Добрий день учні групи №34
15.03.2024
Тема програми : Зрошення сільськогосподарських культур.
Тема уроку: №33 Види і способи зрошення сільськогосподарських культур . Агротехнічні вимоги.
Посилання де ви подивитеся на способи зрошення
http://192.162.132.48:5000/MyWeb/manual/geodezija/osnovu_melior_%20i_landsh/2/2.htm
Домашнє завдання: дати відповіді на запитання
1. Способи зрошування й агротехнічні вимоги.
2. Основні елементи дощувальних систем.
3. Зрошувальні установки та машини.
4.Поливна норма.
5. Безпека праці при зрошенні
Для всієї території України, що розміщена на південь від лінії Балта – Кіровоград – Кременчук – Полтава – Харків, складає майже 28 млн га.
Єдиним радикальним засобом боротьби з посухами, що винайшло людство упродовж свого існування – є зрошення земель. Альтернативи зрошенню у світі поки що не існує. Лише зрошення земель здатне істотно протистояти, пом’якшити спустошливий вплив посух і суховіїв, зберегти врожаї від загибелі, забезпечити достатню кількість зерна та іншої продукції рослинництва у критичні кліматичні періоди.
Зрошення – це штучне зволоження ґрунту для одержання високих і стійких врожаїв сільськогосподарських культур.
Світовий досвід показує: єдиний шлях інтенсивного ведення сільського господарства у районах з нестійким зволоженням – зрошуване землеробство
стем знизились, і основні зусилля в галузі іригації нині спрямовані на підвищення ефективності зрошення, економне викорис
Залежно від впливу на грунт і рослини зрошення поділяється на зволожувальне, удобрювальне і спеціальне.Види і способи зрошення.
Зволожувальне зрошення поділяється на два види: діюче регулярно і одноразово.
Під час регулярно-діючого зрошення вода у зрошувальну мережу із джерела зрошення може подаватися самопливом, таке зрошення називається самопливним. Під час подачі води у зрошувальну мережу насосними станціями зрошення називається механічним.
Одноразово діюче зрошення ділиться на паводкове і лиманне. При цих видах зрошення грунт зволожується лише один раз за рік затопленням земель паводковими водами або водами весняного стоку. Лиманне і паводкове зрошення поширене переважно в Росії і Казахстані і займає 10% всієї зрошуваної землі.
Удобрювальне зрошення призначене для внесення добрив у грунт за допомогою поливної води, яка розчиняє добрива і транспортує їх у грунт. Розрізняють слідуючи види удобрювального зрошення: зрошення стічними водами та зрошення весняними водами з великою кількістю наносів.
Ці види зрошення поки що мало поширені і займають близько 1% зрошуваних площ.
Спеціальне зрошення ділиться на отеплювальне, окислювальне, ґрунтозахисне.
Отеплювальне зрошення застосовують для штучного продовження вегетаційного періоду шляхом зігрівання ґрунту. Полив проводять відпрацьованими водами теплоцентралей, термальними водами. Отеплювальне зрошення в майбутньому досить перспективне.
Окислювальне зрошення – це полив водою, збагаченою киснем. В основному проводиться на рисових полях, ґрунти яких мають мало кисню.
Ґрунтозахисне зрошення призначене для видалення з ґрунту надлишку солей, для знищення шкідників сільськогосподарських культур шляхом затоплення ґрунту водою. Поширене в Узбекистані, Туркменії, Азербайджані, Вірменії.
Способи зрошення. Існує п’ять основних способів подачі та розподілу води на зрошуваних землях.
Поверхневе зрошення – зрошувальна вода розподіляється на поверхні ґрунту шляхом напуску її в борозни, смуги або чеки;
Дощування – спосіб поливу, під час якого вода розпилюється у повітрі над зрошуваною площею спеціальними апаратами і падає дощем на рослини і грунт.
Дрібнодисперсне (аерозольне) зрошення – вода розпиляється на дрібні краплини, що вкривають листову поверхню рослин і ефективно регулюють мікроклімат приґрунтового шару повітря.
Внутрішньогрунтове зрошення здійснюється за допомогою підведення поливної води у кореневмісний шар ґрунту для підтримання заданої вологості без значних втрат води.
Субіригація – спосіб зволоження орного шару ґрунту за рахунок капілярного підживлення шляхом підйому і підтримання необхідного рівня ґрунтових вод
Особливості зрошення в різних природних зонах.
