Основи зоогігієни уроку: №6 18.01.2023

  Добрий день, учні групи № 14 

ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".   

За допомогою цього блогу, ми будемо з вами   здійснювати 

дистанційне навчання   з предмету : "Основи зоогігієни "

    18.01.2024

Домашнє завдання -Опрацювати матеріал .      Записати і вивчити .

Тема програми:САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ГРУНТІВ, КОРМІВ І ГОДІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

Тема уроку: № 6 

Захворювання, які виникають внаслідок порушення вимог до кормів

Мета заняття:

 1. Ознайомити здобувачів освіти  з їстівними, неїстівними та отруйними травами, грубими кормами, ураженими грибами, у тому числі токсичними, мікроорганізмами, а також із хворобами, що виникають при поїданні недоброякісних грубих кормів та їх профілактикою.

2. Навчити правил відбору проб на аналіз, різних методів визначення якості грубих кормів (органолептичний, ботанічний аналіз, хімічні дослідження).

 3. Засвоїти основні нормативи якості грубих кормів, правила використання кормів уражених грибами або засмічених отруйними травами.

Нітрити та нітрати. При застосуванні азотних добрив, високого вмісту їх у воді та ґрунті, майже у всіх рослинах накопичуються нітрити та нітрати.

В організм тварин вони потрапляють:

- при згодовуванні буряка і гички;

- корми з пліснявою і гниллю, які виникають під час неправильного зберігання;

- при безконтрольному згодовуванні недоброякісного кукурудзяного силосу;

- при використанні води для водопою із глибоких колодязів або відкритих забруднених водоймищ з високим вмістом нітратів і нітритів.

Потрапляючи у кров, нітрити діють на нервову систему сполучаючись з гемоглобіном внаслідок чого утворюється метгемоглобін. Токсична дія їх пояснюється блокадою Fe²⁺, його перетворення у Fe³⁺, в результаті чого гемоглобін втрачає здатність транспортувати кисень і забезпечувати тканинне дихання. У крові утворюється високий рівень метгемоглобіну – гіпоксія – асфіксія.                                          Отруйні рослини за дією на організм ділять на такі групи:   ·        рослини, що переважно діють на центральну нервову систему (цикута, блекота, дурман та ін.);

·        рослини, що збуджують ЦНС й негативно впливають на серце, нирки, ШК канал (полин, жовтець, хвощ тощо);

·        рослини, які спричинюють розлад органів травлення (пролісок, молочай, паслін, звіробій, берізка та ін.);

·        рослини, що порушують функцію травлення і дихання (сухоребрик, красоля, гірчиця, жовтушник тощо);

·        рослини, що діють на серце (конвалія, горицвіт, вороняче око, наперстянка та ін.);

·        рослини; що уражують печінку (жовтозілля, люпин, геліотроп тощо).                                                                             Отруєння можуть протікати:                                                                   - гостро;                                                                         ·підгостро;                                                                   · хронічно.

Шляхи потрапляння отрут у організм тварин:                                    аерогенним;

 аліментарним.

Корма забруднюються отруйними речовинами:

1.   у процесі вегетації рослин;

2.   заготовки;

3.   зберігання;

4.   транспортування.

Для попередження отруєнь тварин проводяться відповідні заходи:

·        знищення отруйних рослин на пасовищах меліорацією;

·        засівання пасовищ рослинами;

·        обробка ґрунту;

·        дослідження пасовищної ділянки перед вигоном тварин.

Профілактика отруєнь:

1.   Не допускати контакту тварин з отрутохімікатами.

1.   При обробці отрутохімікатами ділянок, які граничать із пасовищами, попереджати ветперсонал та інших працівників.

2.   Не допускати потрапляння отрут у водоймища.

При незадовільних умовах заготівлі та неправильному зберіганні корми часто уражуються грибами, бактеріями й пошкоджуються шкідниками.

Мікози – це захворювання, що виникають внаслідок згодовування тваринам кормів, уражених грибами, які продовжують свою життєдіяльність в організмі й спричинюють його захворювання. Відомо близько 250 видів мікроскопічних грибів, які продукують близько 100 токсичних метаболітів.

Мікотоксикози – захворювання, що виникають внаслідок дії токсинів, що виділяють гриби.

Завдають шкоди такі гриби: іржасті, плісеневі, фузаріум, гриб ріжків, стахіботріс, дендрохіум та ін.

З кормами можуть поширюватись збудники інфекційних хвороб (сибірка, ящур, лістеріоз, чума свиней та ін.).

Санітарно–мікологічна оцінка кормів

Санітарно-мікологічний контроль кормів здійснюють у випадках:

·        підозри на контроль кормового отруєння,

·        підозри на якість кормів,

·        корма пізно зібрані, які саморозігрівались, які перезимували під снігом.

Фізико-хімічні методи виявлення мікотоксинів, культивування грибів на природних та штучних субстратах, хроматографічні.

·        відбір проб,

·        органолептичний аналіз,

·        мікроскопічний,

·        токсико-біологічний і мікологічні дослідження,

·        оцінка кормів за результатами досліджень.

Профілактика мікотоксикозів:

1.   Проведення профілактичних мікотоксикологічних досліджень кормів.

2.   Діагностичні мікотоксикологічні дослідження.

3.   Дотримування ветеринарно-санітарних вимог зберігання кормів.                                                                                                     Гігієнічне значення грубих кормів

Грубі корми: сіно, солома, полова, стрижні кукурудзи, сінаж – містять значну кількість клітковини (30-49%), яка погано перетравлюється. Санітарна якість і поживність їх залежать від часу збирання, технології заготівлі, та умов зберігання. Найчастіше недоброякісне сіно одержують при порушенні технології заготівлі закладанні на зберігання корму, підвищеної вологості, що призводить до зігрівання, пліснявіння, а інколи і загнивання. Найпоширеніші токсичні гриби, які можуть призвести до смертельних токсикозів є: Fusarium, Stachybotris alternans, Aspergillus, Dendrodohyum tohicum, Mucor, Penicillium.

Згодовування злежаної полови може спричинити виникнення ботулізму у тварин, а полова льону – викликати отруєння синильною кислотою. Картопляна гичка може спричинити отруєння соланіном.

Відбір середньої проби сіна. З кожних 25 т відбирають з 20 місць 5 кг, а з неї середню пробу близько 1 кг. Пресованого з 3% кіп різних пластів. Для ботанічного аналізу відбирають 500 г і загортають у папір не ламаючи, а для визначення вологості 300 г в банку з притертим корком. У супровідній до кожної проби вказують: вид корму, коли і хто відбирав пробу, звідки її взято, мету аналізу, клінічну картину хвороби, (якщо є захворювання), умови зберігання. Поштову адресу, посаду та прізвище працівника і дату.

Санітарна оцінка сіна

Однорідність – наявність тих чи інших рослин.

Вологість – критерії наведено в таблиці 5.

5.Критерії оцінки сіна за вологістю

Воло-гість,%	Оцінка	Ознаки
15	Сухе	При скручуванні тріщить, скрутень ламається . Тюк при скиданні з висоти підскакує
17	Середньо сухе	При скручуванні не тріщить на дотик м’яке, на руці відчуття прохолоди.
17-20	Вологе	Скрутень кілька разів можна перекрутити, на руці відчуття свіжості
20-23	Сире	При скручуванні на поверхня виділяється рідина. Тюк при скиданні з висоти лягає пластом (не підскакує)

Колір – у нормально зібраного сіна він зелений з такими відтінками: злакового – із сіруватим; пирійного – з синювато – жовтим; з кислих трав - інтенсивно–зелений; люцернового – яскраво – зелений.

При визначенні кольору пресованого сіна потрібний огляд внутрішніх шарів.

Пороки кольору сіна: білявий – пересушене, довго лежало на сонці. Яскраво-жовтий – підмокло у скирті, має запах цвілі і темні плями. Темно – жовтий. Коричневий. Чорний, - зіпсоване, було мокре. Потім зігрілося. Так виглядає вершина скирти.

Запах – свіжозібране сіно пахне приємно. Окремі сорти мають специфічний запах: степового – запах буркуну, степово-цілинного – запах полину, гірського - запах чебрецю; перелогового запах духм’яного колоска; дуже слабкий запах – довго зберігалося; гнилий запах – зіпсоване.

Якщо не вдається встановити запах; сіно ріжуть, заливають водою, при температурі 60^оС. Через 2…3 хвилини запах посилюється. Пресоване сіно ріжуть пилкою. Запах опилок доброго сіна приємний, зіпсованого – неприємний.

Визначення неїстівних домішок Грубих частин, зіпсованого сіна. та бур’янів. Наважку 100 – 300 г. зважену з точністю до 1 г. струшують над папером. Частинки розміром 2…3 см відбирають руками. Все, що залишилося пересівають через сито з круглими отворами діаметром 3 мм. Пересіяну частину зважують з точністю до 0,1 г і виражають у відсотках до маси зразка, взятого для аналізу.