Урок №5 Агротехнологія 23.10.23

 Добрий день, учні групи № 34 

ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей". 

ЗА ДОПОМОГОЮ  ЦЬОГО БЛОГУ БУДЕМО ВИВЧАТИ ПРЕДМЕТ АГРОТЕХНОЛОГІЇ.23.1023

ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДРУЧНИК "АГРОТЕХНОЛОГІЇ"                                    http://www.e-litera.com.ua/upload/pto/pto-agrotech.pdf

Домашнє завдання - Опрацювати матеріал, скласти опорний конспект

Створити презентацію .Механічний обробіток ґрунту 

Тема програми: Вступ. Основи агрономії

Тема уроку №5:  Завдання та агробіологічне  значення механічного обробітку  грунту        

1.  Родючість ґрунту і забезпечення рослин необхідними факторами життя значною мірою визначаються системою обробітку ґрунту.                                             Обробіток - це механічний вплив робочих органів, машин і знарядь на ґрунт із метою створення оптимальних умов для росту і розвитку сільськогосподарських культур.

Основним завданням обробітку є поліпшення фізичного стану верхнього шару, створення оптимального співвідношення між. капі­лярною і некапілярною пористістю та вмістом вологи і повітря в ґрунті.

Поліпшення фізичного стану ґрунту сприяє розвитку біологічних процесів, підвищенню життєдіяльності мікроорганізмів, розкладу органічних речовин, перетворенню недоступних форм поживних речовин у доступні. Під час обробітку у верхній шар ґрунту заробляються рослинні рештки, органічні та мінеральні добрива, які ефективніше використовуються рослинами.

Обробіток ґрунту забезпечує ефективну боротьбу з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин. Так, мілкий обробіток створює сприятливі умови для проростання насіння бур'янів, сходи яких знищуються наступними обробітками. Під час глибокої оранки гине значна кількість насіння бур'янів, а також збудників хвороб і шкідників. Обробляючи ґрунт, створюємо сприятливі умови для якісної сівби, дружного проростання насіння, активного росту і розвитку рослин під час вегетації. Обробіток ґрунту є одним із засобів захисту ґрунтів від ерозії (застосування безполицевого обробітку в районах поширення вітрової ерозії, контурна оранка, лункування, валкування, боронування тощо).

 

2. Механічний обробіток ґрунту супроводжується такими технологічними процесами: перевертанням, розпушуванням і кришінням, перемішуванням, вирівнюванням та ущільненням.

Перевертання — процес, під час якого верхній і нижній шари міняються місцями, що зменшує диференціацію орного шару ґрунту і розпилення структурних агрегатів. Періодичне переміщування шарів поліпшує фізичні властивості ґрунту, підвищує його родючість. Найкраще перевертається ґрунт під час оранки.

Розпушування і кришіння сприяє поліпшенню повітряного режиму кореневмісного шару ґрунту, підвищує його водопроникність, інтенсифікує життєдіяльність аеробних мікроорганізмів. Добре розпушується ґрунт під час оранки, фрезерування, культивації, дискування і навіть боронування. Брили і великі груди добре кришаться під час коткування.

Перемішування ґрунту передбачає утворення однорідного верхнього шару, добре перемішаного з внесеними добривами. Найкраще переміщується ґрунт фрезами.

Вирівнювання поверхні ґрунту проводиться для зменшення площі випаровування, створення сприятливих умов для рівномірного загортання насіння, а в районах зрошення - поливу. Для цього використовують грейдери, скрепери, бульдозери. Рілля добре вирівнюється боронами, культиваторами, шлейфами, волокушами, котками.

Ущільнення ґрунту зумовлюється необхідністю зниження дифузного випаровування вологи з верхнього шару за рахунок зменшення некапілярної пористості, підняття вологи до висіяного насіння та збільшення теплопровідності ґрунту, кришіння брил і грудок. Ущільнюють надмірно розпушений ґрунт котками.

 

3. Одноразова дія ґрунтообробних машин і знарядь на ґрунт називається заходом його обробітку.Розрізняють загальні та спеціальні заходи обробітку ґрунту. До загальних відносяться: оранка, безполицеве розпушування, дискування, культивація, боронування; до спеціальних: шлейфування, коткування, щілювання, фрезерування тощо.

Оранка - це обробіток ґрунту плугами, під час якого він кришиться, розпушується і перевертається. Оранка плугом із передплужниками називається культурною. При цьому, верхній шар ґрунту зрізується і скидається передплужником на дно борозни, а основний корпус плуга приорює його і виносить на поверхню нижній шар, що добре кришиться.

