Доброго дня учні 14 групи

ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".

Ми продовжуємо навчання дистанційно

11.11.2022

Домашнє завдання - Опрацювати матеріал, записати опорний конспект

Тема програми :Нервова система і органи відчуття

Тема уроку: № 13 Органи відчуття (аналізатори), їх значення для організму тварин

Органи відчуття — спеціалізовані органи, через які нервова система отримує подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовищ і сприймає ці подразнення у вигляді відчуттів.

За визначенням І. П. Павлова, органи чуття є периферійними частинами аналізаторів.

Аналізатори — це складні нейродинамічні системи, аферентні відділи рефлекторних дуг, які здійснюють зв'язок центральної нервової системи із зовнішнім і внутрішнім середовищем. Кожен аналізатор має периферійну частину, де сприймаються подразнення (органи чуття); проміжну (провідні шляхи і підкіркові утвори, що передають нервові імпульси); центральну (кора головного мозку, де відбувається остаточний аналіз і синтез сприйнятого відчуття). Кожний аналізатор складається зі сприймаючих рецепторів, нервів, що відходять від рецепторів, і відповідних ділянок кори і підкірки головного мозку, де й відбувається остаточний аналіз і синтез збудження і формування відчуттів.

· ШКІРНИЙ АНАЛІЗАТОР

· Однією з багатьох функцій шкіри є її участь у сприйнятті зовнішніх подразників. У ній є рецептори, подразнення яких викликає тактильні (дотик, тиск), температурні (тепло, холод) та больові відчуття.

· Термін «аналізатор», введений у науку І. П. Павловим, замінив стару назву «орган чуття», яка не відповідала дійсності. Адже коли говорять, що вухо — орган слуху, а око — орган зору, то це тільки рецепторна, сприймальна частина, крім якої є ще провідникова та мозкова.

· Отже, кожний аналізатор складається з:

· 1) рецепторів, що перетворюють енергію подразнення у нервовий процес — збудження;

· 2) доцентрового шляху, що передає збудження у великі півкулі і 3) приймальної зони в корі великих півкуль головного мозку, де і виникає відчуття — результат складної взаємодії нервових клітин.

· Сприйняття інформації з зовнішнього та внутрішнього середовища організму забезпечується рецепторами — спеціалізованими клітинами або ж закінченнями чутливих нейронів.

· Від того, як вони відносяться до дії подразника, рецептори поділяються на контактні та дистантні. Контактні рецептори збуджуються при безпосередньому зіткненні з подразником. Це тактильні, температурні, больові та смакові рецептори. Дистантні приходять у стан активності під впливом світлових, звукових та ароматичних подразників, джерела яких перебувають на певній віддалі від організму.

· Залежно від того, до яких впливів найбільш чутливі рецептори, їх розділяють на механорецептори та хеморецептори.

Давніми є рецептори шкіри, потім розвивались нюхові та смакові, ще пізніше — вестибулярний апарат, органи слуху та зору.

· ШКІРНИЙ АНАЛІЗАТОР

· Тактильні подразнення сприймаються тільцями Меркеля, Мейсснера, Фатер–Пачіні, холодові — колбами Краузе, теплові — кистя- Температурна чутливість. Адекватний подразник температурних рецепторів — зміна температури шкіри. Холодне все те, що забирає від шкіри тепло, тепле або гаряче те, що передає їй тепло. Інтенсивність відчуття тепла або холоду підвищується із збільшенням поверхні подразнюваної ділянки шкіри.

Терморецептори тварини вивчають методом умовних рефлексів. Згідно з дослідженнями Т. А. Чумакової (1952), коням властива висока температурна чутливість. Вони здатні розпізнавати температуру у межах 1°, тим часом як собаки диференціюють різницю температури в 2–5°С. Характерною особливістю температурного аналізатора є виражена адаптація до дії холоду та тепла.

