Добрий день, учні групи № 14
ДНЗ "Знам'янський професійний ліцей".
За допомогою цього блогу, ми будемо з вами здійснювати дистанційне навчання з предмету: "Тваринництво"
2
Тема програми: Технологія виробництва свинини.
Тема уроку: №20 Раціон для м’ясної, беконної відгодівлі свиней, жирних кондицій.
Відгодівля свиней є заключним процесом виробництва свинини.
Від раціональної його організації значною мірою залежать інтенсивність ведення і рентабельність свинарства. Основна мета відгодівлі одержання від тварин максимального приросту живої маси в найкоротші строки з найменшими витратами кормів на одиницю продукції. Для різних видів відгодівлі характерні свої особливості, пов’язані з такими чинниками, як вік тварин, стать, породні якості, будова тіла, поживна цінність кормів, склад раціону, способи підготовки кормів й утримання свиней у різні періоди росту, мікроклімат у приміщеннях, маса свиней при зніманні з відгодівлі та ін. Інтенсивність росту свиней визначають величиною середньодобових приростів і кількістю днів, необхідних для досягнення живої маси 100 кг. Існує три види відгодівлі: м’ясна, беконна та до жирних кондицій. Відгодівля до жирних кондицій Основна її мета — за короткий строк отримати велику кількість сала, внутрішнього жиру, а також м’яса. Для такої відгодівлі використовують вибракуваних старих і малопродуктивних свиноматок та кнурів, а також перевірюваних свиноматок і молодняк. Кнурів перед відгодівлею каструють. Тварин комплектують у кормові групи по 20 – 25 голів у станку зурахуванням живої маси, віку та статі. В разі збільшення кількості свиней у групах понад 100 голів середньодобові прирости та оплата корму знижуються на 17 і 33 % відповідно. Тривалість відгодівлі до жирних кондицій — 60 – 90 днів. За цей період жива маса свиней збільшується на 50 – 60 %, товщина сала в дорослих становить не менше ніж 70, у тих, що ростуть, — понад 40 мм за середньодобових приростів 800 – 1000 г і витрати кормів на 1 кг приросту 6,5 – 8,5 к. од. Вихід сала досягає 60 %, забійний вихід — 80 – 85 % проти 70 – 75 % в разі м’ясної та беконної відгодівель. Перевірюваних свиноматок відгодовують до 160 – 180, молодняк — більш як 150 кг. Оскільки в перший період відгодівлі (30 – 45 днів) свині характеризуються підвищеним апетитом, у раціонах переважають в основному дешеві об’ємисті корми. В кінці відгодівлі кількість останніх зменшують, а концентрованих — збільшують.
Свиням у разі відгодівлі до жирних кондицій на 100 кг живої маси згодовують: кормових одиниць — 3,8; перетравного протеїну на 1 к. од. дорослим — 70, молодим — 80 г; кальцію — 0,8 %, фосфору — 0,67, кухонної солі — 5,8 від сухої речовини; каротину — 3,7 мг на 1 кг сухої речовини. Якщо свиней утримують у закритих приміщеннях, то нормують і вітамін В із розрахунку 0,19 тис. МО. Серед основних кормів, які використовують, — кукурудза, зернові відходи, зелені корми, картопля, коренеплоди, жом, харчові відходи та ін. В останній місяць відгодівлі до раціону свиней вводять картоплю, ячмінь, горох, просо, які сприяють підвищенню якості м’яса та сала. Сою, гречку, рибу, рибне борошно, кукурудзу, макуху як такі, що погіршують якість сала, в кінці відгодівлі з раціону виключають
Беконна відгодівля. Це особливий вид відгодівлі молодняку, за якого одержують м’ясо високої якості. Беконом називають молоду свинину, виготовлену у вигляді половинок розробленої туші без голови , хребта, лопатки, нижніх ділянок кінцівок і особливим способом просолену та прокопчену. Для беконної відгодівлі відбирають підсвинків живою масою 25 –30 кг у 3-місячному віці білої масті, на середніх за висотою кінцівках, без ушкоджень шкіри, з довгим рівним тулубом, легкими лопатками, відносно невеликою головою, широкими і добре розвиненими окостами. Таким вимогам найбільше відповідає молодняк породи ландрас, великої білої, естонської беконної, полтавської м’ясної, української м’ясної та їх помісей.
Тварин на бекон відгодовують у два періоди. Перший триває від 2,5- до 5 – 5,5-місячного віку за середньодобових приростів 450 – 500 г, другий — від 5 – 5,5- до 7,5 – 8-місячного віку за середньодобових приростів не нижче від 600 г і досягнення живої маси молодняку 95 – 105 кг.
