Агротехнологія Урок №20, 25.12.2023

 

ДОБРОГО ДНЯ УЧНІ  ГРУПИ №34

25.12.2023

Тема програми :   Агротехнічні заходи із захисту грунтів від водної та вітрової ерозій

Тема уроку: № 20    Особливості обробітку грунту еродованих земель. Смугове розміщення   с\г культур.

 Домашнє завдання :

Опрацювати матеріал .Написати конспект.

Переглянути навчальнний фільм 


Протиерозійний обробіток ґрунту На простих схилах, де діють процеси водної ерозії, всі заходи обробітку ґрунту, а також сівбу сільськогосподарських культур потрібно проводити впоперек напрямку схилу. Утворені при цьому на поверхні ґрунту борозни та гребені сприяють затриманню поверхневого стоку й просочуванню більшої кількості води у ґрунт. На схилах до 1,5° крутизни поперечна оранка повністю виключає поверхневий стік, а на схилах до 2-2,5° зменшує його в 3-4 рази порівняно з оранкою вздовж схилу. На крутіших схилах ефективність цієї оранки підвищується — змив ґрунту зменшується в 4 - 8 і навіть у 15 - 30 разів. Численні дослідження поперечного обробітку ґрунту, проведені в різних природних умовах, показали в загальному його високу протиерозійну ефективність. Зяблева оранка поперек схилу дозволяє затримати додатково 5-8 мм вологи і дає збільшення врожаю зернових на 2-4 ц/га. У результаті зменшується й змивання ґрунту, особливо в маловодні роки. Однак відомі випадки, коли поперечний обробіток приводив до збільшення стоку й змиву ґрунту. Необхідними умовами протиерозійної ефективності поперечного обробітку ґрунту є наступні: 1) розташування борозен і гребенів у напрямку, близькому до горизонталей, що забезпечує відсутність великих ухилів уздовж борозен; 2) помірна інтенсивність дощу або сніготанення, що не приводить до переповнення увігнутих форм нанорельєфу водою; 3) сполучення поперечного обробітку з глибокою оранкою, що забезпечує усмоктування затриманої води; 4) крутість схилу не більше 5-6° (оптимальним є ухил 2-3°; зі збільшенням ухилу ємність форм нанорельефа зменшується). Для посилення протиерозійного впливу на ґрунт поперечного основного обробітку на схилах запроваджують додаткові заходи: створення водозатримувального мікрорельєфу (валко- та борозноутворення, ступінчаста різноглибинна оранка, лункування, переривчасте борознування), смугове розпушування або полицево-безполицева оранка, щілювання та кротування ґрунту. Лункування ефективніше на схилах крутизною до 5°, а переривчасте борознування — на крутіших. Обробіток ґрунту і посів культур у напрямку до горизонталей. На землях з рельєфом, утвореним складними схилами, оранку та інші види обробітку краще проводити по горизонталях, щоб забезпечити поперечне положення гребенів і борозен у кожному місці складного схилу. Цей (контурний) обробіток найефективніше сприяє зменшенню змиву ґрунту на складних схилах крутизною до 3°. На крутіших схилах, особливо за великого водозбору, коли значна маса стоку не може бути увібрана ґрунтом, контурна оранка менш ефективна. За цих умов краще проводити вузькозагінну оранку під гострим кутом до горизонталей, що забезпечує повільне стікання води й менше розмивання ґрунту. Оранка, культивація, боронування й посів у напрямку, близькому до горизонталей, є найменш трудомістким способом захисту ґрунтів від ерозії. При цьому гребені й борозни, розташовують перпендикулярно до напрямку схилового стоку, створюють найбільший можливий опір руху води, затримують частину стоку й сприяють збільшенню поглинання води ґрунтом. У районах надлишкового зволоження, де немає необхідності в додатковому нагромадженні води, обробіток ґрунту варто проводити під невеликим кутом до горизонталей, щоб забезпечити безпечний відвід надлишків води. У районах хиткого й недостатнього зволоження обробіток ґрунту бажано проводити строго по горизонталях. Це можливо при наявності легких маневрених машин і знарядь. Сучасна сільськогосподарська техніка дозволяє проводити обробіток у напрямку, близькому до горизонталей. Для цього використовують два способи: організація прямолінійно-контурного обробітку, проводиться на відрізках прямих у напрямку горизонталей; виділення на схилі полів або робочих ділянок з різним напрямком оранки (рис. 6.7). Рис. 6.7. Розміщення полів на схилі і напрямок обробітку ґрунтів (відзначено стрілками) На цьому рисунку представлені три варіанти розміщення полів на двосторонньому схилі (Вервейко, 1971). У першому варіанті (а) передбачається розташування полів 2 й 3 довгими сторонами уздовж схилу, що змушує проводити обробіток ґрунту в тому ж напрямку, що неприйнятно