part1/tema1-9.html
Загальні правила техніки безпеки під час роботи на машинно-тракторних агрегатах посилання на навчальний фільм https://www.youtube.com/watch?v=yE9yTSrwM9I
https://www.youtube.com/watch?v=yE9yTSrwM9I
Продуктивністю агрегату називають обсяг
робіт нормативної якості, що виконує агрегат за одиницю часу. Обсяг роботи
можна визначати в одиницях площі, маси продукції, шляху тощо. За одиницю часу
приймають, як правило, годину, зміну, день, добу.
Залежно від виду роботи,
продуктивність вимірюють у гектарах обробленої або зібраної площі (оранка,
культивація, сівба, збирання) або в тоннах одержаної продукції (молотьба,
силосування, зерноочисні роботи). Продуктивність транспортних засобів у
більшості випадків вимірюють у тонно-кілометрах (т⋅км)(т⋅км), а навантажувально-розвантажувальних – у
тоннах.
Продуктивність агрегату
в кінцевому випадку формує рівень продуктивності праці в сільському
господарстві, яка характеризує кількість роботи певної якості, виконаної в
одиницю часу, або у вартісному виразі – кількість споживчої вартості,
виробленої за одиницю часу (для завершеного виробництва). При цьому, що вища
якість виконаної роботи, то більша її споживча вартість. Якщо кількість
продукції однакова, але продукція відрізняється за якістю, то продуктивнішою
вважають працю працівника, який в однакових умовах і за той самий час виконує
роботу (або створює продукт) вищої якості.
В умовах сільського
господарства поліпшення якості сприяє збільшенню врожаю, тобто підвищенню
продуктивності праці.
2. Теоретична продуктивність МТА і
фактори, що впливають на неї
Годинна теоретична
продуктивність мобільних агрегатів на польових роботах умовно можна відобразити
як площу прямокутника (рис. 1.9.1), в якого одна сторона дорівнює
конструктивній ширині захвату агрегату (BкBк) м, а друга –
довжині шляху, пройденого агрегатом без буксування енергетичного засобу за
теоретичної швидкості руху (VтVт) км/год, за одну
годину безперервної роботи агрегату.
Шляхи підвищення продуктивності МТА
Оскільки продуктивність
МТА залежить передусім від експлуатаційних властивостей двигуна, трактора і
сільськогосподарської машини, режимів роботи агрегату та організації робіт, то
головними шляхами підвищення її продуктивності є:
1. Підтримування в процесі
експлуатації тракторів високого рівня реалізації потужності на валу двигуна і
на гаку внаслідок своєчасного і проведеного в належному обсязі технічного
обслуговування тракторів з використанням засобів діагностування, своєчасного
усунення несправностей і розрегулювань та ін.
2. Зниження питомих опорів
машин і агрегату завдяки своєчасному і високоякісному проведенню технічного
обслуговування, використанню комплексних і комбінованих агрегатів, у яких
загальний опір менший сумарного опору машин за їх роздільної роботи, виконанню
робіт в оптимальні строки (наприклад, за агротехнічної і механічної стиглості
ґрунтів) та ін.
3. Правильне комплектування
агрегатів внаслідок вибору найраціональнішої ширини захвату і вибір
раціонального швидкісного режиму (маневрування передачами, роботи на підвищених
швидкостях, використання широкозахватних і комбінованих агрегатів, маркерів і
слідопокажчиків), що забезпечують якнайкраще завантаження трактора та його
роботу з максимальним тяговим ККД і найбільшою тяговою потужністю.
4. Підвищення ступеня
використання часу зміни ττ і коефіцієнта
змінності як результат кращої організації роботи агрегатів згідно з
планом-маршрутом у дво- і тризмінному режимах, упровадження раціональних
способів руху для цих умов роботи агрегату, поліпшення підготовки робочого
місця агрегату (тобто розмічення поля на загінки оптимальної ширини, відбивна
мінімальних поворотних смуг).
5. Застосування в
господарствах диспетчерської служби, що забезпечує можливість своєчасного
контролю за ходом виконання змінних норм виробітку, усунення простоїв агрегатів
та повної ліквідації непродуктивних витрат часу.
6. Організація групової
роботи агрегатів із забезпеченням потокових методів виробництва, поліпшення
технологічного обслуговування агрегатів, використання засобів механізації за технологічного
і технічного обслуговування машин, безперебійного постачання їх
пально-мастильними матеріалами, запасними частинами та інструментом.
7. Автоматизація
регулювання, підтримування сталості технологічних процесів, водіння агрегатів
заданою траєкторією, регулювання швидкісного режиму і зчіпки трактора з
машиною.
8. Підвищення кваліфікації
механізаторських кадрів, наукова організація праці, моральне і матеріальне
стимулювання праці механізаторів.