Така оранка забезпечує заробку в ґрунт рослинних решток і внесених добрив, сприяє зберіганню вологи. Тому, ефективність внесених добрив на фоні культурної оранки завжди вища порівняно з оранкою плугами без передплужників. Під час оранки на глибину 20-22 см передплужник встановлюють на глибину 10-15 см, а із збільшенням глибини оранки - на більшу глибину. Якщо глибина оранки понад 24 см, то така оранка називається глибокою.

Глибока оранка поліпшує фізичні властивості ґрунту, сприяє засвоєнню вологи і більшому її випаровуванню в районах надмірного зволоження, стимулює біологічні процеси в нижніх шарах ґрунту, підвищує їх родючість, забезпечує ефективну боротьбу з бур'янами, шкідниками і хворобами культурних рослин.

Якщо на ґрунтах із неглибоким орним шаром глибока оранка неможлива, застосовують поглиблення орного шару на 20 % попередньої глибини з одночасним внесенням добрив.

Більшість культур позитивно реагує на поглиблення орного шару, зокрема просапні культури. Щороку глибока оранка недоцільна, оскільки може утворюватися так звана плужна підошва, що затримує проникання води, повітря і коріння в нижні шари ґрунту. За ротацію 10-пільної сівозміни глибоку оранку рекомендується проводити не більше 2-3 разів.

Глибоке безполицеве розпушування ґрунту - це обробіток без перевертання його з метою залишення на поверхні поля стерні та інших рослинних решток. Під час безполицевого обробітку ґрунт плоскорізними лапами піднімається й опускається після проходу знаряддя на попереднє місце без помітних порушень будови верхнього шару.

Найбільшого поширення цей обробіток набув у степових районах, де можлива вітрова ерозія. Застосовуючи плоскорізи-глибокорозпушувачі КПГ-250 і КПГ-2-150, ґрунт обробляють залежно від глибини гумусового горизонту на глибину від 20 до 30 см.

У районах поширення вітрової ерозії ґрунт обробляють культиваторами-плоскорізами КПП-2,2, КПШ-5, КПШ-9 на глибину 10-18 см. Плоскорізний обробіток на незначну глибину застосовують і в Лісостепу України під час підготовки ґрунту під ярі зернові після просапних та під озимі після гороху, кукурудзи на силос і зелений кормДискуванням кришиться бриласта рілля, частково перемішується верхній шар ґрунту і підрізуються вегетуючі бур'яни.

Лущення стерні проводиться після збирання зернових культур, під час якого підрізується стерня і вегетуючі бур'яни, кришиться, розпушується і перемішується верхній шар ґрунту, створюються умови для проростання насіння бур'янів, полегшується наступний обробіток. Неглибоке лущення (6-8 см) проводять дисковими знаряддями (ЛДГ-5А, ЛДГ-10А), а для більш глибокого (15-16 см) використовують важкі дискові борони (БДТ-3А, БДТ-7А, БДТ-10) і лемішні лущильники (ППЛ-5-25, ППЛ-10-25). У районах поширення вітрової ерозії для лущення стерні використовують культиватори-плоскорізи.

Культивація — це обробіток поля культиваторами, під час якого добре розпушується, перемішується і вирівнюється верхній шар ґрунту і повністю підрізуються вегетуючі бур'яни.

Робочими органами культиваторів є розпушувальні або підрізувальні лапи. Розпушувальні використовуються для обробітку чистих від бур'янів ґрунтів, підрізувальні - для підрізування і знищення бур'янів. Підрізувальні лапи менше перевертають ґрунт, що сприяє кращому зберіганню вологи порівняно з розпушувальними органами.

Культиватори з плоскорізними лапами є основним знаряддям для передпосівною обробітку ґрунту і чистих парів (КПС-4, УСМ.К- 5,4 Б, КШУ-6, КПШ-5).

Для догляду за просапними культурами використовуються просапні культиватори з однобічними, стрілчастими, плоскорізними і долотоподібними розпушувальними лапами (КРН-4,2, КРН-5,6А). їх також обладнують підгортачами і лапами для підживлення рослин.

У степових районах використовують штанговий культиватор КШ-3,6, робочим органом якого є штанга, що підрубує бур’яни без переміщення верхнього шару ґрунту. Для поверхневого обробітку використовують також культиватори-плоскорізи різних марок і модифікацій.

Боронування, як захід обробітку здійснюється для розпушування, часткового перемішування верхнього шару ґрунту, вирівнювання поверхні ґрунту, знищення проростків бур'янів. Усе це сприяє нагромадженню вологи в ґрунті. Для боронування застосовують зубові, голчасті, сітчасті і пружинні борони.