при захисті ґрунтів від ерозії. В другому варіанті (б) з контурним розташуванням границь полів забезпечується найкращий захист ґрунтів від змиву, однак за технологічними й економічними умовами він не завжди здійсненний. У третьому варіанті (в) ґрунт захищений трохи гірше, ніж у другому, однак, якщо врахувати, що витрати на обробіток ґрунту в третьому варіанті в 2,3 рази менші, ніж у другому, то третій варіант (в) виявиться оптимальним для господарства. Глибока оранка й оранка з грунтопоглибленням. Збільшення глибини обробітку ґрунту приводить до підвищення водопроникності ґрунту і відповідно до зменшення стоку води й змиву ґрунту. Оранка на глибину 20-22 см вважається нормальною, а на 25-27 см і глибше — глибокою. На повнопрофільних ґрунтах Лісостепу і Степу орати на зяб можна до глибини 27 — 30 і навіть до 35 см, а на змитих — на глибину окультуреного гумусового шару з додатковим розпушуванням шару лапами-ґрунтопоглиблювачами або корпусами з вирізними полицями. Таку диференціацію оранки за глибиною застосовують також залежно від елементів рельєфу. На верхніх частинах схилів, вододільних плато, де ґрунтовий покрив повнопрофільний, оранку можна поглиблювати без обмежень, а нижче по схилу, де ґрунт змитий з малопотужним гумусовим горизонтом, потрібно орати на його глибину з додатковим розпушуванням підорного шару. Численні досліди показали, що при зяблевій обробці ґрунту поглиблення орного шару на 1 см приводить до зменшення стоку на 0,8-4 мм. Такий широкий діапазон зв'язаний з особливостями зими й глибиною обробітку. Глибокий обробіток найбільш ефективний в багатоводні роки. В маловодні роки, коли стік невеликий, його ефективність мала. Обробіток ґрунту на малу глибину (6-8 см, наприклад при лущенні стерні) слабко впливає на стік. Збільшення глибини обробітку, особливо в діапазоні 15-25 см, приводить до різкого скорочення стоку. У діапазоні 25-27 см ефективність цього прийому падає. Найбільш ефективна у відношенні загального скорочення стоку глибина оранки 27-30 см. Окультурення ґрунту приводить до збільшення ефективної глибини оранки. При гідрологічних розрахунках ефективність грунтопоглиблення приймають постійною, рівною зниженню шару стоку на 1,2 мм при поглибленні на 1 см. На змитих ґрунтах рекомендується проводити глибоку обробку плугом з грунтопоглибленням або плугом з вирізним відвалом, щоб не вивертати на поверхню малородючі глибокі шари ґрунту. Протиерозійне значення має й безполицева глибока оранка до глибини 40 см або глибокий плоскорізний обробіток упоперек схилу. Залишена на поверхні ґрунту стерня сприяє накопиченню снігу, меншому промерзанню ґрунту й, відповідно, підвищенню його водопроникності при сніготаненні, що зумовлює зменшення стоку й змиву. Глибоке розпушування ґрунту смугами. Глибока оранка дуже ефективний, але енергоємний захід. Тому таку оранку можна проводити через 2-3 роки, чергуючи її зі звичайною оранкою. Крім того, з метою економії засобів замість суцільної глибокої обробки рекомендується звичайна оранка з наступним глибоким розпушуванням смугами (Каштанов, Заславський, 1984). Ширина смуг 1,2-3,5 м, відстань між ними 10-15 м. Використання цього прийому скорочує змив ґрунту в 1,5-2,5 рази і збільшує врожайність зерна кукурудзи на 4-16%. Смугове розпушування та полицево-безполицева оранка на схилах, надаючи поверхні ґрунту хвилястого профілю упоперек схилу, має позитивне протиерозійне значення, сприяє затриманню снігу та стоку й збільшенню водопроникності на розпушених та зораних смугах. Східчаста оранка. Сутність східчастої оранки полягає в створенні східчастої форми плужної підошви й борозен різної глибини, що чергуються, на поверхні ґрунту й утрудняють внутрішньоґрунтовий і поверхневий стік. Її проводять чотирьохкорпусним плугом, при цьому другий і четвертий корпуси встановлені на звичайну глибину, а перший і третій – на 10-15 см глибше. За даними І.С. Шатілова, застосування східчастої оранки затримує в середньому 100-120 м 3 /га (10-12 мм) води, зменшує змив ґрунту на 5,8 м 3 /га, збільшує врожайність зернових на 2,4 ц/га (Каштанов, Заславський, 1984). Описані заходи затримання та послаблення поверхневого стоку талих і зливових вод забезпечують зменшення або навіть повне припинення змиву, збільшення водопоглинальної здатності ґрунту, які застосовують додатково до поперечного обробітку ґрунту на схилах, і збільшення запасів ґрунтової вологи на 200 - 300 м 3 /га, що сприяє значному підвищенню врожайності сільськогосподарських культур і збереженню родючості ґрунтів.