Больова чутливість. Відчуття болю має важливе біологічне значення. Почуття болю попереджає організм людини і тварини від різних пошкоджень, опіків, обморожень, поранень, сигналізує про хворобу, сприяє розпізнаванню хвороби, правильній організації лікування. Не випадково древні греки говорили, що «біль — це сторожовий пес здоров’я». Рецепторами, що сприймають біль, є нервові закінчення у шкірі, слизових та серозних оболонках. Більшість учених вважає, що в основі больового відчуття лежать хімічні процеси. В результаті удару, уколу, поранення чи опіку у тканинах утворюються або звільняються специфічні речовини, які збуджують нервові закінчення, що передають імпульси у клітини головного мозку. Тут закодовані природою сигнали сприймаються як біль.Найбільшу больову чутливість мають шкіра, слизова оболонка рота, глотки, горлянки, носової порожнини, сечостатевих органів, рогівка ока. Особливо болюча надкістниця. Внутрішні органи грудної та черевної порожнин самі по собі нечутливі або малочутливі до больових подразнень. Болючі очеревина, брижейка та парієтальна плевра, що іннервуються чутливими симпатичними нервами. Дуже болюче розтягнення внутрішніх органів (тимпанія рубця, гостре розширення шлунка, метеоризм кишок).

СМАКОВИЙ АНАЛІЗАТОР

Смаковий аналізатор відноситься до контактних. Завдяки його наявності тварина досліджує хімічні речовини, розчинені в рідинах, їжі або слині і тим самим відрізняє їстівне від неїстівного.

· Деякі комахи визначають смак за допомогою рецепторів, що є на вусиках та лапках. Розрізняють чотири різновидності смаку: солоний, солодкий, гіркий і кислий. У більшості випадків сосочки чутливі до кількох смакових подразнень. Це пояснюється тим, що один і той же сосочок може мати різні смакові цибулини, які реагують на певні речовини.

· Велика рогата худоба та інші травоїдні тварини розрізняють солоне, солодке, гірке й кисле. Це допомагає їм орієнтуватися під час приймання корму. У птахів смаковий аналізатор розвинений слабо. Якщо у дорослої людини налічується близько 10 000 смакових цибулин, то у курки їх всього 24.

· Смаковий аналізатор тісно зв’язаний з процесами травлення. Відчуття смаку рефлекторно викликає почуття апетиту, активує діяльність залоз травлення, що сприяє кращому перетравленню кормів і засвоєнню поживних речовин.

· Щоб викликати апетит, тваринам необхідно давати різноманітний корм, відповідно його підготовляти та обробляти (подрібнювати, запарювати, дріжджувати), додавати до кормів смакові речовини (кухонну сіль, м’ясокісткове борошно, патоку та ін.).

· НЮХОВИЙ АНАЛІЗАТОР

· Нюховий аналізатор найдавніший, що розвився задовго до появи зору та слуху. Адекватним подразником для нього є газоподібні леткі речовини.

· Чуття нюху має важливе біологічне значення. За запахом тварини знаходять і оцінюють їжу, виявляють супротивника, самці визначають присутність самки. У ссавців нюхові рецептори-клітини розміщуються в слизовій оболонці задньої частини верхнього носового ходу.

· З ротової порожнини пахучі речовини потрапляють у ніс через хоани з видихуваним повітрям.

· Нюх — винятково гостре і тонке почуття. Ще більше розвинене чуття нюху у тварин. Досить протягом кількох секунд потримати долонею дерев’яну палку, як собака швидко знаходить її серед десятків інших.

· Усі сільськогосподарські тварини також володіють добрим нюхом. Коні, наприклад, відчувають запах води на великій відстані, а велика рогата худоба досить легко розпізнає запахи багатьох трав.

ЗОРОВИЙ АНАЛІЗАТОР

· У більшості ссавців зорова система є найбільш досконалим аналізатором, надзвичайно чутливим до електромагнітних випромінювань. З допомогою зору організм сприймає інтенсивність світла, колір предметів, їх форму, величину, розміщення, переміщення у просторі та відстань до них.

· СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР

· Аналізатор слуху сприймає звукові хвилі і перетворює їх у слухові відчуття. Швидкість поширення звукових хвиль, що являють собою чередування згущення і розрідження частинок повітря, становить 330 м/с. Звук виникає при коливаннях будь-якого тіла.

· Провідниками звуку можуть бути повітря, вода та тверді предмети. Добре поширює звук і земля

· РУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР

· Руховий аналізатор складається з пропріорецепторів — чутливих нервових закінчень у м’язах, суглобах та сухожиллях, провідних шляхів і корового відділу. За допомогою цього аналізатора організм тварини здійснює координацію рухів у просторі.

Адекватними подразниками пропріорецепторів є розтягнення, скорочення та розслаблення м’яза.

Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, нюх, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у просторі .

БЛОГ МАЙСТРА ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ Копиці Людмили Григорівни

Анатомія Урок №13 .11.11.2022