Добрий день, учні групи № 14
ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".
дистанційне навчання під час карантину, з предмету: "Ветеринарна медицина"
Зворотній зв`язок заняття очне в кабінеті.
Тема програми. Хвороба та основні патологічні процеси
Патологічна фізіологія (грец. παθος — страждання) — наука, що що вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку та завершення хвороби, тобто фізіологію хворого організму.
Регенера́ція — відновлення структурних елементів тканини замість пошкоджених або загиблих.
Регенерація (від лат. regeneratio — відродження) — процес відновлення організмом втрачених або пошкоджених структур.
Здатність відновлювати цілісність організму є фундаментальною властивістю живих істот. Регенерація зустрічається у всіх розгалуженнях філогенетичного дерева — від найпростіших до вищих ссавців і протягом всього онтогенезу — від раннього ембріона на стадії дроблення до найстаріших представників в популяції. Чому будь-який орган у одного виду здатний до регенерації, а у близького виду ні — ці обставини є загадковими. Розрізняють дві форми регенерації:
1. Внутрішньоклітинна — молекулярна, внутрішньоорганоїдна та органоїдна регенерації.
2. Клітинна регенерація — в основі має прямий та непрямий поділ клітин.
Фізіологічна регенерація
Відбувається протягом усього життя організму і характеризується оновленням клітин слизових, серозних оболонок, внутрішніх органів, різних тканин, залежно від зміни умов їх існування в процесі виконання тих або інших функцій. Подібна регенерація постійно відбувається, наприклад, у покривному епітелії, в якому періодично спостерігається десквамація ороговілих клітин із заміною їх клітинами глибших шарів, що розмножуються; аналогічним чином відбувається також розмноження та дозрівання в кістковому мозку еритроцитів, лейкоцитів тощо.
Репаративна регенерація
Буває у двох формах. У першому випадку некроз, що є наслідком патологічного процесу, поступово заміщується тканиною, ідентичною тій, що загинула, і місце пошкодження зникає безслідно. Такий вид регенерації називають повним, або реституцією. Подібна форма особливо характерна для тих органів і тканин, в яких регенерація відбувається тільки в клітинній формі (кістковий мозок, епідерміс, епітелій слизових оболонок та ін.) Сама ж ділянка некрозу поступово заповнюється сполучною тканиною, яка в подальшому трансформується в рубець. Така форма називається неповною регенерацією, або субституцією.
Патологічна регенерація
До порушень теплової регуляції відносять гіпотермію, гіпертермію і гарячку.Гіпотермія – переохолодження, гіпертермія – перегрівання
Гарячка (febris) – типовий патологічний процес, який
виникає під впливом інфекційних і не інфекційних чинників і характеризується
тимчасовою активною перебудовою терморегуляції, підвищенням температури тіла і
зміненням всіх функцій і процесів в організмі.
Принциповою відміною гарячки від гіпертермії є те, що гіпертермія виникає внаслідок надмірного надходження зовнішнього тепла, або порушенням тепловіддачі, тоді як під час гарячки надмірне тепло утворюється в самому організмі за рахунок посилення основного обміну енергії.Щодо етіології, то гарячку пов’язують, передусім, з інфекційним процесом, так як абсолютна кількість інфекційних хвороб (і ряду інвазійних) характеризується підвищенням температури тіла. Гарячка виникає і при не інфекційних хворобах, під дією продуктів розпаду тканин, деяких лікарських засобів.
Механізм розвитку гарячки наступний.
Для виникнення гарячки має бути дія екзогенних (зовнішніх) і ендогенних
(внутрішніх) пірогенів. Пірогени (пірос – жар) – речовини, які
викликають гарячку.
Екзогенні пірогени– це токсини бактерій, деяких інших
паразитів, чужерідні білки, продукти розпаду власних клітин, деякі лікарські
засоби. Під впливом екзогенних пірогенів в організмі утворюються ендогенні
пірогени. Вони синтезуються в нейтрофілах і макрофагах. Спеціальними
експериментами це доведено. Якщо тварині, наприклад, щуру чи кролю ввести внутрішньовенно
туш, яка блокує нейтрофіли і макрофаги, то введення після цього екзогенного
пірогену, наприклад, якогось бактеріального токсину, гарячки вже не викликає.