 Смугове розміщення культур як захід боротьби з ерозією відомий давно. Характер протиерозійної дії його полягає в розпиленні стоку талих і зливових вод з наступною кольматацією продуктів змиву, а також у зменшенні швидкості та шляху пилеповітряного потоку над незахищеною поверхнею ґрунту і в зниженні її дефляції.





Смугове розміщення агрофонів і сільськогосподарських культур застосовують як в окремих полях на схилах, так і на площі всієї ґрунтозахисної сівозміни. Найзручніші для цього схили з прямим поперечним профілем, що не мають улоговин. Для захисту ґрунтів від водної ерозії ефективне таке розміщення смуг, за якого поздовжній нахил їхніх меж не перевищує 1 °. Для цього межі смуг розміщують у вигляді паралельних прямих або кривих ліній, максимально наближених до напрямку горизонталей.

При створенні криволінійних смуг необхідно, щоб радіус кривизни був зручним для роботи тракторів і сільськогосподарських машин, не призводив до втрат урожаю і становив при чергуванні густопокривних культур з паром 50 м і з просапними - 90 м.

Для захисту ґрунтів від видування смуги слід розміщувати під прямим кутом до напрямку ерозійно небезпечних вітрів. В умовах пересіченої місцевості таке розміщення смуг від перпендикулярного не перевищувало 45° у районах слабкого і 25-30° сильного прояву вітрової ерозії.

Ширина смуг повинна бути меншою від критичної довжини схилу, небезпечної в ерозійному відношенні за відсутності рослинного покриву; забезпечувати достатнє розсіювання і затримування стоку, кольматаж змитого ґрунту, а також зменшення швидкості вітру в приземному шарі; бути однаковою по всій протяжності і забезпечувати ефективне використання сучасних високопродуктивних сільськогосподарських машин і знарядь.

Ширину смуг установлюють залежно від: гранулометричного складу, фільтраційної здатності та ерозійної стійкості ґрунтів, крутості, довжини і форми схилу; ґрунтозахисної характеристики вирощуваних культур, напрямку вітрів, що зумовлюють пилові бурі, і відхилення смуг від цього напрямку (табл. 40).

Оптимальну ширину смуг у кожному конкретному випадку встановлюють за найбільш небезпечною в ерозійному відношенні культурі й узгоджують з парною кількістю проходів посівних агрегатів для просапних культур.

На полях, що піддаються вітровій ерозії, ширина смуг для ґрунтів важкого гранулометричного складу не повинна перевищувати 100-120 м. Якщо такі ґрунти у верхньому шарі містять карбонати в кількості, що перевищує 4% СаСО3, а також на середніх суглинках, ширина смуг не повинна бути більшою ніж 75 м. На ґрунтах легкого гранулометричного складу смуги створюють шириною до 50 м. На схилах ширину смуг установлюють за нормативами, рекомендованими для захисту ґрунтів від водної ерозії.

Посівні смуги зумовлюються виробничими ділянками. Довжина їх відповідає довжині гонів робочих проходів, які визначають ефективність використання машин і знарядь. Оптимальну їх довжину наведено в табл. 41.