Для успішного
виробничого процесу слід прагнути досягти узгодженого ритму роботи всіх
підрозділів господарства, забезпечувати раціональну розстановку кадрів у
процесі виробництва, поділ і кооперацію праці, визначати нормування і
стимулювання праці, оптимальний режим праці і відпочинку виконавців. Цього
можна досягти завдяки організації праці і виробництва. Сутність організації
праці полягає у створенні оптимальної взаємодії працюючих людей, знарядь і
предметів праці на основі доцільної організації робочих систем (робочих місць)
з урахуванням продуктивності і потреб людини. Організація праці спрямована на
створення найсприятливіших умов праці, збереження та підтримку на високому
рівні працездатності працівників, підвищення ступеня привабливості їх праці та
досягнення повного використання засобів виробництва. Організація праці –
сукупність технічних, організаційних, санітарногігієнічних заходів, що
забезпечують ефективніше використання робочого часу, засобів виробництва,
виробничих навичок і творчих здібностей кожного члена колективу, усунення
важкої ручної праці і здійснення сприятливих впливів на організм людини. 193
Мета організації праці складається з двох взаємопов'язаних частин: підвищити
дохідність підприємства або коефіцієнт корисної дії робочої системи, тобто
виробляти більшу кількість продукції належної якості при низьких витратах;
гуманізувати працю шляхом зниження високого навантаження на працівників та
підвищення безпеки праці. В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління
можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення
організації праці. Економічні завдання передбачають досягнення максимальної
економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат
на виробництво продукції і надання послуг належної якості. Соціально-психологічні
завдання полягають у створенні сприятливих умов праці і підвищенні
культурно-технічного рівня працівників для забезпечення високої їх
працездатності і задоволення від роботи. До основних практичних завдань
організації праці належать: розроблення і поліпшення процесів, методів та умов
праці; проектування і раціоналізація робочих місць, машин, інструментів,
допоміжних засобів, процесів обробки предметів праці з урахуванням характеру
трудових процесів. Організація праці – це структуризація праці, що передбачає
формування змісту праці і часового зв'язку людини з трудовим процесом з метою
підвищення дохідності підприємства й одночасно привабливості робочих місць, а
також ступеня задоволення працею. Структуризація праці спирається на висновки
психології щодо поведінки і динаміки груп. Поведінка людей значною мірою
визначається можливістю задовольнити важливі для кожного потреби. Можливості
розширюються з підвищенням активізації мотивації людини відповідним формуванням
змісту праці. 194 До принципів структуризації праці належать: розширення
завдань (спеціалізації), збагачення змісту завдань (трудового процесу), зміна
роботи, групова робота. Зміна робіт (ротація) розглядається як збагачення
змісту праці шляхом здійснення різних видів діяльності на різних робочих
місцях. Ротація буває: планова і непланова; з власної ініціативи і з ініціативи
адміністрації. Ротація здійснюється як на окремих робочих місцях, так і в межах
групи працівників. Наукова організація праці у сільськогосподарських
підприємствах – це комплекс науково обґрунтованих заходів, спрямованих на
постійне удосконалення праці окремих працівників, планомірне та найдоцільніше
поєднання робочої сили із засобами виробництва з метою ефективного використання
землі, трудових ресурсів, техніки та інших засобів виробництва і одержання
високоякісної продукції. Наукова організація праці передбачає: • розробку та
впровадження раціональних форм поділу та кооперації праці, організацію
виробничих підрозділів і первинних трудових колективів – бригад, ланок, загонів;
• поліпшення організації обслуговування робочих місць, прийомів і методів праці
на основних та допоміжних роботах; • виховання працівників у дусі свідомого
ставлення до праці, розвиток їхньої творчої ініціативи, зміцнення трудової
дисципліни; • удосконалення нормування, основної та додаткової оплати праці
працівників; • розробку та впровадження внутрішньозмінних, тижневих, місячних і
річних режимів праці та відпочинку; • підготовку та підвищення кваліфікації
кадрів; • створення сприятливих санітарно-гігієнічних, психофізіологічних та
естетичних умов праці. 195 Напрями підвищення рівня організації праці. Ринкова
ситуація вимагає від підприємств здійснення постійних техніко-технологічних
нововведень, результативність яких залежить від рівня організації праці
працівників. Основними напрямами підвищення рівня організації праці та її
ефективності є: розподіл і кооперація праці, що полягають в науково
обґрунтованому розподілі працівників за певними трудовими функціями, робочими
місцями, а також об'єднанні їх у виробничі колективи; організація й
обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого
часу; нормування праці, що передбачає визначення норм трудових затрат на
виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці та
визначення ефективності виробництва; організація підбору персоналу та його
розвиток, що охоплюють планування, профорієнтацію, профвідбір, наймання
персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар’єри тощо; оптимізація
режимів праці і відпочинку, які передбачають встановлення найраціональнішого
чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця.
Відпочинок та його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню
високої працездатності протягом робочого часу; раціоналізація трудових
процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного
досвіду. Раціональним уважається такий спосіб роботи, який забезпечує
мінімальні затрати часу; поліпшення умов праці, що передбачає зведення до
мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а
також формування системи охорони і безпеки праці; зміцнення дисципліни праці,
підвищення творчої активності працівників; мотивація й оплата праці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий