ДОБРИЙ ДЕНЬ УЧНІ ГРУПИ №14
ПРОДОВЖУЄМО НАВЧАННЯ З
ПРЕДМЕТУ ОСНОВИ ЗООГІГІЄНИ
27.02.2024
ЗВОРОТНІЙ ЗВ'ЯЗОК вайбер групі
ОПРАЦЮВАТИ МАТЕРІАЛ ТА ЗАПИСАТИ КОНСПЕКТ І ВИВЧИТИ
Тема програми . Екологія і тваринництво
Тема уроку:Гній-джерело хімічного й біологічного забруднення навколишнього середовища. Очищення й знезараження стічних вод
У зоні тваринницьких комплексів основними проблемами, які мають екологічне значення, є евтрофікація водойм, можливе нагромадження патогенних мікроорганізмів, забруднення атмосферного повітря сірководнем, аміаком, молекулярним азотом та іншими сполуками.
Великі тваринницькі комплекси – типовий приклад локального порушення малого круговороту органічних речовин та елементів живлення, коли в остаточному підсумку зачіпається і глобальний біогеохімічний цикл. Як правило, відбувається локальне порушення малого круговороту речовин у екосистемах просторово розмежованих територій.
Негативний вплив на довкілля гною. Забруднення навколишнього середовища
багато в чому визначається складом гнойових стоків, які залежить від таких
основних факторів як: виду сільськогосподарських тварин, їх чисельності, якості
та кількості кормів, росту, статі та маси тварин, напряму тваринництва, способу
утримання та способів видалення гною. Рідкий гній містить значну кількість
патогенних організмів, в процесі анаеробного його розкладу утворюються шкідливі
гази (сірководень, аміак та ін.), а також жирні кислоти, аміни та інші сполуки
з неприємним запахом. Тому за відсутності належного контролю за його
збереженням та використанням створюється реальна загроза поширення інфекційних
хвороб у зоні тваринницьких комплексів.
Для очищення приміщень на тваринницьких комплексах використовують
гідрозмив, що приводить до збільшення обсягу гною в 6-10 разів. Щодобове
утворення гною для худоби складає 8 – 10%, а для свиней – 6-8% від живої маси.
Об'єм відходів залежить від застосовуваного способу миття підлог у
тваринницьких приміщеннях. Сімейна ферма усього на 10 голів худоби щорічно дає
20 т твердих і до 40 м3 рідких відходів. Підраховано, що в Німеччині об'єм
відходів тваринництва в 5 разів перевищує об'єм побутових відходів і в 6 разів
– об'єм промислових відходів. Скупчення великих кількостей гною та гнойової
рідини на території комплексів забруднює повітря, ґрунт, поверхневі та підземні
води. В процесі зберігання рідкого гною не відбувається його самонагрівання,
тобто не відбувається дезінфекції. Гній може бути джерелом патогенних
мікроорганізмів та інфекційних захворювань. Якщо порушити правила переробки
гною і вносити його на поля як добриво без попереднього знезаражування, можливе
швидке поширення інфекцій. Витоки або надмірне застосування гною як добрива
приводить до забруднення навколишнього середовища біогенними елементами.
Збільшується їхній вміст (азот) у зеленій масі, що може шкідливо відбитися на тваринах,
що поїдають її. У забруднених водоймах починається швидке заростання, цвітіння,
загибель риб.
Таблиця 9.7
Кількість відходів, що утворюються на тваринницьких комплексах, та їх склад
|
Вид тварин |
Вихід гною, кг/добу |
Біогенний склад (%від сухої речовини свіжого гною) |
||
|
Азот загальний |
Р2O5 |
K2O |
||
|
Кабан |
11.1 |
|||
|
Свиноматка |
8,8-15,2 |
5 |
2,1 |
2,5 |
|
Свиня на відгодівлі |
3.5 – 6.6 |
|||
|
Корова |
55 |
|||
|
Бик |
40 |
3,2 |
2,0 |
3,1 |
|
Теля |
14-35 |
|||
Забруднення атмосфери. На атмосферне повітря суттєво впливає
неправильне зберігання та використання безпідстилкового гною. У випадку зберігання
його у відкритому стані випаровується і потрапляє в атмосферу аміак,
молекулярний азот та інші його сполуки. З гною можуть виділятися аміак, сірководень, меркаптани, індол та скатол. Крім
газоподібних забруднюючих речовин і мікроорганізмів у повітрі міститься пил від
кормів, висихання відходів, вовни та шкіри тварин. Вміст його досягає 4 мг/м3.
Один свинарський комплекс на 40 тис. тварин протягом 1 години викидає в
атмосферу до 9 кг пилу, до 50 кг аміаку, 5 кг сірководню, більше 80 млрд.
мікроорганізмів.
Забруднення ґрунту. Внесення безпідстилкового гною та тваринницьких
стоків від великої рогатої худоби і свиней у ґрунт призводить до бактеріального
його зараження. Патогенні бактерії зберігаються в ґрунті в умовах зрошування
протягом 4-6 місяців. Сільськогосподарські культури, які вирощують на таких
ґрунтах, заражуються патогенними бактеріями. У випадку внесення стоків у ґрунт
методом дощування на відстань до 400 м поширюються яйця гельмінтів.
Забруднення гідросфери. Тваринницькі комплекси забруднюють поверхневі
водойми, підземні води, внаслідок цього велика кількість біогенних елементів
надходить у ці джерела. В природних водоймах гнойова рідина викликає масове отруєння
водних організмів. У воді різко зростає кількість аміаку і зменшується вміст
кисню. Таким чином, існує необхідність розробки шляхів утилізації та
раціонального використання відходів тваринництва.
Джерелами утворення стічних вод на підприємствах птахівництва є основні
виробничі приміщення (пташники, цехи для сортування й упакування яєць, забою
птахів і кормоприготування, інкубатори), допоміжні (механічні майстерні, гаражі,
їдальні, лабораторії і т.д.), і житлові селища птахівницьких підприємств. Основними
джерелами забруднення є технологічні системи видалення, підготовки й утилізації
калу та стічних вод. Кал, водяні пари і гази виділяють птахи у процесі своєї
життєдіяльності. Стічні води птахівницьких підприємств розділяють на чотири
види: -надлишки води, що надходить у системи поїння птахів, -технологічна вода,
що накопичується в процесі мийки приміщень і устаткування,
- – господарські, побутові,
каналізаційні стічні води, що надходять з житлово-побутових будівель,
- – стічні води забійних цехів.
У стічні води потрапляє кал, залишки корму, черепашки, гравій, пір'я, яєчна шкарлупа, розбиті яйця, технічний жир і т.д. У середньому від однієї птахофабрики на 500 000. несучок або 6 млн. бройлерів за добу накопичується 125 т калу і більше 1500 м3 стічних вод. Стічні води птахоферми яєчного напрямку несуть інтенсивне органічне та бактеріальне забруднення:
Бактеріологічними дослідженнями стічних вод встановлена їх обсіменіння
протеєм, синьогнійною паличкою, стафілококами, патогенною кишковою паличкою,
шигелами, сальмонелою та вірусами.
Індустріалізація сільського господарства супроводжується значним
збільшенням споживання енергії. За різними оцінками споживання енергії для
виробництва продуктів харчування складає 10-20% від загальнонаціонального
споживання. Витрати енергії за умови примітивного натурального господарювання
складали близько 2 ГДж/га за рік, у багатогалузевому господарстві розвинутих
країн – 12-15, а у високоінтенсивному землеробстві розвинутих країн – 15-20
ГДж/га рік. Досягнення витрат в енергії в 13 – 15 ГДж/га за рік спричиняє
негативні для навколишнього середовища наслідки: евтрофікація водойм,
інтенсивна ерозія, посилений змив хімічних сполук у ріки, засолення полів і
т.д. Поява цих негативних явищ вимагає нових витрат енергії для їхньої
нейтралізації. Виникає замкнуте коло: витрати енергії вимагають все нових і
нових енергетичних витрат. Тому енергетична ефективність агропромислового
виробництва у випадку переходу до інтенсивних методів знижується.
Очи́щення стічни́х вод з метою руйнування або видалення з них певних речовин, які перешкоджають відведенню цих вод у водні об'єкти відповідно до законодавства або використання їх у виробничому водопостачанні замість свіжої води.
Методи очищення стічних вод
Очисні споруди
Очищення вод проводять механічними,
фізико-хімічними і біологічними методами.
До механічних методів відносять
видалення крупнозернистих забруднюючих речовин на ґратах, відстоювання та фільтрування. Ці методи застосовують у гірничій промисловості у зв'язку з тим, що
води підприємств зазвичай забруднені продуктами дезінтеграції руди і вмісних порід, а нафтовидобувних
підприємств — нафтопродуктами.
Фізико-хімічні методи. При очищенні вод, що
містять дрібнодисперсні домішки, їх попередньо агрегують з допомогою реагентів — коагулянтів і флокулянтів. Найчастіше використовуються фізико-хімічні
методи. Вибір конкретних способів О.в. залежить від складу розчинених речовин і
застосовуваної технології переробки мінеральної сировини. У гірничій
промисловості використовуються реагентні, сорбційні, електрохімічні та інші
фізико-хімічні методи очищення.
До реагентних методів відносять:
нейтралізацію кислот і лугів, переведення йонів у мало-розчинний стан тощо.
Методи біологічного очищення застосовуються
для оброблення господарсько-побутових стічних вод населених пунктів, а також
промислових підприємств. Вони основані на здатності мікроорганізмів Дощові черви використовувати
в процесі життєдіяльності багато органічних і неорганічних сполук і видаляти їх
із стічних вод. Властивості мікроорганізмів використовуються в очисних спорудах
за участю кисню (аеробні процеси) - аеротенки (активний мул), біофільтри; за відсутності кисню
(анаеробні процеси) - метантенки (для зброджування осадів стічних вод).
Зокрема, біологічний метод використовується для очищення стічних вод
флотаційних фабрик від поверхнево-активних речовин. У процесі біологічного
очищення токсичні речовини перетворюються в нешкідливі продукти окиснення:
воду, діоксид вуглецю та інші. Як правило, біологічне очищення —
завершальна стадія оброблення стічних вод, звичайно перед нею здійснюється
комплекс інших методів очищення води. Очищені стічні води можуть
використовувати для зрошення сільськогосподарських земель, у системах
виробничого водопостачання тощо.
Перед скиданням у водні об'єкти очищені
стічні води знезаражують (як правило, хлоруванням).
Сукупність інженерних споруд, в яких
стічні води очищаються від забруднювальних речовин, називаються очисними спорудами. Такі споруди і схеми О.в.
визначаються об'ємом і складом очищуваної води, вимогами до повноти очищення й
економічними міркуваннями.
Комментариев нет:
Отправить комментарий