Високоякісний бекон приємний на смак, блідо-рожевого кольору, з добре вираженою мармуровістю, сала рівномірно розподілене по поверхні туші, білого кольору, щільне. На спині і поперековій ділянці товщина сала має бути від 15 до 35 мм без шкіри, маса туші — не менше ніж 53 і не більш як 72 кг, на грудинці — мінімум два-три шари м’яса, довжина беконної півтуші — не менше ніж 75 см. Бекон високої якості отримують тільки за згодовування раціонів, збалансованих за всіма поживними речовинами, особливо за протеїном. На початку відгодівлі його кількість на 1 к. од. має становити 120 – 140, у кінці — 90 – 100 г. При цьому краще використовуватиспеціальні комбікорми. Відгодівлю можна здійснювати і на концентратно-картопляних та концентратно-коренеплідних раціонах, у складі яких концкорми становлять 60 – 70 %. До кормів, що поліпшують якість бекону в другий період відгодівлі, відносять ячмінь, горох, жито (до 30 – 40 % за поживністю),просо, люпин, вику, збиране молоко, бідне на жир рибне борошно, зелені та соковиті корми; які погіршують — м’ясне борошно, макуху, рибні відходи, мелясу, висівки, овес, сою та кукурудзу у випадках, коли вони становлять більше ніж 35 % за поживністю. Останні згодовують в обмеженій кількості або повністю виводять з раціону за місяць до завершення відгодівлі. М’ясна відгодівля
Для виробництва м’ясної свинини на відгодівлю ставлять нормально розвинених поросят різних порід (чистопородних, помісних або гідридних) у 3 – 4-місячному віці за досягнення 30 – 40 кг і закінчують через 4 – 4,5 міс. Відгодівлю організовують у два періоди: перший (підготовчий) триває від 3- до 5,5-місячного, другий (заключний) — від 5,5- до 8-місячного віку. За перший період відгодівлі підсвинки досягають живої маси 60 кг за середньодобових приростів 500 г та витрати кормів 4,2 – 4,5 к. од на 1 кг приросту, за другий 120 – 130 кг за середньодобових приростів 600 – 700 г і витрати кормів 5,0 – 5,5 к. од. на 1 кг приросту. У разі м’ясної відгодівлі використовують різноманітні корми, які є в господарстві. За відсутності спеціальних комбікормів згодовують кормосуміші та застосовують змішаний тип годівлі, вводячи до раціону свиней концентровані, соковиті і грубі корми та відходи технічних виробництв Найпоширенішими типами годівлі є концентратний, концентратно-картопляний, концентратно-корене-плідний, концентратно-силосний та відгодівля з використанням харчових відходів.
Орієнтовні суміші концентрованих кормів для м’ясної відгодівлі
молодняку,
Тема уроку:21 Зоотехнічний і племінний облік свиней. Мічення свиней. Ведення племінних карток.
Продуктивність свиней значною мірою залежить від рівня селекційно-племінної роботи в стаді, тобто систематичного виконання комплексу зоотехнічних заходів щодо якісного поліпшення тварин. До цього комплексу входять: цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку з використанням сучасних методів відбору та підбору батьківських пар, підвищення відтворної здатності свиноматок та кнурів, скороспілості молодняку, зменшення витрат кормів на одиницю продукції й поліпшення м’ясних якостей свиней на відгодівлі. На сучасному етапі розвитку свинарства за рівнем племінної роботи визначено чотири типи господарств: племінні заводи, племінні господарства, племінні ферми (племінні репродуктори) та виробничі репродуктори господарств і комплексів. У племзаводах та племгоспах використовують чистопородне розведення, в племінних репродукторах — чистопородне розведення та двопородне схрещування, у товарних репродукторах — трипородне схрещування й гібридизацію.
Зоотехнічний облік. Уся селекційно-племінна робота в стаді ґрунтується на чіткому зоотехнічному обліку, який ведуть за певними формами, що є основними документами в племінному господарстві. У племінних господарствах прийнято такі форми зоотехнічного обліку:
картка племінного кнура (ф. № 1-св), журнал обліку парування (осіменіння) маточного поголів’я свиней
(ф. № 4-св), журнал обліку опоросів свиноматок та приплоду
(ф. № 5-св), журнал обліку вирощування ремонтного молодняку свиней (ф. № 6-св),
звіт про бонітування свиней (ф. № 7-св)
Журнал обліку вирощування ремонтного молодняку свиней7-св
Звіт про результати бонітування свиней відповідної породи 8-св Станкова картка для підсисної свиноматки 9-св
Картка оцінки племінних свиней за відгодівельними і м’ясними якостями 10-св
Журнал реєстрації молодняку контрольної відгодівлі 11-св
Картка обліку витрачених кормів на контрольну відгодівлю13-св
Акт відбору молодняку та поставлення його на контрольну відгодівлю14-св
Результати контрольної відгодівлі свиней 15-св
Станкова картка контрольної відгодівлі свиней 16-св
Картка обліку продуктивності кнура за кількістю та якістю спермо продукції
Основа зоотехнічного обліку — правильна нумерація та своєчасне мічення приплоду. Нумерацію здійснюють присвоєнням молодняку гніздових та ідентифікаційних номерів: гніздові — ставлять підсисним поросятам протягом доби після народження на лівому вусі, починаючи з одиниці щороку; ідентифікаційні — у віці до 1 міс на правому вусі (кнурцям — непарні, свинкам — парні), починаючи з одиниці (двійки) до 99999 (99998) номера, після чого відлік розпочинають з початку. Свиней мітять одним із трьох способів: татуюванням, вищипами або бирками.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
ОПРАЦЮВАТИ ТА
НАПИСАТИ КОНСПЕКТ
Комментариев нет:
Отправить комментарий