Подальший механізм розвитку
гарячки такий. Ендогенні
пірогени діють на гіпоталамічний центр терморегуляції, збуджують його і
знижують поріг чутливості центра терморегуляції до холодового подразнення і
підвищують – до теплового. Центр терморегуляції переходить на більш високий
рівень функціонування, він, начебто, помиляється і нормальну температуру
сприймає як нижче норми.
Те, що центр терморегуляції
знаходиться у збудженому, нестійкому стані підтверджується і тим, що
жарознижуючі засоби (антипіретики) знижують температуру тіла, коли вона
підвищена, і майже не знижують її, коли вона в нормі.
Під час гарячки порушується
баланс між утворенням тепла (хімічна терморегуляція) і віддачею тепла (фізична
терморегуляція).
В розвитку гарячки розрізняють
три стадії:
-стадія підйому температури;
-стадія стояння високої
температури;
-стадія зниження температури.
Стадія підйому температури -
Stadium incrementi.
В цю стадію процес теплоутворення
переважає над тепловіддачею. Периферічні судини шкіри звужені, потовиділення
зижене. В цю стадію нерідко у тварин спостерігається «озноб» - відчуття холоду,
що пояснюється звуженням судин шкіри, дією на температурні рецептори шкіри, а
також зниженням порогу чутливості центру терморегуляції до холодового
подразнення.
Стадія стояння високої
температури - Stadium factigii. Характеризується тим, що висока температура тіла з
певними добовими коливаннями утримується. В цю стадію спостерігається посилене
утворення тепла в організмі і збільшення тепловіддачі – підтримується відносний
нестійкий баланс між посиленим теплоутворенням і посиленою тепловіддачею.
Стадія зниження температури
– Stadium decrementi. В цю стадію процес тепловіддачі посилюється і температура тіла
знижується.
Зниження температури тіла може
бути повільним – лізис, або швидким – криза.
Швидке зниження температури на
фоні ослабленої серцево-судинної системи може привести до судинного колапсу –
різкого падіння кров’яного тиску, що може привести, навіть до загибелі тварини.
+Класифікація гарячок. Гарячка
класифікується на 2 групи:
-в залежності від максимального
підйому температури;
-в залежності від добових коливань.
В залежності від підйому
температури гарячка поділяється на наступні види:
-субфебрильна – підйом
температури до 1оС вище норми;
-фебрильна – до 2оС;
-висока (піретична) – до 3оС;
-надмірна (гіперпіретична) – вище
3оС.
До порушень теплової регуляції відносять гіпотермію,
гіпертермію і гарячку.
Гіпотермія – переохолодження,
гіпертермія – перегрівання
Гарячка (febris) – типовий
патологічний процес, який виникає під впливом інфекційних і не інфекційних
чинників і характеризується тимчасовою активною перебудовою терморегуляції,
підвищенням температури тіла і зміненням всіх функцій і процесів в організмі.
Принциповою
відміною гарячки від гіпертермії є те, що гіпертермія виникає внаслідок
надмірного надходження зовнішнього тепла, або порушенням тепловіддачі, тоді як
під час гарячки надмірне тепло утворюється в самому організмі за рахунок
посилення основного обміну енергії.
Щодо
етіології, то гарячку пов’язують, передусім, з інфекційним процесом, так як
абсолютна кількість інфекційних хвороб (і ряду інвазійних) характеризується
підвищенням температури тіла. Гарячка виникає і при не інфекційних хворобах,
під дією продуктів розпаду тканин, деяких лікарських засобів.
Механізм
розвитку гарячки наступний. Для виникнення гарячки має бути дія екзогенних
(зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) пірогенів. Пірогени (пірос –
жар) – речовини, які викликають гарячку.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
Опрацювати записати конспект
Комментариев нет:
Отправить комментарий