Правильний вибір способу проведення зрошення залежить від комплексу природних умов – клімату, ґрунтів, рельєфу, механічного складу ґрунтів, гідрогеологічних властивостей, глибини залягання рівня ґрунтових вод та ін. За природними умовами, зокрема за кількістю опадів і теплоти райони України не рівноцінні.
Територія Степу і Лісостепу України характеризується складними кліматичними умовами. Упродовж теплого періоду опади випадають нерівномірно, спостерігається висока температура і низька відносна вологість повітря, значні бездощові періоди створюють умови для виникнення атмосферних засух і суховіїв. На основі генезису, родючості, агрономічних властивостей і умов залягання всі ґрунти Лісостепу і Степу зведені в сім меліоративних груп.
У Лісостепу виділені дві грунтово-меліоративні групи: сірі лісні ґрунти і чорноземи (потужні). В окремі періоди на цих ґрунтах відчувається недостатня кількість продуктивної вологи, що значно знижує урожайність сільськогосподарських культур. Підвищення вологозабезпеченості в цій зоні досягається накопиченням і збереженням максимальної кількості вологи атмосферних опадів, а також проведенням вибіркового зрошення.
У Степу виділені такі меліоративні групи ґрунтів: чорноземи звичайні, південні, каштанові ґрунти, остаточно солонцюваті і карбонатні. Під час зрошення цих ґрунтів необхідне чітке нормування водокористувачів, виключення фільтрації із водопровідної мережі, дотримання поливних норм, використання сучасної техніки поливу, високий рівень агротехніки і правильна система добрив.
Для Північного Степу, де основними ґрунтами є чорноземи звичайні середнього і важкого механічного складу, поливні норми не мають перевищувати НВ розрахункового шару. Зрошення рекомендується проводити постійно, але при цьому не допускати зменшення вологості нижче 75% НВ, а також прогнозувати меліоративні обставини ґрунтів за розрахунковий період і за необхідності передбачати будівництво дренажу.
Для ефективного використання чорноземів південних подових земель Південного Степу необхідно паралельно до зрошення будувати дренаж, проводити заходи щодо захисту подових земель від затоплення, збільшувати внутрішньогрунтовий стік.
У сухому Південному Степу, де в групу каштанових ґрунтів входять темно каштанові і каштанові ґрунти в комплексі з солонцями, необхідно проводити зрошення паралельно з хімічними меліораціями. Зрошення на засолених ґрунтах можливе тільки на фоні дренажу з промивним режимом.
Під час зрошення незасолених ґрунтів будь-якої зони з рівнем ґрунтових вод понад
Вплив зрошення на грунт, мікроклімат, рослини.
Зрошення – найрадикальніший шлях впливу на грунт, рослини, мікроклімат. Це проявляється в зміні водно-фізичних, фізико-хімічних, біологічних і інших властивостей ґрунту, зміні рівня і мінералізації ґрунтових вод, сольового, температурного, водного і поживного режимів ґрунту.
Зрошення сприяє розчиненню поживних речовин, що містяться у ґрунті, підвищує їх доступність для рослин, збільшує життєдіяльність мікроорганізмів. Під впливом зрошення знижується температура ґрунту, підвищується теплоємкість і теплопровідність.
За надмірного зволоження руйнується структура ґрунту, зменшується пористість, погіршується вологообмін, вимиваються як корисні, так і шкідливі солі, підвищуються рівні ґрунтових вод, що призводить до заболочення зрошуваних земель, а за наявності мінералізованих ґрунтових вод – до засолення.
Позитивно зрошення впливає на мікроклімат приґрунтового шару повітря на зрошуваних полях. Вдень поливи зменшують максимальну температуру повітря, а вночі підвищують мінімальну, окрім того вологість повітря збільшується на 20-50%. Вплив зрошення на мікроклімат підсилюється за наявності лісосмуг.
Зрошення не тільки забезпечує рослини водою, а й змінює умови їх розвитку. Під час зрошення зменшується всмоктувальна сила коренів, збільшується листова поверхня, підвищується пружність тканин, значна кількість рослинного покриву на зрошуваному полі пропускає до поверхні ґрунту в середині літа всього лише 25-35% сумарної сонячної радіації і дозволяє постійно зберігати знижену температуру та підвищену вологість повітря. Наявність достатньої кількості вологи сприяє нормальному протіканню фізіологічних процесів, позитивно впливає на продуктивність сільськогосподарських культур і якість врожаїв.
Роль зрошення у розвитку сільськогосподарського виробництва.