При смуговому розміщенні культур внаслідок переміщення орного шару під впливом полицевого обробітку, скочування грудок землі та зсуву ґрунту машинами і знаряддями внизу схилу акумулюються продукти змиву. На цих продуктах під густопокривними культурами протягом 3-4 років формуються терасовані уступи-агротераси. Висота їх на схилі крутістю 5-7° може досягати 0,7-1,2 м і більше.

У зв'язку з цим спостерігається деяке зменшення площі, а також ширини розорюваних смуг. На схилах крутістю 3-5° ці величини становлять 1,5-2 м.

Швидкість агротерасування відбувається в 10-15 разів повільніше, якщо технології вирощування культур у смугах ґрунтуються на безполицевому обробітку, здійснюються гусеничними тракторами і широкозахватними агрегатами. На схилах з улоговинами глибиною 20-60 см і шириною 0,5-10 м у цьому разі особливо ефективне мульчування шляхом насічування післяжнивних решток кукурудзи на улоговини стоку шаром 15-20 см.

Таблиця 40

Ширина посівних смуг залежно від крутості схилу, виду агрофону і ґрунтів, м (І. А. Пабат)

Крутість схилу, град

При чергуванні

Багаторічних трав з

Озимих і ярих зернових звичайної рядкової сівби з

чистим паром

просапними

ярими колосовими

озимими зерновими

чистим паром

просапними

Супіщані Грунти

1

75,6

75,6

75,6

151,2

67,2

75,6

2

75,6

75,6

75,6

151,2

67,2

75,6

3

58,8

75,6

72,0

151,2

50,2

67,2

4

42,0

50,4

72,0

122,6

33,6

50,4

5

25,2

42,0

57,6

93,6

-

33,6

6

-

33,6

43,3

72,0

-

25,2

7

-

-

36,0

57,6

-

-

Суглинкові Грунти

1

75,6

75,6

75,6

151,2

75,6

75,6

2

75,6

75,6

75,6

151,2

75,6

75,6

3

67,2

75,6

75,6

151,2

75,6

75,6

4

50,4

67,2

72,0

151,2

42,0

58,8

5

33,6

50,4

72,0

115,2

33,6

42,0

6

-

33,6

50,4

86,4

-

33,6

7

-

-

43,2

72,0

-

-

Таблиця 41

Оптимальна довжина смуг і сільськогосподарських культур (К. Л. Холуп'як, Є. М. Смирнова)

 

Смугове розміщення сільськогосподарських культур використовують як захід для затримання ерозійних процесів на довгих схилах — у таких умовах, де зростають маса, швидкість і несуча сила води. Тут застосовують сівозміни з приблизно рівними площами зернових, кормових культур і трав. Там, де ерозія особливо небезпечна, використовують постійні смуги з багаторічних трав, чагарників та дерев. Еродовані ділянки відводять під ґрунтозахисні лучно-пасовищні сівозміни.

 Землі, на яких почалися вітрові ерозійні процеси, підлягають негайному проведенню заходів, які гальмують процеси ерозії. Одним з таких заходів є залуження земель.

Кулісний пар — пар, на якому смугами висівають рослини з високими стеблами (кукурудзу, соняшник, гірчицю, сорго). Куліси пом’якшують негативну дію суховіїв, затримують сніг на полях, захищають ґрунт від ерозії. Кулісні пари розташовують упоперек від панівних вітрів. Навесні перед висівом кулісних рослин з міжряддями 15, 45 і 60 см проводять 1–2 культивації ґрунту на глибину 8–10 або 10–12 см. Улітку висів кулісних рослин збігається з обробітком чистого пару. У кулісних рослин весняного висіву видаляють органи плодоношення, а стебла залишають на коренях для затримки снігу.Кулісні пари поширені у степових посушливих районах, їх використовують як попередники озимих.

 До посіву кулісних рослин поле обробляють за системою чорного пару. Куліси (смуги) із соняшника, гірчиці, рицини, кукурудзи висівають поперек панівних вітрів в один, два або три ряди. Відстань між кулісами неоднакова в різних зонах. Для сівби використовують сівалку СКП-2, яка агрегатується зі зчепом культиваторів при черговій обробці. Подальший догляд за паром у міжрядних просторах ведуть, не пошкоджуючи куліс. Кулісні рослини повинні загрубіти до заморозків.Правильно оброблюваний кулісний пар збільшує врожайність ярої пшениці на 2,6–4,4 ц/га.

 

 



Комментариев нет:

Отправить комментарий