Важкі зубові борони використовуються для розпушування ґрунту на глибину 5-8 см, середні - 4-5, легкі посівні - 2-3 см.

Сітчасті борони використовуються для післясходового боронування посівів. Вони краще копіюють поверхню поля, глибина обробітку при цьому менша, ніж зубовими, тому їх можна використовувати на посівах із неглибоким загортанням насіння. Ефективне їх використання також на запирієних та кам'янистих ґрунтах.

Голчасті борони БИГ-3 застосовують у районах поширення вітрової ерозії для ранньовесняного обробітку полів, які восени оброблялись плоскорізними знаряддями. Така борона входить до складу комбінованого агрегату для підготовки ґрунту під озимі культури.

Шлейфування ґрунту проводять для вирівнювання його поверхні за допомогою металевої шлейф-борони ШБ-2,5, що складається з ножа для зрізування виступаючих гребенів, зубового бруса та кількох рядків дерев'яних брусків для згортання борозен. Шлейфування застосовується в основному під час обробітку ґрунту для ранніх ярих, цукрових і кормових буряків тощо. Під культури пізніх строків сівби (кукурудзу, просо, гречку) використовують спеціальні вирівнювачі ВП-8.

Вирівнювання поверхні ґрунту зменшує площу випаровування, сприяє рівномірному загортанню насіння, полегшує догляд за рослинами і збирання врожаю.

Коткування застосовують для ущільнення надмірно розпушеною верхнього шару ґрунту, подрібнення брил і великих грудок, вирівнювання поверхні поля. Застосовують гладкі, рубчасті, кільчасті, кільчасто-шпорові та зубчасті котки, які за масою поділяють на легкі, середні і важкі.

Гладкі котки вирівнюють і ущільнюють лише верхній шар, що іноді сприяє видуванню ґрунту й утворенню кірки. Тому, використовуються вони рідше, ніж кільчасті, рубчасті і кільчасто-шпорові, які добре ущільнюють більш глибокі шари ґрунту, а верхній залишають розпушеним.

Іноді коткування може бути складовою частиною до- або післясходовою обробітку ґрунту. Перед сівбою ґрунт коткують із метою його ущільнення і рівномірного загортання насіння, а після сівби - для зменшення дифузного випаровування вологи і підняття її до насіння з нижніх шарів ґрунту. На ґрунтах, які запливають, за допомогою коткування знищують кірку.

Фрезерування застосовується на торфових та важких за механічним складом ґрунтах. Робочим органом фрези є барабан із лапами, що, обертаючись у протилежному від поступального руху фрези напрямі, добре розпушує ґрунт. Глибина фрезерування залежить від кліматичних умов, вирощуваних культур, зволоження ґрунту тощо.

На перезволожених ґрунтах фрези не застосовують.

Щілювання застосовується на схилах для поліпшення водопроникності ґрунту. Під час щілювання впоперек схилу через кожних 4-7 м нарізують щілини глибиною 50-60 смзалежно від крутизни схилу. Для цього використовують щілинорізи ШН-2-140, ШП-3-70 тощо. Ефективне воно також на рівнинних землях при наявності на поверхні мікроблюдець та на полях із неглибоким обробітком ґрунту після збирання попередньої культури під посіви озимих. Після танення снігу і випадання зливових дощів вода через щілини проникає в ґрунт і запобігає вимоканню посівів.

Під час кротування за допомогою ножа і кротувача одночасно з нарізуванням щілин у ґрунті утворюються пустоти у вигляді кротовин, де нагромаджуються дощові і талі води.

У районах надмірного зволоження цей захід використовують для поліпшення повітряного режиму ґрунту і проводять його один раз у 3-4 роки. У господарствах досить часто щілювання і кротування поєднують із плоскорізним обробітком ґрунту, для чого використо­вують комбіновані машини ПШ-3, ПШ-5 і ШН-5-40.

Лункування є одним із заходів боротьби з водного ерозією. За допомогою спеціальних пристроїв до плугів (під час оранки) або культиваторів (під час осіннього обробітку ґрунту) на 1 га утворюють до 11 тис. лунок ємністю 20-25 л, в яких збираються талі води і поступово поглинаються ґрунтом.

До протиерозійних заходів належать також валкування і боронування, які здійснюють під час зяблевої оранки: перше - за допомогою видовженої на 35-40 смполиці передостаннього корпусу плуга. Після такої оранки упоперек схилу на ріллі утворюються валки або борозни, які затримують сніг і талі води.

 



 

 

 

 

 

 

 


Комментариев нет:

Отправить комментарий