Україна донедавна належала до держав, що мають вагомий клин зрошуваних земель, які, завдяки значно меншій вразливості до дії посух, виконували роль своєрідного страхового фонду ресурсного та продовольчого забезпечення держави у посушливі роки. Зрошення – найдієвіший фактор гарантованого землеробства в посушливі роки. Основна роль зрошення полягає в тому, що завдяки підвищенню родючості ґрунту збільшується виробництво сільськогосподарської продукції. Правильне поєднання зрошення, удобрення і агротехніки дає змогу одержувати високі і стійкі врожаї сільськогосподарських культур.
За багаторічними даними інституту зрошуваного землеробства та господарств південних областей України із зрошуваного гектара одержують врожаї в 2–3 рази вищі, ніж з незрошуваного. Незважаючи на негаразди, поливні землі є фактором стабілізації сільгоспвиробництва на Херсонщині, що виявляється у посушливі роки. Так, навіть в останні роки в цій області лише за рахунок зрошення щорічно отримували додатково 270 тис. тонн зерна, 970 тис. тонн овочів, 994 тис. тонн кормів ( у кормових одиницях). Питома вага зрошення у валовій продукції рослинництва складає 46,3%, зокрема для овочевих культур 97,9%, технічних – 40,6%, кормових – 60,9% У несприятливому за погодними умовами 2000 р. у таких господарствах області як радгосп-технікум "Каховський" і дослідне господарство "Асканійське" було одержано відповідно по 52 і 47 ц/ га зернових, по 46 – 60 ц/ га озимої пшениці одержали ПОК "Зоря" Білозерського та ПОП "Україна Горностаївського районів. Але в цілому в країні знижується роль зрошення у розвитку сільськогосподарського виробництва. Причинами зниження ефективності використання поливних земель стали перекоси у структурі посівних площ, порушення технологій вирощування сільськогосподарських культур, зменшення обсягів застосування засобів захисту рослин і хімічних меліорантів, порушення режимів зрошення на фоні нестабільної фінансово-економічної ситуації. Так, індекс продуктивності у період 1986–1990 рр. становив у середньому 2,7, тоді як у 1996–1999 – 2,3, а вартість продукції рослинництва за цей же період знизилась вдвічі, що є наслідком різкого зниження кількості агроресурсів (електроенергія, водоподача, добрива), необхідних для ефективного функціонування зрошуваного землеробства.
Соціально-економічна ситуація в агропродовольчому комплексі внаслідок спаду виробництва сільськогосподарської продукції вимагає змін у засобах розв’язання проблем і запровадження принципово нової моделі функціонування зрошення. Меліоративний сектор аграрного виробництва за умови ефективного використання на всій площі може і має стати гарантом продовольчої безпеки країни.
Зрошувальна система, її види і складові елементи за призначенням.
Зрошувальна система – це комплекс гідротехнічних споруд, каналів і трубопроводів призначених для забору води з джерела зрошення, транспортування і розподілу її на земельній території.
Складові елементи зрошувальних систем:
• джерело зрошення (річка, ставок, озеро, підземні води та ін.), яке має повністю забезпечувати потребу зрошувальної системи у воді;
• водозабірна споруда (або насосна станція) для забору води з джерела зрошення і подачі у канал або трубопровід;
• зрошувальна мережа, для транспортування і розподілу поливної води, складається з провідної і регулювальної мережі;
• тимчасова зрошувальна мережа для розподілу води на поливній ділянці (за поверхневого способу зрошення);
• водозбірно-скидна мережа для перехоплення зливових і скидних вод;
• колекторно-дренажна мережа для зниження рівня ґрунтових вод;
• гідротехнічні споруди і арматура для регулювання витрат, швидкості руху тощо:
ü на відкритій мережі – регулювальні, водопідпірні, спряжувальні, водопровідні споруди;
ü на закритій мережі – гідранти, вантузи, регулятори тиску, компенсатори, запобіжна арматура, розподільні і оглядові колодязі, проміжні і кінцеві скиди та ін;
• експлуатаційні споруди (спостережливі свердловини, пристрої автоматики, зв’язку);
• природоохоронні споруди;
• лісові смуги для запобігання шкідливої дії вітру;
• дороги для проїзду техніки, проведення експлуатаційних заходів і вивозу сільськогосподарської продукції;
• виробничі будівлі.
У деяких випадках зрошувальна система може не мати окремих елементів.
Зрошувальні системи проектують у комплексі з заходами щодо сільськогосподарського освоєння зрошуваних земель (табл. 9.).
Таблиця 9
Основні типи зрошувальних систем
Особливості класифікації | Тип зрошувальної системи | Характеристика |
За геоморфологічним розміщенням | Передгірна
Долинні
Водороздільних рівнин і плато
| Водозабір безгребельного типу. Головні канали розміщені вподовж або під гострим кутом до направлення похилу місцевості Водозабір безгребельний або з механічним водопідйомом. Магістральний канал відходить з похилом менше похилу річки Водозабір з механічним водопідйомом. Магістральний канал проходить по водорозділу з двостороннім командуванням |
За виробничою потужністю | Міжреспубліканські Міжобласні Міжгосподарські Внутрішньогосподарські
| Обслуговує 2 республіки і більше Обслуговує 2 області і більше Обслуговує низку господарств Обслуговує одне господарство
|
За конструкцією | Відкрита
Закрита
Комбінована | Всі елементи зрошувальної мережі виконані у вигляді відкритих каналів або лотоків Всі елементи зрошувальної мережі виконані із напірних або безнапірних труб Сполучення відкритих каналів і закритих трубопроводів |
За способом водоподачі | З самопливним водозабором
З механічним водопідйомом
Самопливно-напірна | Вода поступає із джерела зрошення самопливом Джерело зрошення розміщене нижче зрошуваної площі і подача води здійснюється НС Вода самопливом транспортується по закритих трубопроводах за рахунок напору, що створюється природним похилом місцевості.
|
За ступенем капітальності | Стаціонарна
Напівстаціонарна
Пересувна | Водозабірна споруда, НС, зрошувальна мережа і поливна техніка займають постійне місце. Водозабірна споруда, НС і зрошувальна мережа займають постійне місце, а поливна техніка переміщується по полю в процесі поливу. Всі елементи системи: НС, зрошувальна мережа (розбірна) і поливна техніка в процесі поливу переміщується з позиції на позицію. |
Вимоги, що ставляться до зрошувальних систем.
Незалежно від типу і конструкції регулярно діюча зрошувальна система має задовольняти такі вимоги:
• подавати воду на поля в будь-який час і в потрібних кількостях;
• працювати з мінімальними витратами води на фільтрацію, випаровування;
• займати мінімальні площі відчуження під усі елементи зрошувальної системи, мати високий ступінь земельного використання;
• забезпечувати якісний полив і високий коефіцієнт корисного використання води;
• мати мінімальну вартість будівництва і експлуатації;
• забезпечувати проектну врожайність сільськогосподарських культур.
Прикладом сучасної зрошувальної системи є Каховська зрошувальна система, розміщена на території Херсонської і Запорізької областей. Джерело зрошення – Каховське водосховище. Продуктивність ГНС 530 м3/с. Вода розподіляється трьома магістральними каналами: Головний Каховський довжиною
2.2. Режим зрошення сільськогосподарських культур
Водоспоживання сільськогосподарських культур.
Волога з поля, зайнятого сільськогосподарською культурою, для забезпечення нормального росту і розвитку її витрачається на транспірацію та випаровування. Коефіцієнт транспірації – це кількість води в метрах кубічних, що витрачається на утворення 1 т сухої речовини всієї рослини (стебло, листя, корені, зерно).
Коефіцієнт випаровування – кількість води в метрах кубічних, що витрачається на випаровування з поверхні ґрунту і транспірацію для утворення 1 ц товарної продукції (зерна, овочів, плодів, сіна та ін.)
На випаровування діють тільки фактори зовнішнього середовища, а транспірація зумовлюється впливом як зовнішніх умов, так і біологічних особливостей рослин. Визначити окрему частку випаровування і транспірації під час вегетації культури досить складно. На практиці ці дві величини визначають як одне ціле, що набагато спрощує розрахунки. Таку кількість води називають водоспоживанням або сумарним випаровуванням.
Е = Т + В
Сумарне випаровування можна визначити різними методами: водного балансу, водного балансу монолітів, випарників, лізимерів, теплового балансу, розрахунковими.
В останні роки поширений біокліматичний метод С.М. Алпатьєва, який ґрунтується на залежності сумарного випаровування вологи від дефіциту вологості повітря і особливостей рослин, які характеризуються коефіцієнтом біологічної кривої рослини. Розрахунок сумарного випаровування за біокліматичним методом виконують за залежністю:
Е = kб. Σd,
Е – сумарне випаровування за розрахунковий період, мм;
kб. – значення коефіцієнта біологічної кривої за даний період, мм/ мб;
Σd – сума дефіцитів вологості повітря за даний період.
Комментариев нет:
Отправить комментарий